Вікіпедія

Фемінізм справедливості

Фемінізм справедливості — це форма ліберального фемінізму, що виступає за рівне ставлення держави до жінок і чоловіків, не заперечуючи нерівності, закріпленої роботодавцями, освітніми та релігійними установами та іншими елементами суспільства.[1][2] Концепція обговорюється з 1980-х років.[3][2] Фемінізм справедливості визначається і класифікується як різновид класичного ліберального або лібертаріанського фемінізму[1], на відміну від соціального фемінізму,[4][5] фемінізму відмінності,[6] гендерного фемінізму[7] та фемінізму рівності.[3]

Анн-Марі Кінахан стверджує, більшість американок дотримуються виду фемінізму, головною метою якого є справедливість.[8] Луїс Шуберт та інші стверджують, що «принципи фемінізму справедливості залишаються в полі зору переважної більшості жінок США».[9]

Історія ред.

Термін був уведений вперше Христиною Соммерс у її книзі «Хто вкрав фемінізм?», де вона досліджувала тему фемінізму справедливості. У цьому тексті Соммерс коротко описує, як метою фемінізму справедливості є досягнення економічної, освітньої та політичної рівності можливостей.[10]

Загалом, за такою класифікацією Стенфордська енциклопедія філософії називає Венді Макелрой, Джоан Кеннеді Тейлор, Кеті Янг, Ріту Саймон, Кеті Ройф, Діану Фурхтготт-Рот, Крістіну Стовпа та Крістіну Гофф Соммерс феміністками справедливості. Камілла Палья також називає себе феміністкою справедливості.[11][12]

Стівен Пінкер, еволюційний і когнітивний психолог, лінгвіст та автор науково-популярних статей, відносить себе до фемінізму справедливості, який він визначає як «моральну доктрину про рівне ставлення, яка не бере на себе жодних зобов'язань щодо відкритих емпіричних питань у психології чи біології».[13]

Еліс Пол та Кристал Істман, дві учасниці Національної жіночої партії, брали участь у розробці поправки про рівні права з метою досягнення «конституційного захисту від дискримінації» для всіх жінок.[14][15]

Проводяться різниця між консервативним і радикальними формами рівноправного фемінізму.[16] Багато молодих консерваторок прийняли фемінізм справедливості.[17]

Європа ред.

З усіх боків Європа займає більш прогресивну позицію, ніж США, коли йдеться про підтримку фемінізму та гендерної рівності.[18] Організації в Європі створювалися не тільки для просування рівності та справедливості, але й для просування розмаїття, бувши союзницями для жінок на всьому континенті. У порівнянні з Європейським Союзом відсутність публічно ідентифікованих феміністок в Америці створює певні політичні проблеми для руху. Інтеграція методів феміністок до інститутів — це те, як європейські країни змогли просунути інтерес до рівності та фемінізму.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Baehr, Amy R. (2021). Zalta, Edward N. (ред.). Liberal Feminism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2021). Metaphysics Research Lab, Stanford University.
  2. ↑ а б Black, Naomi (1989). Social Feminism (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-2261-4.
  3. ↑ а б Katzenstein, Peter J. (1989). Industry and Politics in West Germany: Toward the Third Republic (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-9595-3.
  4. ↑ Buechler, Steven M. (1990). Women's Movements in the United States: Woman Suffrage, Equal Rights, and Beyond (англ.). Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-1559-5.
  5. ↑ Black, Naomi; Brandt, Gail Cuthbert (1999). Feminist Politics on the Farm: Rural Catholic Women in Southern Quebec and Southwestern France (англ.). McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN 978-0-7735-1828-5.
  6. ↑ Kramarae, Cheris; Spender, Dale (16 квітня 2004). Routledge International Encyclopedia of Women: Global Women's Issues and Knowledge (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-96315-6.
  7. ↑ Kuhle, Barry X. (1 січня 2012). Evolutionary Psychology is Compatible with Equity Feminism, but Not with Gender Feminism: A Reply to. Evolutionary Psychology (англ.). Т. 10, № 1. с. 147470491201000. doi:10.1177/147470491201000104. ISSN 1474-7049. Процитовано 15 червня 2022.
  8. ↑ Prince, Althea; Silva-Wayne, Susan; Vernon, Christian (2004). Feminisms and Womanisms: A Women's Studies Reader (англ.). Canadian Scholars’ Press. ISBN 978-0-88961-411-6.
  9. ↑ Schubert, Louis; Dye, Thomas R.; Zeigler, Harmon (2015). The Irony of Democracy: An Uncommon Introduction to American Politics (англ.). Cengage Learning. ISBN 978-1-305-53749-1.
  10. ↑ Who Stole Feminism?. American Enterprise Institute - AEI (амер.). Процитовано 15 червня 2022.
  11. ↑ Paglia, Camille (1 березня 2018). Free Women, Free Men: Sex, Gender, Feminism (англ.). Canongate Books. ISBN 978-1-78689-217-1.
  12. ↑ Smith, Rich. Who's Worse: Camille Paglia, Sanctimonious Liberals, or My Sniveling Self?. The Stranger (англ.). Процитовано 15 червня 2022.
  13. ↑ Pinker, Steven (5 червня 2003). The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature (англ.). Penguin Books Limited. ISBN 978-0-14-192591-2.
  14. ↑ 159; 139. The Equal Rights Amendment Explained | Brennan Center for Justice. www.brennancenter.org (англ.). Процитовано 15 червня 2022.
  15. ↑ Alice Paul. National Women's History Museum (англ.). Процитовано 15 червня 2022.
  16. ↑ Pinnick, Cassandra L.; Koertge, Noretta; Almeder, Robert F. (2003). Scrutinizing Feminist Epistemology: An Examination of Gender in Science (англ.). Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-3227-1.
  17. ↑ O'Connor, Karen (18 серпня 2010). Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-6083-0.
  18. ↑ Guenther, Katja M. (2011). The Possibilities and Pitfalls of NGO Feminism: Insights from Postsocialist Eastern Europe. Signs. Т. 36, № 4. с. 863—887. doi:10.1086/658504. ISSN 0097-9740. Процитовано 15 червня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фемінізм_справедливості&oldid=40193191