Фармаковський Мстислав Володимирович
Мстислав Володимирович Фармаковський (рос. Мстислав Владимирович Фармаковский; нар. 27 червня 1873, Вятка — пом. 28 березня 1946, Ленінград) — російський мистецтвознавець, художник і педагог; доктор історичних наук з 1946 року; член Товариства південноросійських художників з 1907 року.
Фармаковський Мстислав Володимирович | |
---|---|
рос. Фармаковский Мстислав Владимирович | |
Народився | 27 червня 1873 або 1873[1] Кіров, Російська імперія |
Помер | 28 березня 1946 або 1946[1] Ленінград, РРФСР, СРСР |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | художник, мистецтвознавець, педагог, археолог, унаочнювач, реставратор, conservator |
Alma mater | Новоросійський університет (1895) Одеське художнє училище (1899) Дюссельдорфська академія мистецтв |
Галузь | мистецтвознавство[1], археологія[1], образотворче мистецтво[1] і реставрація[1] |
Заклад | Російський музей Інститут археології РАН |
Науковий ступінь | доктор історичних наук (1946) |
Членство | Товариство південноросійських художників |
Біографія
ред.Народився 27 червня 1873 року у місті Вятці (нині Кіров, Росія). 1895 року закінчив відділення археології історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі; у 1899 році — Одеське художнє училище; 1902 року — Дюссельдорфську академію мистецтв.
Протягом 1902—1906 років працював художником у друкарнях, видавництвах, музеях. Брав активну участь у діяльності Одеського товариства історії і старожитностей[2]. У 1905—1906 роках з групою однодумців з Товариства південноруських художників в Одесі видавав сатиричний журнал «Звон»[3]. В журналі розміщував свої пейзажі і портрети (зокрема пастеллю).
З 1906 по 1908 жив у Парижі, де займався живописом, знайомився з технологією прикладного мистецтва (порцеляна та вітраж), виступав на міжнародних конкурсах прикладного мистецтва, вивчав проблеми складання та збереження музейних колекцій[2].
Протягом 1908—1913 років викладав стародавні мови у Петергофській гімназії та у 1913—1914 роках — у чоловічій гімназії у Санкт-Петербурзі, у 1914–1918 роках — викладач, виконувач обов'язків інспектора 12-ї чоловічої гімназії[3]. Одночасно, з 1908 року, працював у археологічній комісії, з 1913 по 1919 рік — її член-кореспондент[2].
Упродовж 1918—1931 років працював у Російському музеї у Петрограді/Ленінграді. Був одним із організаторів та зберігачем історико-побутового відділу. Одночасно у 1919—1931 та у 1934—1938 роках працював у Російській академії історії матеріальної культури; з 1923 року займався викладацькою діяльністю на Вищих курсах мистецтвознавства при Державному інституті історії мистецтв і в Ленінградському університеті (як надштатний доцент: з 1924 року — на факультеті суспільних наук, з 1925 року — на факультеті мовознавства та матеріальної культури, у 1929—1931 роках — у Ленінградському історико-лінгвістичному інституті)[2].
У 1930 році, в результаті «чистки кадрів», був звільнений з Державної академії історії матеріальної культури та у 1931 році вислано до Ярославля, де працював у краєзнавчому музеї науковим співробітником[2].
У 1934—1946 роках знову працював в Російському музеї: науковим консультантом, завідувачем реставраційної майстерні, головним зберігачем. У роки німецько-радянської війни, поряд з діяльністю зі збереження частини колекції музею, що залишилася в Ленінграді, не припиняв дослідницьку роботу[2]. Помер в Ленінграді 28 березня 1946 року.
Праці
ред.- «Блюда епископа Патерна» // Известия ИАК. 1913. Випуск 49;
- «Пикник в деревне». Ленінград, 1927;
- «Наборный туалет работы крепостного мастера». Ленінград, 1927;
- «Три жалованных кубка из старинного семейного серебра Шереметевых». Ленінград, 1928;
- «Техника экспозиции в историко-бытовых музеях». Ленінград, 1928;
- «Хранение музейных ценностей». Ленінград, 1940;
- «Воздушный режим в музеях». Ленінград, 1941;
- «Консервация и реставрация музейных коллекций». Москва, 1947;
- «Акварель, ее техника и консервация». Москва, 1950;
- «Изделия из волокнистых материалов. Исторический памятник русского арктического мореплавания XVII века». Москва—Ленінград, 1951.
Також автор низки праць, присвячених історії російського мистецтва.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е Фармаковский Мстислав Владимирович / Энциклопедия «Всемирная история». [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Фармаковский Мстислав Владимирович / Биографика. [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Иессен А. А. Мстислав Владимирович Фармаковский [1873—1946. Некролог] // Краткие сообщения Института истории материальной культуры о докладах и исследованиях. — 1947. Вып. 16. С. 165—167 (рос.);
- Корнилов П. Е. М. В. Фармаковский // Сообщения Государственного русского музея. — 1947. — № 2. — С. 48—49 (рос.);
- Фармаковський Мстислав Володимирович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 236.