Уська-Орочська
У́ська-Оро́чська (рос. Уська-Орочская) — село у складі Ванінського району Хабаровського краю, Росія. Адміністративний центр Уська-Орочського сільського поселення.
| село Уська-Орочська | |
|---|---|
| рос. Уська-Орочская | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Хабаровський край |
| Муніципальний район | Ванінський |
| Поселення | Уська-Орочське |
| Код ЗКАТУ: | 08212000010 |
| Код ЗКТМО: | 08612415101 |
| Основні дані | |
| Населення | 813 осіб (2010[1]) |
| Поштовий індекс | 423587 |
| Телефонний код | +7 42137 |
| Географічні координати: | осіб (2010[1]))_region:RU_ 49°20′32″ пн. ш. 140°02′25″ сх. д. / 49.342222222222° пн. ш. 140.04027777778° сх. д. |
| Мапа | |
  Уська-Орочська  Уська-Орочська | |
|
| |
Географія
ред.Розташоване на березі річки Тумнін.
Історія
ред.У 1897 році на місці сьогоднішнього села з'явилося ороцьке стійбище. Його першим жителем став Осип Акунка (в просторіччі — Оська), його ім'я з часом трансформувалося в Уська і стало ороцькою назвою села.
У 1908 році Уську відвідав Володимир Арсеньєв, який провів перепис населення в басейні річки Тумнін. Згідно з даними Арсеньєва, населення Уськи на той момент складало 32 людини. У 1924 році в СРСР був проведений перепис населення, за даними якої в Усьці проживало 107 осіб. У 1926 році в Усьці була утворена Ороцька сільська рада. Першим головою сільської ради був обраний Михайло Петрович Намунка. В цьому ж році в селі Олексіївка, за 18 км від станції Уська, навпроти великого стійбища орочів Монгохто, була відкрита перша освітня школа для дітей орочів, в яку зібрали 20 дітей від 8 до 16 років. Тут же вони вчилися і жили. У 1930 році стійбище з Олексіївки перевели в Уську, яка стала найбільшим стійбищем на річці Тумнін.
У 1934 році був утворений колгосп «Ороч», куди увійшли не тільки жителі села Уська, але і орочі сіл Джугджу, Чепсари, Імбо, Уська-Руська. У 1936 році на місці стійбища було утворено село Усть-Орочі, утворена Устинська сільська Рада депутатів трудящих. На той момент село відносилося до Совєтсько-Гаванського району Приморської області Далекосхідного краю. У 1938 році, після поділу Далекосхідного краю на Хабаровський і Приморський, село увійшло до складу Приморського краю. У 1941 році Совєтсько-Гаванський район був ліквідований, його територія увійшла в приміську зону міста Совєтська Гавань. У 1948 році приміська зона була передана з Приморського краю в Хабаровський.
Жителі села Усть-Орочі брали участь в Другій світовій війні. 14 уродженців села загинули на війні, в їх числі — відомий снайпер Кирило Батум. 22 червня 1945 році було відкрито рух на залізничній лінії Комсомольськ-на-Амурі — Совєтська Гавань. Тоді ж у селі була побудована залізнична станція, яка і після перейменування села носить назву Усть-Орочі. У 1948 році недалеко від Усть-Орочів були побудовані два нові селища лісозаготівельників — Серпантин і Теплий ключ, які проіснували до 1958 і 1977 році відповідно.
У 1960 році в селі було побудовано нову школу, з'явився дитячий сад, ясла і медпункт. У 1965 році на території приміської зони міста Совєтська Гавань був відновлений Совєтсько-Гаванський район, до складу якого увійшло і село Усть-Орочі. У 1967 році колгосп «Ороч» був об'єднаний з колгоспом «Заповіти Ілліча». Це викликало відтік населення з Усть-Орочів і прилеглих населених пунктів, села Чепсари, Імбо, Джугжу, Сільгосп «50-річчя Жовтня» були повністю покинуті. У 1971 році Усть-Ороцька семирічна школа-інтернат була перетворена в середню школу.
27 грудня 1973 році зі складу Совєтсько-Гаванського району було виділено Ванінський район, до складу якого увійшло і село Усть-Орочі[2]. У 1976 році в районі села сталася сильна лісова пожежа. Населення, що проживало в Усть-Орочах і прилеглих селах, було евакуйовано. Вогонь повністю знищив селище Теплий ключ, а також села, залишені населенням після розформування колгоспу «Ороч». У 1986 році, за рішенням Хабаровського крайвиконкому, село Усть-Орочі було перейменовано в село Уська-Ороцька.
Населення
ред.Населення — 813 осіб (2010; 1242 у 2002[3]).
Національний склад (станом на 2002 рік):
- росіяни — 87 %
| 2002[4] | 2010[5] | 2011[6] | 2012[7] |
|---|---|---|---|
| 1242 | ↘813 | ↘807 | ↘766 |
Господарство
ред.Транспорт
ред.Село Уська-Ороцька розташоване безпосередньо біля залізничного полотна. У селі є залізнична станція (5 клас), квиткова каса, що належить ДОП Далекосхідної залізниці та зал очікування на 25 місць.
Від села є автомобільна дорога (ґрунтова), яка виходить на автодорогу Совгавань-Монгохто в районі зал. станції Дюанка. Дорога — гірський серпантин, перепади висот до 300 метрів. Автобусного сполучення немає.
Освіта і культура
ред.У поселенні розташована МБОУ ЗОШ с. Уська-Ороцька, де навчалися 68 учнів (за станом на 2013 р), при потужності 240 місць. Є дитячий сад «Дзвіночок», який відвідують 32 дитини. Потужність дитячого садка 55 місць.
У селі є Будинок Культури і бібліотека.
Охорона здоров'я
ред.В селищі є поліклінічне відділення КЦЛУЗ «Ванінська ЦРЛ». Прийом ведуть терапевт і педіатр.
На території села є філія аптеки № 33 відомства ХКДУП «Фармація».
Зв'язок
ред.У селі є власний ретранслятор, який транслює три телевізійних програми (Перший канал, Росія-1 і Перше крайове телебачення), поштового зв'язку, відділення ощадбанку, станція АТС на 200 номерів і пожежна служба.
Джерела
ред.Примітки
ред.- ↑ Всероссийская перепись населения 2010: Хабаровский край — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 27.12.1973 г. № 5-87/6
- ↑ Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)
- ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населенному пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004 (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
- ↑ Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Хабаровського краю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |