Вікіпедія

Урвенна

село в Рівненській області, Україна

Урве́нна — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Село у складі Здовбицької сільської громади, колишній центр Урвенської сільської ради[4]. Населення становить 478 осіб[1]. Розташоване за 10 км від Здолбунова[4] і за 20 км від Рівного[2].

село Урвенна
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Здовбицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56060230150043688
Основні дані
Перша згадка 1497[2][3][4]
Населення 478[1]
Площа 6,958[1] км²
Густота населення 68,7[1] осіб/км²
Поштовий індекс 35715[1]
Телефонний код +380 3652[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°26′44″ пн. ш. 26°14′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		210[джерело?] м
Місцева влада
Адреса ради 35715, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Гільча-Друга, вул. Першотравнева, 65а[1]
Карта
Урвенна. Карта розташування: Україна
Урвенна
Урвенна
Урвенна. Карта розташування: Рівненська область
Урвенна
Урвенна
Мапа
Мапа

CMNS: Урвенна у Вікісховищі

У селі нараховується 139 дворів, є інтернат для інвалідів, клуб, крамниця, тваринна ферма КСП «Колос»[5].

Назва

ред.

Назва Урвенна походить від болотища Урва на східній околиці села[2][3]. Село також було відоме як Урвена[6][5], Урвенка[6][5], згадувалося також як Урвіаня[2] (Урв'яня[5]), Урванна[5], Урвяна[5], Гурвена[5].

Історія

ред.

Урвенна вперше згадується в акті 30 вересня 1497 року як Урвіаня[2][3], коли в замку поблизу села Топорище (сьогодні Житомирська область) великим литовським князем Олександром Урвенна серед інших поселень була надана дарчою грамотою гетьманові Костянтину Острозькому[5].

Село згадується під назвою Урвяна в 1583 році в поборовиму реєстрі Луцького повіту як власність маршала волинської землі, князя Костянтина Острозького, яка платила від 7 «димів», 1 города, 5 «підсудків» (волосних чиновників)[6][5]. Пізніше село належало Порчинським[6]. На початку XIX століття власником села був маршалок рівненського повіту Віталіс Порчинський[7]. Згідно з актом 1596 року в Урвенній будувався новий дворовий палац, поблизу якого створювали паркові алеї, прокладали «тверду дорогу» до Лідави, «теребили» чагарники для паркових насаджень, оновлювали сад[5].

Село згадується декілька разів в актах під час української національно-визвольної війни 1648—1654 років у зв'язку із сутичками дворових дозорців з козацько-селянськими загонами[5]. Урвенна згадується після 1667 року в списку постраждалих від війни сіл як поселення з лише 5 заселеними дворами[5].

За даними 1889 року село мало крамничку, деревообробну майстерню, смолокурню, фільваркові атрибути та було єпархіяльно підпорядковане Гільчі Першій[5].

У 1906 році село Здовбицької волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 26 верст, від волості 6. Дворів 52, мешканців 590[8].

У січні 1918 року на певний час було зайняте радянським військами[4].

У 1921 році до складу гміни Здовбиця Рівненський повіту Люблінського воєводства Польської Республіки офіційно входило дві Урвени — село Урвена Влосцянська (пол. Urwena Włościańska) та село Урвена Чеська (пол. Urwena Czeska)[9].

Під час Другої світової війни село входило до підрайону № 20 районного проводу № 9 «Земля» ОУН[10]. 32 мешканці Урвенни воювали в складі Червоної армії під час Німецько-радянської війни[4].

Згідно з довідником 1947 року в Урвенній була сільська рада з приналежними до неї чотирма хуторами[5]. Відповідно до енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» (1973) у селі були клуб, бібліотека, дільнична лікарня, відділення зв'язку з автоматичною телефонною станцією[4].

Населення

ред.
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1906[8] 590 —
1921[9] 521 −11.7%
1973[4] 637 +22.3%
1989[11] 545 −14.4%
2001[12] 468 −14.1%
Динаміка населення

У 1906 році в селі було 52 двори та 590 мешканців[8].

За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі Урвені Влосцянській налічувалося 76 будинків та 418 мешканців, з них 220 чоловіків та 198 жінок; усі 418 жителів — православні українці[9]. Водночас у селі Урвені Чеській було 14 будинків та 103 мешканці, з них[9]:

  • 55 чоловіків та 48 жінок;
  • 81 православний, 22 римо-католики;
  • 25 українців, 1 поляк, 77 осіб іншої національності.

Відповідно до енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» (1973) у селі тоді проживало 637 осіб, було 172 двори[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 545 осіб, з яких 378 чоловіків та 167 жінок.[11]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 468 осіб[12], 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[13].

Культура

ред.
 
Заїзд та корчма XIX сторіччя

У селі розташований руїни невеликого палацу[2], у центрі села є сильно пошкоджений заїзд середини XIX століття[3]. Крім того, у селі споруджено обеліск загиблим у Німецько-радянській війні[4].

Палац

ред.
 
Генріх Пеєр. «Урвенна», близько 1850 року.

Цей невеликий палац та парк довкола нього був створений на початку XIX століття власником села, маршалком місцевої шляхти Віталісом Порчинським[2][3]. Будівництво палацу було закінчено близько 1828 року[3]. Малюнки палацу робили Генріх Пеєр та, дещо пізніше, Наполеон Орда[7].

  [Палац в Урвенній] гримів на всю околицю — як через милу оку архітектуру, так і через внутрішнє оздоблення, що разом з англійським парком, що оточував палац, складало прегарну єдність, гарно утримувалося  

— Шимон Конопацький, 1827[2][3]

У минулому це була двоповерхова споруда в стилі класицизму. У центрі містився 4-колонний портик. Колони іонічного ордеру по центру перетиналися балконом другого поверху. Весь будинок був накритий високим дахом. Перед головним фасадом розташовувався парк. Заїжджали на територію через арковий мурований місток. У першій половині XIX століття за невідомих обставин збудували ще один корпус біля палацу[7].

У 1879 році після того, як Омельчинські, тогочасні власники села, емігрували в Париж, сільський маєток був розпарцельований (розподілений) серед чеських колоністів, зокрема палац був розділений між двома їхніми родинами[2][3].

Ймовірно, палац існував аж до Другої світової війни[2][3]. У післявоєнний час до палацу зроблена добудова, а на місці парку зведені нові будинки. Сьогодні палац використовується як житловий будинок, другий корпус сильно пошкоджений та продовжує руйнуватися[7].

Релігія

ред.

У східній частині села розташована церква Казанської Ікони Богоматері, збудована в 1994 році[3][5]. 20 січня 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно ухвалила рішення про перехід до Православної церкви України. До цього сільська громада належала до Української православної церкви Московського патріархату[14].

За припущенням історика Ігоря Тесленка Урвенна в другій половині XVI — на початку XVII століття належала до приходу села Гольче Острозької волості[15].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж Урвенна // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Анастасія Бондар (04.01.2017). Мандруй і знай свій рідний край: Урвенна. http://rivne1.tv/. Рівне 1. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Урвенна. http://www.castles.com.ua/. Замки та храми України. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 21 січня 2019.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Степанов Л. С. Урвенна // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 342. — 15 000 прим.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Урвенна. http://zdolbuniv.info/. Інформаційне видання міста Здолбунова. Архів оригіналу за 9 вересня 2011. Процитовано 21 січня 2019.
  6. ↑ а б в г Цинкаловський О. Урвена // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 480.
  7. ↑ а б в г Палаци Волині: незнана Урвенна. http://www.hroniky.com/. Хроніки Любарта. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
  8. ↑ а б в Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 14 березня 2020.
  9. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom IX, Województwo Wołyńskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1923. с. ${entry.page}. (пол.)
  10. ↑ Марчук І. Структура ОУН на Волині у період Другої світової війни // Український визвольний рух: наук. зб.. — Львів, 2004. — С. 196-204. Архівовано з джерела 9 грудня 2018. Процитовано 21 січня 2019.
  11. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  12. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  13. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. ↑ Новини Рівного - чаРівне. На Рівненщині друга парафія перейшла до ПЦУ. http://charivne.info/. чаРівне. 20.01.2019. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
  15. ↑ Тесленко І. Парафіяльний поділ та церковне землеволодіння в Острозькій волості за часів Василя-Костянтина Острозького (1574-1608) // Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Історичні науки.. — 2008. — Вип. 13. — С. 205-211.

Література

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урвенна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урвенна&oldid=43549034