Відкрити головне меню

Університет Західної Угорщини

Університет Західної Угорщини (угор. Nyugat-magyarországi Egyetem, NYME), колишній Шопронський лісотехнічний університет або Лісогосподарський і лісопромисловий університет Шопрона (угор. Soproni Egyetem, SoE) — державний вищий навчальний заклад Угорщини, заснований у 1735 році у місті Шопрон на кордоні з Австрією. Сьогодні корпуси університету розташовуються також в Дьєрі, Мошонмадяроварі і Секешфегерварі[3].

Університет Західної Угорщини
Hungary sopron nymefront.jpg
47°40′49″ пн. ш. 16°34′38″ сх. д. / 47.68027777780577736° пн. ш. 16.57722222224978026° сх. д. / 47.68027777780577736; 16.57722222224978026Координати: 47°40′49″ пн. ш. 16°34′38″ сх. д. / 47.68027777780577736° пн. ш. 16.57722222224978026° сх. д. / 47.68027777780577736; 16.57722222224978026
Міжнародна назва угор. Erdészeti és Faipari Egyetem (1 вересня 1962)
угор. Soproni Egyetem (1996)
угор. Nyugat-Magyarországi Egyetem (1 січня 2000)
угор. Nyugat-magyarországi Egyetem (1 січня 2008)
угор. Soproni Egyetem (1 лютого 2017)[1]
Країна Flag of Hungary.svg Угорщина
Розташування Шопрон
Засновано 1735[2]
Сайт nyme.hu
Університет Західної Угорщини у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Передвісником Університету Західної Угорщини була «гірська школа» (нім. Bergbauschule), заснована у 1735 році за указом імператора Священної Римської імперії Карла VI в Банській Штявниці (сучасна Словаччина). На ранньому етапі, лісове господарство, розташоване поруч з навчальним закладом, було в його власності. У 1760 році в список предметів, що викладалися в гірській школі, були додані математика і хімія, а сам навчальний заклад було підвищено статусі — став Королівською гірничою академією.

Після угорської реформи шкільної освіти 1846 року навчальний заклад став називатися «Академія гірничого та лісового господарства». У середині XIX століття мову навчання в академії передбачалося змінити — з німецької на угорську. Даний захід не було реалізовано, оскільки багато студентів і викладачів орієнтувалися на недавно заснований в Штирії Гірничий університет в Леобені (нім. Montanuniversität Leoben). У 1918 році, у зв'язку зі створенням нової держави Чехословаччини і заняттям чехословацькими військами будівлі навчального закладу, гірнича академія була перенесена у Шопрон. У 1921 році студенти академії відіграли активну роль у бойових зіткненнях в Шопроні і околицях, внаслідок яких австрійські поліцейські були змушені покинути місто і регіон; в результаті, на останньому за часом референдумі, Шопрон став частиною Угорщини (див. Західноугорське повстання).

У 1934 році гірнича академія стала факультетом гірничої справи, металургії та лісового господарства в нещодавно заснованому в Будапешті Університеті технології та економіки.

Після Другої світової війни факультети гірничої справи та металургії були переведені в Мішкольц, де вони стали ядром нового університету в місті — на новому місці було створено кафедру машинобудування, яка сьогодні також відлічує свій початок від заснування гірської школи в 1735 році.

Факультет лісового господарства знову опинився в Шопроні в 1952 році, але після невдалої угорської революції 1956 року, багато викладачів та студентів ЗВО емігрували на Захід. У 1962 році лісогосподарський факультет був відтворений у новому Лісогосподарському і лісопромисловому університеті Шопрона, який, після інтеграції з кількома невеликими місцевими коледжами, був перейменований на Університет Західної Угорщини в 1996-2000 роках.

ФакультетиРедагувати

Університет Західної Угорщини ділиться на десять підрозділів: Факультет лісового господарства, Факультет наук про дерево, Коледж геоінформатики, Факультет економіки та інші. У 2000 році в нього були включені: Факультет педагогічної освіти (Дьєр), Педагогічний факультет (Шопрон), Факультет сільського господарства і харчової промисловості (Мошонмадяровар). У 2008 році до них був доданий Коледж Сомбатхей, який став новим кампусом університету. Сьогодні[коли?] в університеті є також Факультет мистецтв, Факультет дизайну, музики, освіти і спорту та Факультет природничих наук.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Sharon Joffe. 29. Antonia Clairmont to Claire Clairmont // The Clairmont Family Letters, 1839—1889. — Routledge, 2016. — Т. 1. — 404 с. — (The Pickering Masters). — ISBN 9781134847655.
  • Игманди, Золтан. Лесохозяйственный и лесопромышленный университет. — Шопрон, 1966. — 60 с.