Лісове́ господа́рство — галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства[1].

Лісове господарство в УкраїніРедагувати

 
Музей історії лісового господарства у Переяславі

Станом на 2016 рік, щорічно в Україні приростає 35 мільйонів кубометрів деревини. Вирубується 19 мільйонів кубометрів.[2]

У лісах Держкомлісгоспу нараховується більше 2,5 тисяч гектарів насаджень та плантацій дикорослих плодів і горіхів, що створює умови для розширення обсягів їх промислової заготівлі.

Загалом потенційні обсяги ресурсів побічного лісокористування, а саме: наявність плантацій і насаджень аронії, грецького горіха, фундука, збільшення насаджень орієнтованих на майбутній розвиток фармацевтичної промисловості — створюють передумови для подальшого розвитку цього напрямку господарської діяльності лісогосподарських підприємств Держкомлігоспу.

У 2009 році лісогосподарські підприємства Держкомлісгоспу України самостійно заготовили:

  • соку березового — 1580 тонн;
  • дикорослих плодів та ягід — 85,7 тонн;
  • лікарської сировини — 77 тонн;

Найбільше березового соку-сирцю зібрали підприємства Волинського та Чернігівського обласних управлінь лісового та мисливського господарства — 687 та 623 тони відповідно.

У 2010 році підприємствами лісової галузі планується заготовити близько 3000 тонн березового соку.

Основні показники ведення лісогосподарської діяльності [3]
РІк Площа рубок, га Заготівля деревини, тис.м3 Площа відтворення лісів, тис.га
2012 417005 19763,6 70,1
2013 415420 20340,6 67,7
2014 382623 20672,4 58,0
2015 399296 21924,2 60,4
2016 386382 22612,8 63,2
2017 419113 21923,0 64.7

Дані з 2014 року включно, наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Географический энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1988. — С. 163.
  • (рос.) Лесная энциклопедия. В 2 т. / Гл. ред. Г. И. Воробьев. — М.: Советская энциклопедия, 1985—1986.

ПосиланняРедагувати