Український інститут для дівчат у Перемишлі

Украї́нський інститу́т для дівча́т у Пере́мишлі — виховно-освітня установа, постала з ініціативи о. Д. Кордасевича заходами товариства тієї ж назви.

навчальний заклад
Український інститут для дівчат
Поштівка із зображенням Українського Інституту для дівчат та підписом однієї із учениць
Поштівка із зображенням Українського Інституту для дівчат та підписом однієї із учениць
Країна Flag of Poland.svg Польща
Місто Перемишль
Розташування Перемишль
Студентів: 250 (1910)

Розташовувався в будинку по вул. Татарська, 2. Будинок зберігся[1].

ІсторіяРедагувати

Перемишльський заклад до 1888 року називалась «Бурса для дівчат русько-католицького обряду», відтоді до 1912 — «Руський І. д. Д.»), що зібрало фонди, збудувало шкільні й житлові будинки й у 1895 році відкрило першу українську дівочу школу з пансіонатом (до 1918 року директор Інституту і школи — М. Примівна, господар М. Крвавичева).

Коли було вирішено збудувати приміщення для школи, цією справою «дуже ревно і щиро» зайнявся член Виділу (Відділення) товариства Г. Цеглинський. Будинок був готовий 1895 р. й цього ж року почав діяти інститут для дівчат[1].

З 1896 року діяв як середня школа, у 1903 році вищі класи виділової школи перетворено на ліцей (єдиний у Галичині; директор С. Зарицький, 1910 — Олекса Ярема), а у 1920 році на гімназію гуманістичного типу (директор С. Бобеляк, директор Інституту — М. Бордун, господар Леонід Бачинський[2]).

В інституті вчилися переважно, тільки дівчата із західноукраїнських греко-католицьких родин та представниці світської інтелігенції[3].

Учениці мали молодіжні організації, «Пласт», спортові й культурно-освітні гуртки (краєзнавчий, «Шкільна поміч», «Шкільна кооператива», «Спартанка»).

Загальна кількість студенток постійно збільшувалася, із 23 учениць у 1896 році до 250 у 1910 році.

ОпікуниРедагувати

Довголітніми опікунами Інституту були єпископ Костянтин Чехович, у 1920-х роках — Володимир Загайкевич, учитель — Сітницкий Микола.

ВикладачіРедагувати

В інституті викладали Григорій Цеглинський, Северин Зарицький, Євген Бачинський, Михайло Грушевський, Володимир Коцовський, Олена та Ольга Кульчицькі.

Відомі випускниціРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Парнікоза, Іван. Переишль. Український інститут для дівчат. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. 
  2. Стасенко В. Бачинський Леонід Васильович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 335—336. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2681-0.
  3. Богачевська-Хом'як М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України 1884—1939 рр. — Київ, 1995. — С. 108.

ЛітератураРедагувати