Уда (притока Селенги)

річка в Росії

Уда́ (рос. Уда́ бур. Үдэ — річка в Забайкаллі в Росії, права притока Селенги. Протікає по території Єравнінського, Хорінського, Заіграєвського районів і міського округу Улан-Уде Республіки Бурятія.

Уда
51°49′9.1200001000077″ пн. ш. 107°34′37.200000099993″ сх. д. / 51.81920° пн. ш. 107.57700° сх. д. / 51.81920; 107.57700
Витік
• координати52°33′2.4264001000028″ пн. ш. 112°11′36.582000099995″ сх. д. / 52.55067° пн. ш. 112.19350° сх. д. / 52.55067; 112.19350
ГирлоСеленга
• координати51°49′56.600400099997″ пн. ш. 107°34′15.992400100025″ сх. д. / 51.83239° пн. ш. 107.57111° сх. д. / 51.83239; 107.57111
Басейнбасейн Єнісею
Країни: Росія
РегіонБурятія
Довжина467 км
Площа басейну:34 800 км²
Середньорічний стік69,8 м³/с
Притоки:Onad, Khudand, Kurbad і Bryankad
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Географія і гідрологія

ред.
 
Басейн Селенги

Довжина річки — 467 км, площа водозбірного басейну — 34,8 тис. км²[1] . Живлення переважно снігове і дощове. Середньорічна витрата води за 5 км від гирла — 69,8 м³/с, найбільша — 1240 м³/с, найменша — 1,29 м³/с. У верхів'ях перемерзає на 2,5-4,5 місяці (грудень — квітень). Замерзає в жовтні — листопаді, розкривається в квітні — на початку травня.

Витік Уди знаходиться на Вітімському плоскогір'ї за 45 км на схід від озера Соснового системи Єравнінських озер. Основний напрямок течії річки — південний захід. До району улусу Хангір близько 140 км Уда тече через ненаселену місцевість гірської тайги. Біля Хангіра, прийнявши права притоку Погромку і ліву Танготу, Уда входить у міжгірну долину, що поступово розширюється (Удино-Іволгинська западина). Трохи нижче Хоринська в річку впадають дві великих притоки — Она справа і Худан зліва. Біля села Нова Курба справа в Уду впадає річка Курба. Вище смт Онохой річка зліва приймає притоку Брянку. Впадає в Селенгу в центральній частині міста Улан-Уде. У гирлі знаходяться кілька заплавних островів.

Удинська долина є структурою Джидіно-Вітімської групи западин, що розділяє гірські системи Прибакайлля та Західного Забайкалля. На південному заході вона переходить в Іволгинську западину, з якою становить єдину систему знижень.

В середньому басейні річки та по її притоках знаходяться особливо охоронювані природні території Бурятії — заказники Ангірський у Заіграєвському районі, і Худакський в Хорінському районі; у верхній течії Уди в Єравнінському районі знаходиться Мохейський заказник.

Назва

ред.

Існує декілька версій походження назви річки. Згідно з найбільш імовірною з яких назва походить від давньомонгольского «уда» — «верба» (прамонг. huda, письм.-монг. uda, середньовічн. монг. xutan, халх. ud, евенк. hede pte — «в'яз», тюрк. ude-ηki — «вербові»). За наявністю заростей верб по берегах і островах річки, що узгоджується з дійсністю.


Історія заселення

ред.

Улітку 1924 року археологічна експедиція Східно-Сибірського відділу РГТ досліджувала долину Уди і Сосновоозерську улоговину. Були виявлені неолітичні стоянки поблизу сіл Соснівка, Веселе, Ширінга, Кульськ, Санномиськ, Верхні Тальці, Нова Курба, Стара Курба, Онохой. Також стоянки були виявлені біля приток річки — Они і Брянки[2].

Галерея

ред.
Панорама річки Уда з гори Дала-гир-Хан

Примітки

ред.
  1. Уда / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. Дебец Г. Следы доисторического человека в долине р. Уды (Забайкалье). // Бурятиеведение. Верхнеудинск. 1925. стр.13—16