Вікіпедія

Три століття французької афіші

Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст:
{{subst:поліпшити автору|Три століття французької афіші|7 липня 2021}} ~~~~,
а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день. (7 липня 2021)
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (липень 2021)
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Три століття французької афіші (рос. Три столетия французского плаката) — виставка у музеї Ермітаж, що відбулася у період 15 березня — 13 квітня 1977 року[1].

Музей декоративного мистецтва. Фонд бібліотеки

ред.

Музей декоративного мистецтва в Парижі — давнє визнання важливої ролі декоративно-ужиткового мистецтва в національній історії та культурі Франції. Він розташований у північному корпусі музею Лувр і має фонд у більш ніж 150 000 експонатів і одиниць збереження.

Серед них зразки уславлених у всьому світі старовинних килимів і гобеленів, вишивки і мереживо, меблі від доби середньовіччя до їх зразків у стилях маньєризм, бароко, рококо, уславлені зразки французької порцеляни тощо.

Дещо новим розділом запасників стали зразки друкованої графіки і насамперед французька афіша (або плакат). Зразки французької афіші за три століття її існування і розвитку з фондів бібліотеки Музею декоративного мистецтва і були представлені на виставці в Ермітажі[1].

Загальна кількість експонованих афіш наближалась до 240 зразків. Виставку «Три століття французької афіші» бачили також відвідувачі у Канаді та у Сполучених Штатах.

Експонати виставки

ред.

Музейники Франції подбали розповісти про початковий період французької афіші, тому на виставці були перші її зразки другої половини XVIII століття, утилітарні і прямі за метою. Серед них прикрашений орнаментом у техніці дереворит плакат із закликом вступати у легіон фламандських драгунів. Заклики стати вояками — доволі звична частина французьких афіш і надалі.

Серед афіш кінця XVIII століття певний інтерес мали афіші років французької революції 1789—1793 років. Вибухова тематика цих афіш для кожного суспільства зробила їх практично неможливими для експонування в інших музеях світу.

Контрастом до цих афіш були численні реклами товарів і продуктів Франції XIX століття, серед котрих реклама вин, аперитивів та інших алкогольних напоїв, адже французи вважають вина національною гордістю країни (афіша «Чудовий сидр Дизіньї»[1], початок XIX ст.)

Тематика французьких афіш

ред.
 
Поль Гаварні. Реклама книги «Граф Монте Крісто», 1846 р.

Дев'ятнадцяте століття було періодом піднесення декількох національних літератур у Європі, серед котрих опинились літератури Франції, Бельгії, Італії, Російської імперії. Імена французьких письменників у XIX столітті були відомі скрізь, де знались на французькій мові, що тривалий час була мовою міжнародної аристократії. Вони непогано знані і досі — романи про кохання і жіночі долі Жорж Санд, історичні романи Віктора Гюго і белетристика Олександра Дюма, драматичні твори Оноре де Бальзака, Проспера Меріме, Еміля Золя, Флобера.

Розвиток друкарської справи у Франції і удосконалення техніки літографії надзвичайно полегшили рекламний процес[1], в авангарді котрого був паризький друкар і художник-аматор Жуль Шере (1836—1932). До реклами нових книжок французьких письменників були також залучені

  • Поль Гаварні (1804—1866)
  • Жоанно ()
  • Ізідор Жерар Гранвіль (1803—1847)
  • Раффе та інші.

До створення афіші звернувся єдиний раз у власній художній кар'єрі навіть Едуар Мане[1] (реклама видання письменника Шанфлері «Коти», обидва приятелювали).

Французи XIX століття не стільки були читачами, скільки споживачами нових товарів і послуг. Вдале зомбування рекламою було прихованим, але постійним завданням для споживачів будь-якої статі, хоч жіночої, хоч чоловічої. Жінкам постійно нав'язували нові сукні, посуд, численні і малопотрібні, але модні дрібнички, чоловікам — задоволення за гроші і доступних жінок.

Тому в тодішній французькій афіші переважала реклама розмаїття товарів — подвійне пиво, різноманітне вино, сигари, велосипеди, корсети для жінок і для чоловіків, танок канкан і легковажні розваги в окремих кварталах. Французька афіша XIX ст. рясніє жінками в умовному і розхристаному одязі з різними ступенями оголеності різних частин тіла, а подоли їх суконь піднімалися все вище і вище — не тільки у канкані. Англійців ці афіші з оголеними красуньками шокували.

Роки піднесення французької афіші

ред.

Остання третина XIX ст. стала роками піднесення французької афіші, коли до її створення звернулась низка уславлених, високо обдарованих французьких художників[1]. До того ж, афіша та її композиції не були канонічними і припускали будь-які додачі чи обмеження, будь-яку стилістику. Головним завданням було оголосити новину чи рекламу і зацікавити споживачів. Серед майстрів афіші цього періоду

  •  
    Аперитив Порто де Бордо, котрий рекламує дитина дошкільного віку, 1900 р.
  •  
    Жуль Шере. Реклама кафе і ресторана «Олімпія», бл. 1896 р.
  •  
    Реклама Всесвітньої виставки у Парижі 1900 року
  •  
    Реклама роботи на сигарній фабриці
  •  
    Альфонс Муха. Реклама роботи на сигарній фабриці для жінок з бідних родин.
  •  
    Теофіль Стейнлен. Релама велосипедів, афіша 1899 р.

Період між двома світовими війнами

ред.

Доволі новим був розділ вистаки, де експонували зразки французької афіші періоду між двома світовими війнами. Афіша відбила зрушення у суспільстві і отримла відверто галасливий, але холодний і динамічний характер. Відомі її автори

  • Карлю
  • Колен
  • Жесмар
  • уславлений Касандр[2].

Серед жінок-художниць, що працювали у Парижі і звертались до створення афіш — емігрантка, росіянка за походженням Наталя Гончарова[2].

Французька афіша повоєнного періоду

ред.

Хронологічно цей період охопив 1945—1875 роки[2]. Афіша відбила і зміни тематики, і зміни технології. Від кольорової літографії почали відмовлятися, а на зміну їй прийшли фото і офсет. Афішу на тогочасних друкарських механізмах можна було зробити будь-якого розміру. Афіші щось втратили, а щось набули, про що свідчили несподівані, незвичні, власне виразні їх зразки. Виділялись нефотографічні, а мальовані афіші, котрі виготовляли Савіньяк, Вільмо, Фолон, Ексоффон, Кастільйоні[2].

Була на виставці і купка анонімних афіш, котрі виготовляли в Парижі у дні «травневої революції 1968 року»[2], абсолютно невідомі радянським на той час глядачам, далеким і від Парижа, і від мистецтва французької афіші.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж Сообщения Государственного Эрмитажа, № 44, Ленинград, «Аврора», 1979, с. 82
  2. ↑ а б в г д Сообщения Государственного Эрмитажа, № 44, Ленинград, «Аврора», 1979, с. 83

Джерела

ред.
  • Афиша // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Суворов П. И. Искусство литографии. — М.: Искусство, 1952.
  • Сообщения Государственного Эрмитажа, № 44, Ленинград, «Аврора», 1979
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Три_століття_французької_афіші&oldid=42867906