Тренчин
Тре́нчин (словац. Trenčín, угор. Trencsén, нім. Trentschin, лат. Laugaricio, грец. Leukaristos) — місто в західній Словаччині на річці Ваг. Столиця Тренчинського краю. Тренчин відомий своїм середньовічним замком, який розташований на горі над містом.
Тренчин словац. Trenčín | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
Вигляд на місто з граду. | ||||||||
Основні дані | ||||||||
48°53′39″ пн. ш. 18°02′26″ сх. д. / 48.894166666667° пн. ш. 18.040555555556° сх. д. | ||||||||
Країна | Словаччина | |||||||
Регіон | Тренчин | |||||||
Столиця для | Тренчин | |||||||
Межує з
| ||||||||
Перша згадка | 1111 | |||||||
Площа | 82,00 км² (2023)[2] | |||||||
Населення | 54 065 (2023)[1] | |||||||
· густота | 659,62 осіб/км² (2023)[3] | |||||||
Висота НРМ | 211 м | |||||||
Водойма | Ваг | |||||||
Назва мешканців | словац. Trenčan | |||||||
Міста-побратими | Кран-Жевріє, Угерске Градіште, Злін, Тарнів, Казалеккіо-ді-Рено, Бекешчаба, Крагуєваць | |||||||
Телефонний код | 032 | |||||||
Часовий пояс | UTC+1, UTC+2 і CET | |||||||
Номери автомобілів | TN | |||||||
Код LAU (NUTS) | SK0229505820 | |||||||
GeoNames | 3057140 | |||||||
OSM | r1799254 ·R | |||||||
Поштові індекси | 91101 | |||||||
Міська влада | ||||||||
Мер міста | Річард Рибнічек | |||||||
Вебсайт | trencin.sk | |||||||
Мапа | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
Тренчин у Вікісховищі |
Історія
ред.- IV тисячоліття до н.е. — найстаріші сліди поселення на території теперішнього Тренчина.
- Біля 179 — в Лаургаріціо, яке було на території теперішнього Тренчина розташований римський легіон. Залишився римський напис на скелі біля Тренчянського Граду пов'язаний з Маркоманськими війнами
- 1018 — після облоги приєднується до Угорщини.
- 1335 — Право в Тренчині
- XIV століття — розквіт Тренчина за панування Матуша Чака, резиденцією якого є Тренчинський замок.
- 1412 — король Сигізмунд I Люксембург надає Тренчину право вільного королівського міста
- XVII століття — місто переживає облогу турецьких військ, але залишається нескореним.
- XVIII століття — перебудова Тренчина в бароковому стилі.
- XIX століття — розквіт міста по'вязаний з виробництвом і побудовою залізниці.
Заклади, установи
ред.У м. Тренчин розташований Центр передового досвіду НАТО з питань знешкодження боєприпасів, які не спрацювали (англ. The Explosive Ordnance Disposal (EOD) Centre of Excellence (EOD CoE)), він офіційно акредитований в НАТО у 2011 р.[4]
Транспорт
ред.У місті є залізнична станція «Тренчин».
Спорт
ред.У Тренчині базуються:
Пам'ятки
ред.- Костел св. Марії (Тренчин)
- Костел св. Франциска
- Каплиця св. Михайла
- Монастир піаристів
- Лютеранська кірха
- Ратуша
- Будинок ката
- Синагога в Тренчині
- Ансамбль Площі Миру
В цьому місці мала свої володіння графиня Елізабет Баторі, найвідоміша серійна вбивця в історії Угорщини.
Тренч'янський Град
ред.Замок, що є третім за величиною на території Словаччини, розташований у найвищій частині міста. Він поділений на верхню і нижню секції і посилено фортифікований. Верхня частина складається з декількох будівель палацового типу, що оточують середньовічну вежу, досі є найвищою точкою міста. На пагорбах під замком розташована парафіяльна церква, до якої ведуть древні щаблі, що йдуть в довколишні вулиці. У старому місті розташований великий сквер з церквою в стилі бароко, різноманітні магазини і міська вежа.
Примітки
ред.- ↑ Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne). www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7101rr_obc: AREAS_SK.
- ↑ Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7014rr_obc: AREAS_SK, om7014rr_ukaz: Rozloha (Štvorcový meter).
- ↑ Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 28 березня 2024. Налаштування: om7014rr_obc: AREAS_SK.
- ↑ Centres of Excellence. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 31 травня 2019.
Посилання
ред.- Trenczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 470. (пол.)