Вікіпедія

Транспорт Багамських Островів

Транспорт Багамських Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 13 880 км² (161-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, видовжена з північного заходу на південний схід; максимальна дистанція (координатна) з півночі на південь — 725 км, зі сходу на захід — 675 км[2][3]. Географічне положення Багамських Островів дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями північної частини Атлантики та Карибського моря (Навітряна протока), Мексиканської затоки (Флоридська протока); підходи до південного узбережжя США[4].

Транспорт Багамських Островів M:
Транспортна система Багамських Островів (англ.)
Транспортна система Багамських Островів (англ.)
Територія
Площа 13,9 тис. км² (161-ше)
Рельєф низовинний
Найвища точка пагорб Алвернія (63 м)
Повітряний
Аеропортів 61 (80-те)
Наземний
Автошляхів 2,7 тис. км (170-те)
Водний
Узбережжя 3542 км
Головний порт Фріпорт
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і авіації
Голова міністр Гленіс Ханна Мартін

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Багамських Островів

Загальна довжина автошляхів у Багамських Островах, станом на 2011 рік, дорівнює 2 700 км, з яких 1 620 км із твердим покриттям і 1 080 км без нього (171-ше місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Багамських Островів та Номерні знаки Багамських Островів

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Багамських Островів

У країні, станом на 2013 рік, діє 61 аеропорт (80-те місце у світі), з них 24 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 37 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 13 (4);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 7 (16);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (17)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 16 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 587,5 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 172,7 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Багамські Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — C6, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Багамських Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — MY[1].

Див. також: Авіакомпанії Багамських Островів та Аеропорти Багамських Островів

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Багамських Островів

Морський ред.

Головні морські порти країни: Фріпорт, Нассау, Соус-Ріддін-Порт. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Фріпорт — 1,1 млн контейнерів (TEU)[1]. Причал для круїзних лайнерів у Нассау.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1160 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (10-те місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 1, балкерів — 238, суховантажів — 170, інших вантажних суден — 2, танкерів для хімічної продукції — 87, нафторудовозів — 8, контейнеровозів — 57, газовозів — 71, пасажирських суден — 102, вантажно-пасажирських суден — 26, нафтових танкерів — 225, рефрижераторів — 97, ролкерів — 13, спеціалізованих танкерів — 2, автовозів — 61[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1069 (Анголи — 6, Австралії — 1, Бельгії — 6, Бермудських Островів — 15, Бразилії — 1, Канади — 96, Хорватії — 1, Кіпру — 23, Данії — 69, Фінляндії — 8, Франції — 15, Німеччини — 30, Греції — 225, Гернсі — 6, Гонконгу — 3, Індонезії — 2, Ірландії — 3, Італії — 1, Японії — 88, Йорданії — 2, Кувейту — 1, Малайзії — 13, Монако — 8, Чорногорії — 2, Нідерландів — 23, Нігерії — 2, Норвегії — 186, Польщі — 34, Саудівської Аравії — 16, Сінгапуру — 7, Південної Кореї — 1, Іспанії — 6, Швеції — 11, Швейцарії — 1, Таїланду — 4, Туреччини — 3, Об'єднаних Арабських Еміратів- 23, Великої Британії — 18, Сполучених Штатів Америки — 109); зареєстровані під прапорами інших країн — 6 (Панама)[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Багамських Островів

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і авіації. Станом на 23 вересня 2013 року міністерство в уряді Перрі Гледстоун Крісті очолювала Гленіс Ханна Мартін[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п the Bahamas : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ the Bahamas : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Багамських Островів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Багамських_Островів&oldid=33022074