Тофаларія

Тофаларія — місце проживання однієї з наймалочисельніших етнічних груп у Росії і в Україні — тофаларів. Тофаларія впродовж багатьох років була достатньо відокремленим регіоном, незважаючи на спроби асиміляції, таким і залишилася. До середини XX ст. була кордонним районом (межувала з Тувою на півдні). Тепер статусу прикордонного область не має, але все ж залишається відособленою частиною Російської Федерації. Тому Тофаларія не може слугувати місцем відпочинку для туристів.

Тофалари
Кількість	бл. 837 осіб
Мова	Тофаларська мова, російська мова
Релігія	Переважно Православ'я, також поширені елементи Шаманізму, Анімізму, Тотемізму

Кордони Тофаларії

Адміністративно Тофаларія так і не стала окремим округом певної національності (про автономію навіть не може бути й мови). Існувала як Тофаларський район Іркутської області до 1951 р. Потім її приєднували частиною до інших районів. Із 1965 р. отримала постійне місце в Нижньоудинському районі, проте чітких меж не має.

Кліматичні особливості

Тофаларія досить нелегка місцевість для пішохідного туриста, адже аж 90 % її території займають середньогірські тайгові ландшафти. Інша територія — гірська тундра, яка майже не годиться для постійного проживання людей. Там є гірські хребти, висота яких досягає від 1600 до 2924 метрів, також є ущелини, каньйони та гольцеві тераси. Клімат — різко-континентальний. Більшу частину року опади випадають у вигляді снігу, але стійкий сніговий покрив утримується до 180 днів. У травні, серпні під час входження холодного повітря температура вночі досягає 5-8˚ вище нуля. Флора є типовою тайговою, де переважають гірсько-листяні та кедрові насадження.

Середньогірські тайгові ландшафти та гірська тундра створюють чудові умови для розвитку мисливського промислу. У Тофаларії розповсюджені білки, соболі, колонки, горностаї та північні олені та інші. У кедровиках багато кедрових горіхів, які є кормом для білок, соболів та інших тварин. Велика кількість лікарсько-технічної сировини (трави, камеді).

У Тофаларії багато природних ресурсів, майже всі елементи таблиці Мендєлеєва є в її надрах. Знайдені запаси золота, свинцю, урану, танталу, поліметалів та багато іншого.

У Тофаларії немає доріг, а з районним центром зв'язана за допомогою малої авіації — вертольотами. Зношеність літальних апаратів становить 80 %, а перевезеннями займається Нижньоудинський авіапідрозділ. Потреба в авіаперевезенні пасажирів відбувається один раз на тиждень. В усіх населених пунктах Тофаларії є клуби та бібліотеки, де поряд із книгами російською мовою є книги написані мовою тофаларів. У головному місті — Алигджер — є лікарня на п'ять місць. А в інших містечках — Гутарі та Нерхе — фельдшерсько-акушерських пунктах. У трьох населених пунктах Тофаларії проживають 1168 людей, із них саме тофаларів, корінних жителів, — 700 людей. Із них в Алигджері — 498, у селах Верхня Гутара — 448, Нерха — 222 людини.

Промислових підприємств на території Тофаларії немає. Робітниче населення займається мисливством, рибальством, діяльністю в бюджетній сфері.

У Тофаларії туристична інфраструктура зовсім не розвинута. Хоча називають її давно Сибірською Швейцарією. Тофаларія має величезний потенціал для розвитку рекреаційних ресурсів — ландшафти Східного Саяну, льодовики, водоспади та пороги на гірських ріках, блакитні озера серед вічної мерзлоти та альпійських луків.

Основні географічні дані

Площа Тофаларії — 21,6 тисяч кв. км.
Найбільший населений пункт — поселення Алигджер. Також є села Нерха та Верхня Гутара. Вони були побудовані в кінці 20-х-40-х рр. XX ст. під час переходу тофаларі до осілого способу життя.
Кількість оленів — близько 200.
Найбільші ріки — Уда, Велика Бірюса, Мала Бірюса, Казир, Агул, Ія, Гутара.
Найвища точка — висота 2938 м, знаходиться на 20 км східніше від піку Піднебесного — 2872 м — у центрі Удинського хребта. Біля
Піднебесного є ще одна відома вершина — пік Триангуляторів (2881 м). У південно-західній частині Тофаларії — пік Грандіозний (2891 м).
Основні хребти району — Удинський, Агульські Білки, Гутарський, Ергак-Тарган-Тайга, Бірюсинський, Джуглимський.

Тофаларія в мистецтві

Красу Тофаларії та побут її мешканців змалював у своїх оповіданнях російський письменник Валентин Распутін.

Посилання

• О. Савицький. Казкова Тофаларія // День, № 4, (2011).
• Тофалария // Иркипедия