Томас Лоуренс
То́мас Ло́уренс (англ. Sir Thomas Lawrence; 13 квітня 1769 — 7 січня 1830) — англійський художник зламу 18—19 ст. Портретист[12].
Життєпис
ред.Народився в місті Бристоль[12]. Батько був власником невеличкого готелю. Згодом справи не задалися і в 1779 році батько декларував власне банкрутство. В родині було 16 дітей, але тільки п'ятеро дожили до дорослого віку. Один із братів Томаса став священиком, другий — військовим.
Родина перебралась у курортне містечко Бат. Хлопець рано виявив художні здібності і вже там почав заробляти малюванням олівцевих портретів та декламацією віршів британських поетів. Його початкова освіта припинилась після двох років школи. Але в пригоді стали здібності та прагнення вижити. Почав працювати в техніці «пастель», що не портребувала довгих етапів підготовки чи сушки.
У віці 18 років покинув Бат і відбув у Лондон, де почав заробляти на життя створенням портретів олійними фарбами. Два роки в столиці відвідував Королівську художню академію, де опанував техніку олійного живопису[12].
Серед перших творів цього періоду — «Автопортрети». Практично автодидакт, він опановував художню майстерність вивченням чужих творів. Мав точне око, твердий малюнок і здатність досить точно відтворювати індивідуальні риси портретованих. Не гребував лестити своїм вельможним моделям, що сприяло його популярності модного портретиста (бо треба було вижити в столиці).
На нього звернули увагу аристократи і родина короля Англії. 1790 року Томас Лоуренс портретував королеву [[Софія Шарлотта Мекленбург-Стреліцька |Шарлотту Мекленбург-Стрелицьку]]. Був прийнятий до членів Королівської художньої академії.
Меценатом Томаса Лоуренса згодом став принц-регент. На гроші принца художник відбув на континент, де працював портретистом вельможних лідерів Священого союзу, що розбили війська Наполеона І Бонапарта, а потім остаточно усунули його з європейської політики. Вже на початку 19 ст. твори Томаса Лоуренса розійшлися різними країнами Західної Європи і перейшли у збірки Франції, Австро-Угорщини, Російської імперії.
1814 року принц-регент став королем Англії під ім'ям Георга IV. З нагоди події Томас Лоуренс створив коронаційний портрет Георга, а король дарував художникові звання лицаря. 1818 року Лоуренс знову відбув на континент, де працював у містах Німеччини (Ахен), Австро-Угощини (Відень), Італії. Окрім тодішніх політиків портретував і представників художніх кіл («Портрет скульптора Антоніо Канова»).
1820 року був обраний президентом Королівської художньої академії. Томас Лоуренс помер у Лондоні та був похований в соборі Святого Павла.
Хобі та борги
ред.Томас Лоуренс не мав власної родини все життя. Мав тривалі і бурхливі стосунки то із Саллі, то із Марією Сіддонс, що не завершились шлюбом. Це дало підстави створити декілька романів англійським літераторам, жадібним до пліток, фантазій і біографій чимось відомих осіб.
Всі зароблені гроші витрачав на хобі — колекціонування живопису та малюнків інших художників. Незважаючи на прибутки, мав борги. Відомо, що прихильник творчості Томаса Лоуренса — Френсіс МакКензі, барон Сеафрт оплатив борги художника, віддавши одну тисячу фунтів стерлінгів його кредиторам.
Колекція Лоуренса вийшла непоганою і по смерті художника була придбана до музейних збірок Національної галереї (Лондон).
Критичний перегляд творчості художника
ред.У третій третині 19 ст. відбувся критичний перегляд творчості Томаса Лоуренса. Порівняння його малюнків і портретів олійними фарбами виявили слабкість і відсутність помітного художнього темпераменту в порівнянні з майстрами Франції, Російської імперії. В Meyers Lexikon 1889 року про твори Томаса Лоуренса сповіщали:
Твори Лоуренса не позбавлені елегантності, але сентиментальні, жіночні. Його малюнок має щось слабке, його фарби не відповідають реальності, а його характеристики поверхневі. В його композиціях відсутня різноманітність. Декілька його картин історичного жанру — не мають значущості. Тим не менше він став модним портретистом, прийшов, аби задовольнити сентиментальні смаки лондонських аристократів.
Вибрані твори
ред.- «Автопортрет», (погруддя) 1787
- «Автопортрет», (поясний) 1788
- «Вільям Лінлі», 1789
- «Мері Лінлі», пастель
- «Портрет леді Елізабет Фаррен, графині Дербі», 1791
- «Сара Баррет Маултон», 1794, Бібліотека Гантінгтона, США
- «Джон, лорд Монтстюарт», 1795
- «Портрет леді Е. Фіцрой», Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Олександр МакКензі», 1800, Національна галерея Канади
- «Марта Карр», 1800
- «Франсуа Жерар», 1824, Версальський палац
- «Кароліна Брунсвік», 1804, Національна портретна галерея (Лондон)
- «Портрет Маргарет, графині Блессингтон», 1819
- «Коронаційний портрет англійського короля Георга IV», 1821
- «Портрет леді Сеймур Батерст», 1828, Художній музей Далласа
Галерея вибраних творів
ред.-
«Вільям Лінлі», 1789
-
«Фредерік Геммінг», 1825
-
«Кароліна Матільда Котерон», 1808
-
«Місс Гаріет Клеменс», 1805
Джерела
ред.- Гос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981
- Meyers Konversations-Lexikon. 4-е издание. том 10, Bibliographisches Institut, Leipzig 1885—1892, стр. 583.
- Caroline, Princess of Wales, 1804, Leinwand, 127×102 cm. London, National Portrait Gallery (London)|National Portrait Gallery.
- Charles William Lambton, vor 1826, Leinwand, 141×110 cm. London, Slg. Earl of Durham.
- Der Dauphin, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Collection.
- Elizabeth Farren, vor 1791, Leinwand, 238×147 cm. New York, Metropolitan Museum of Art, Vermächtnis Edward S. Harkness. (siehe Bild 2)
- Emily Lamb und Harriet Lamb, vor 1793, Leinwand, 76×63 cm. London, Slg. Lady Salmond.
- Emily und Laura Calmady (Tondo), vor 1825, Leinwand, Durchmesser 77 cm. New York, Metropolitan Museum of Art
- Papst Pius VII., 1818, London, National Portrait Gallery
- Karl von Österreich-Teschen|Erzherzog Karl, 1818—19, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Art Collection.
- Homer rezitiert die «Ilias», vor 1792, Leinwand, 85×114 cm. Downton Castle (Herefordshire), Slg. W. M. P. Kincaid Lennox
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г https://www.nationalgallery.org.uk/artists/sir-thomas-lawrence
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ https://www.npg.org.uk/collections/search/person/mp06946/richard-evans?role=art
- ↑ https://collections.mcq.org/objets/107944
- ↑ https://collections.frick.org/people/121/sir-thomas-lawrence/objects
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
- ↑ National Portrait Gallery (London) online artwork database
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ а б в Гос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981, с. 261—162
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Томас Лоуренс