Толстой Дмитро Андрійович

російський політик
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Дмитро́ Андрі́йович Толсто́й (1 (13) березня 1823(18230313), Москва, Російська імперія — 25 квітня (7 травня) 1889, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, з 1865 року Обер-прокурор Святійшого Синоду, у 1866—1880 роках — міністр народної освіти, згодом — внутрішніх справ, президент Академії Наук; один з найреакційніших міністрів.

Толстой Дмитро Андрійович
рос. Дмитрий Андреевич Толстой
Народився13 березня 1823(1823-03-13)[1] або 1 (13) березня 1823[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер7 травня 1889(1889-05-07)[1] (66 років) або 25 квітня (7 травня) 1889[1] (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
ПохованняРязанська область і Makovod
Країна Російська імперія
Діяльністьполітик, державний діяч, історик
Галузьісторія[3] і політика[3]
Alma materІмператорський Царськосільський ліцей (1842)
Знання мовросійська[3] і французька
ЗакладМорське міністерство Російської імперії
ЧленствоРосійська академія наук[4]
Титулграф[d]
ПосадаHigh Procuratord, член Державної ради Російської імперії[d], гофмейстер, president of the Russian Academy of Sciencesd, Міністр внутрішніх справ Росіїd, minister of Public Instruction and Fine Artsd і директор
РідТолстіd
У шлюбі зSofia Dmitrievna Bibikovad
ДітиSofia Dmitrievna Tolstayad
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Леопольда (Австрія) Орден Академічних пальм орден Спасителя Орден Пія ІХ орден Троянди орден князя Данила I кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Демидовська премія

Діяльність

ред.

3 червня 1865 року був призначений обер-прокурором Святійшого синоду, з 14 квітня 1866 року (через 10 днів після замаху Каракозова на царя) — міністром народної освіти. Дмитро Толстой обіймав обидві ці посади до квітня 1880 року, коли був призначений членом Державної ради. Толстой на посаді міністра сприяв відкриттю закладів вищої освіти, зокрема: Петербурзький історико-філологічний інститут (1867), Варшавський університет, Сільськогосподарський інститут в Новій Александрії (1869), Московські вищі жіночі курси (1872), Глухівський учительський інститут (1874), Російську філологічну семінарію в Лейпцигу для підготовки вчителів давніх мов (1875); Томський університет (1878). Ніжинський ліцей перетворений на Історико-філологічний інститут, а Ярославський ліцей — в ліцей юридичний. В 1872 році було видано положення про міські училища, в 1874 — положення про початкові училища, для нагляду за якими були ще в 1869 році засновані посади інспекторів народних училищ. У духовному відомстві за графа Толстого відбувалося реформування духовно-навчальних закладів (1867—1869).

Толстой відзначився реакційністю, особливо, стосовно заборони української мови. Він брав участь у підготовці Емського указу (1876 рік). 1884 року видав додаткове розпорядження про нагляд над українськими театральними трупами й українофілами.

Почесний громадянин міста Сарапула, Удмуртія та почесний громадянин Сум.

Примітки

ред.

Література та джерела

ред.

Посилання

ред.