Відкрити головне меню

Товсте (Гусятинський район)

село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області.

То́всте — село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гнилка, на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Кут.

село Товсте
POL Touste COA.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Товстенська сільська рада
Код КОАТУУ 6121688001
Основні дані
Засноване 1654
Населення 547
Територія 2.506 км²
Густота населення 218.28 осіб/км²
Поштовий індекс 48232
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°16′25″ пн. ш. 26°05′30″ сх. д. / 49.27361° пн. ш. 26.09167° сх. д. / 49.27361; 26.09167Координати: 49°16′25″ пн. ш. 26°05′30″ сх. д. / 49.27361° пн. ш. 26.09167° сх. д. / 49.27361; 26.09167
Водойми Гнилка
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Гримайлів
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 48232, с. Товсте, вул. Незалежності, 25
Сільський голова Білянський Василь Тадейович[1]
Карта
Товсте. Карта розташування: Україна
Товсте
Товсте
Товсте. Карта розташування: Тернопільська область
Товсте
Товсте
Мапа

Товсте у Вікісховищі?

Населення — 528 осіб (2007).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби неоліту-енеоліту.

Перша писемна згадка — 1420-ті роки.

У 1720 році Товсте отримало маґдебурзьке право.

У 1822 році містечко — власність Леопольда Пельтенберґа. Його син Карл багато зробив для впорядкування містечка: звів нову ратушу, багато кам'яниць для урядовців, казарми для ескадрону мадярських гусарів, стайні для коней, що перевозили пошту, запросив ремісників.

У 1843 році відкривається школа з викладанням німецькою мовою, яку згодом змінили на польську, а з 1861 функціонує окрема українська школа. В кінці XIX століття збудовано читальню «Просвіти».

У 1872 році маєток придбав Володислав Федорович. Шляхтич належав до Краєвої Комісії з розвитку ремесла в Східній Галичині і подбав про створення в містечку «Краєвої школи боднарсько-ковальсько-гончарської», що оживила дещо діяльність завмерлих уже ремісничих цехів. Федорович також домігся від уряду відкриття у Товстому пошти і телеграфу.

Внаслідок пожежі згоріли: 1903 — всі будинки на вул. Горішня (споруджено «фігура»), 1915 — частина села.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

Пам'яткиРедагувати

Є церква Івана Хрестителя (1783, мурована), «фігура» на пам'ять про односельців, які загинули під час Першої світової війни.

На місцевому цвинтарі збереглася братська могили УСС, вояків УПА, воїнів ЧА.

Споруджено пам'ятники М. Шашкевичу (1911), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Тарасу Шевченку (1992), на честь скасування панщини (реставровано 1989), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ 1—3 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.

НаселенняРедагувати

Мовні особливостіРедагувати

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Товстому: а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»), баба («сорт великої білої квасолі»), бараболя («картопля»), баран («нижній сніп у копі»), бевз («бузок»), біґа («кайло, кирка»), біда («двоколісний візок»), білавка («сорт білих черешень»), бузьок («лелека»), верета («домоткане простирадло; рядно»), воживо («опік»), вомаста («топлений жир»), вопівніч («північ»), вуграк («вугор на обличчі»), гладушка («глечик»), головка («маточина; середня частина колеса»), жвачка («жуйка»), жигавка («кропива»), зазулька («сонечка»), залим («пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх»), змоцок («молотник»), інощо («тільки що»), калябуха («калюжа»), каня («шуліка»), кацабайка («куфайка»), куць-ко («уживають, щоб підкликати свиней»), маґільниця («рубель»), нетріб («нікчеман людина; непотріб»), оболоні («луг, пасовище (перев. над річкою»), отіцічко («дуже мало»), півриза («Міра площі поля, що дорівнює 2 моргам»), підрі («Настил над хлівом чи стайнею»), пірнак («напірник для подушки чи перини»), помісниця («нижня дошка воза»), прайник («дерев'яний валок, яким вибивають білизну під час прання»), прачка («місце, де на річці перуть білизну»), репцюх («торба, у якій дорогою коням дають сіно»), розгін («спосіб оранки з борозною посередині»), сниці («деталь у передній частині воза»), сутичі («прохід між будинками; місце, де межують два господарства»), твар («обличчя»), теребити («жадібно їсти»), терно («терен»), торбей («жебрак»), тра, траба («треба, потрібно»), трачка («пилка для різання дров»), трощи («зарості над річкою, кущі, лози»), трумбло («труна»), ціпилно («держак ціпа»), чупер («чуприна»), юрко («коротка палка, якою в'яжуть снопи»).

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПеребувалиРедагувати

ПроживалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати