Вікіпедія

Тимошенко Максим Олегович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимошенко.

Максим Олегович Тимошенко (20 квітня 1972, Київ)  — український науковець-культуролог і мистецтвознавець, громадський діяч, хоровий диригент. Доктор філософії, професор, президент екологічної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні,[3] член ради директорів міжнародного Зеленого Хреста (з жовтня 2017). Професор Академії керівних кадрів культури і мистецтв,[4] Заслужений діяч мистецтв України.[5] З 11 червня 2018 по 1 серпня 2018 — в.о. ректора, а з 13 листопада 2018 — ректор Музичної академії України ім. Чайковського, член-кореспондентом Національної академії мистецтв України.[6], член атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України у 2021—2023 р.[7], Голова Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8],

Тимошенко Максим Олегович
Народився20 квітня 1972(1972-04-20) (52 роки)
Київ
Місце проживанняКиїв
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністькультуролог, викладач університету, художній критик, хоровий диригент
Alma materНаціональна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Галузькультурологія, педагогіка
ЗакладНаціональна музична академія України імені Петра Чайковського
ПосадаРектор
Вчене званняпрофесор
БатькоТимошенко Олег Семенович
МатиТимошенко Віра Петрівна
Дітидонька
Нагороди
Відмінник освіти України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

|Україна: Заслужений діяч мистецтв України — 2015

Релігійні:
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого I ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого I ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
|
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
|}
Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини»; Орден Христа Спасителя[1]; Посол Миру[2]
Автограф
CMNS: Тимошенко Максим Олегович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився 20 квітня 1972 року в Києві.

  • 1990 — закінчив Київську спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. Лисенка за спеціальністю хорове диригування (клас Виноградової Е. О., Мисько В. І.);
  • 1991 — вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
  • 1994 — вступив до Київського економічного університету (магістр «Ділового адміністрування», 1996).
  • 2012 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
  • 1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
  • 1992—1993 — директор Київського фонду культури;
  • 1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
  • з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
  • 1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
  • 2003—2014  — працював в апараті Верховної Ради України;
  • з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
  • з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];
  • з 2016 — професор Кафедри Артменеджменту та івент технологій[9].
  • 27 квітня 2017 року рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.[10]
  • З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
  • З 11 червня 2018 року і до 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.[11][12] Зняття з посади стало несподіванкою для багатьох і викликало обурення, зокрема акції протесту під стінами Мінкульту.[13][14].
  • 26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.[15]
  • 10.09.2020 — увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерство освіти і науки України.[16]
  • 31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова — головного мистецького вишу Таджикистану.[17]
  • 11 червня 2021 року  — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
  • 12 жовтня 2021 року  — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]

Громадська діяльність

ред.
  • з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»[18];
  • з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні[19];
  • у 2013 — обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;
  • з 2014 — Обраний дійсним членом Української академії наук;
  • 2 жовтня 2017 обраний членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста — екологічної організації при ООН[20];
  • З травня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнської відкритої музичної олімпіади «Голос Країни»[21].
  • З липня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. Прокоф'єва.
  • 31 березня 2021 року  — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.[22]
  • 11 червня 2021 року  — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України[6]
  • 12 жовтня 2021 року  — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.[8]
  • 2021 ріку  — обраний членом Президії Всеукраїнськоі Спілки ректорів закладів вищої освіти та призначений відповідальним за діяльність закладів вищої освіти культури
  • З 2023 року член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО

Ректор НМАУ

ред.

У вересні 2018 переміг на виборах ректора консерваторії, випередивши Юрія Чекана та попереднього ректора — Володимира Рожка[23], і 13 листопада 2018 року призначений ректором за контрактом, як такий, що пройшов за конкурсом,[24] того ж дня новообраного ректора представив Міністр культури України Євген Нищук.[25]

На посаді ректора розпочав довгоочікуваний ремонт даху приміщення[26], підписав угоду про співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога[27][28].

У травні 2020 року завершив ремонт даху та заміну вікон в основній будівлі Академії. Також у травні 2020 року було отримано ліцензію від Міністерства освіти Китаю щодо створення Міжнародної академії музики і мистецтв  ім. П. І. Чайковського в КНР[29].

На посаді ректора вручив звання почесного професора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Рікардо Муті[30], Пласідо Домінго[31] та Джек Ма[32].

Наукова діяльність

ред.
  • Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].
  • Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
  • Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
  • Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[33].
  • Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.[34]

Публікації

ред.
  1. Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
  2. Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.]: Автореф. дис. … канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
  3. Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
  4. До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
  5. Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  6. Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  7. Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[33]

Відзнаки

ред.

Джерела

ред.
  1. Хто є хто в Україні — К.:"К. І. С.", 2006.- с.963;
  2. Кияни. Біографичній словник.- Київ: «Фенікс», 2004.- с. 370, іл.;
  3. Імена України 2007.- К.: Фенікс, 2007.- с. 509;
  4. Тимошенко М. О. [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Почесні імена України — еліта держави / [ред. кол.: Драч І. Ф., Матвієнко В. П., Саблук П. Т. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2013. — Т. ІІ. — С. 303. — ISBN 978-966-2457-08-7;
  5. Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б. Є., Возіанов О. Ф., Голембієвська Т. М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;
  6. Тимошенко М. О. [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Науковці України — еліта держави / [ред. колегія: Патон Б. Є., Бар'яхтар В. Г., Шевченко В. П., Цимбалюк В. І. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2015. — Т. IV. — С. 301. — ISBN 978-966-2457-15-5.
  7. Тема дня. Максим Тимошенко [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. ↑ Орден Христа Спасителя. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  2. ↑ Посол Миру. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2011. [Архівовано 2013-12-20 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Про нас. greencross.org.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 28 жовтня 2015. [Архівовано 2015-07-16 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в academy. nakkkim.edu.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 28 жовтня 2015.
  5. ↑ а б Про відзначення державними нагородами України з нагод... | від 22.01.2015 № 27/2015 (Сторінка 1 з 2). zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 28 жовтня 2015.
  6. ↑ а б в [1] [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  7. ↑ [2] [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б в [3] [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Кафедра арт-менеджменту та івент технологій. nakkkim.edu.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 29 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-15 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Додаток 1 до наказу Міністерства освіти і науки України 27.04.2017 № 659. Асоціація докторів філософії України. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 4 квітня 2021. [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Виконуючим обов'язки ректора Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського призначено Максима Тимошенка. 195.78.68.75. Міністерство культури України. 12 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018. [Архівовано 2018-06-12 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Про призначення Тимошенка М.О. виконувачем обов`язки ректора Академії. knmau.com.ua. Архів оригіналу за 26-08-2018. Процитовано 12 червня 2018. [Архівовано 2018-08-26 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Парад «ректорів». Черговий переворот у столичній Консерваторії - Главком. glavcom.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 4 серпня 2018.
  14. ↑ Півтон Безвухий. Музична скриня: НМАУ: як Ростислав Карандєєв ректорів лобами зіткнув. music-ukr.blogspot.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 4 серпня 2018.
  15. ↑ Тимошенко Максим. Національний рейтинг впливовості відомих особистостей. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 9 квітня 2021. [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Максим Тимошенко увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерства. НМАУ. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  17. ↑ Максим Тимошенко став Почесним професором Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова. НМАУ. Процитовано 9 квітня 2021.
  18. ↑ Дні України - Структура. ukrainiandays.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 жовтня 2015. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 20 серпня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-07-16 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Представника України обрано членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста / ГОРДОН. ГОРДОН. 3 жовтня 2017. Архів оригіналу за 9 листопада 2017.
  21. ↑ Оргкомітет музичної олімпіади. Всеукраїнська відкрита музична олімпіада "Голос Країни". Архів оригіналу за 22 червня 2019.
  22. ↑ [4]
  23. ↑ НМАУ: Перемога над минулим у 12 голосів. Архів оригіналу за 5 грудня 2019.
  24. ↑ Наказ Міністерства культури України від 12 листопада 2018 № 1108/0/17-18
  25. ↑ Представлення новообраного ректора НМАУ ім. П.І. Чайковського. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018. [Архівовано 2018-12-09 у Wayback Machine.]
  26. ↑ НМАУ: Перемога над минулим у 12 голосів. music-ukr.blogspot.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  27. ↑ Китайская компания подарила академии им.Чайковского 300 кларнетов - INVIDEOTOUR. invideotour.com. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2019. [Архівовано 2021-01-17 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Візит делегації НМАУ ім. П.І. Чайковського до КНР: нові вектори розвитку у сфері музичної освіти. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
  29. ↑ Максим Тимошенко. ТРК "Україна". Київська консерваторія надихнула Китай на спільний проєкт. (укр.), процитовано 20 червня 2022
  30. ↑ Рікардо Муті став Почесним Професором Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського. НМАУ (укр.). Процитовано 20 червня 2022.
  31. ↑ Пласідо Домінго став почесним професором музичної академії України. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 20 червня 2022.
  32. ↑ Джек Ма став почесним професором НМАУ. blogs.korrespondent.net. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 20 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= (довідка)
  33. ↑ а б Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика. nakkkim.edu.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 28 жовтня 2015. [Архівовано 2016-04-13 у Wayback Machine.]
  34. ↑ green. Президенту Зеленого Хреста в Україні присвоєно вчене звання професора. greencross.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 15 травня 2017. [Архівовано 2018-01-31 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Про відзначення державними нагородами України | від 20.01.2006 № 40/2006. zakon1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 жовтня 2015.
  36. ↑ Максим Тимошенко у "ТОП - 100 Видатних чоловіків Київщини". НМАУ (укр.). 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  37. ↑ ludinaroku.com.ua. ludinaroku.com.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 28 жовтня 2015. [Архівовано 2013-12-18 у Wayback Machine.]
  38. ↑ Святійший Патріарх Філарет відзначив діячів мистецтв України церковними нагородами - Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 жовтня 2015.
  39. ↑ green. 30 років потому. greencross.org.ua. Процитовано 29 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  40. ↑ а б Тимошенко Максим Олегович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua (PDF). who-is-who.ua. Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2018.
  41. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки «Про нагородження педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 31.03.2017 № 120-к
  42. ↑ Максим Тимошенко нагороджений найвищою відзнакою Національної спілки письменників України. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського (укр.). 25 квітня 2019. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 4 травня 2019.
  43. ↑ Зустріч Максима Тимошенка з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. НМАУ (укр.). 29 листопада 2022. Процитовано 25 липня 2024.
  44. ↑ Тимошенко Максим Олегович. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 25 липня 2024.
  45. ↑ Ректора Академії Максима Тимошенка та проректора Віктора Бондарчука нагородили Почесними грамотами Кабінета Міністрів України. НМАУ (укр.). 19 липня 2024. Процитовано 22 вересня 2024.
  46. ↑ Сирський став почесним громадянином Києва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тимошенко_Максим_Олегович&oldid=43896386