Відкрити головне меню

Елеонора Олексіївна Виноградова (16 листопада 1931, Грозний — 17 липня 2003, Київ) — видатний український хоровий диригент, педагог, професор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1978 року).

Елеонора Олексіївна Виноградова
Зображення
Основна інформація
Дата народження 16 листопада 1931(1931-11-16)
Місце народження Грозний
Дата смерті 17 липня 2003(2003-07-17) (71 рік)
Місце смерті Київ
Громадянство Україна Україна
Професія хоровий диригент
Освіта Київська консерваторія
Колективи Хор «Дзвіночок» (1966—1983), хор «Любисток» (1983—1986), хор хлопчиків та юнаків КССМШ ім. М. В. Лисенка (1986—1997), хор «Кантус» (1997—2003)
Нагороди

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилася 16 листопада 1931 року у місті Грозний. Батько, Олексій Миколайович, був військовим і сім'я часто переїздила з місця на місце (Сухумі, Тбілісі, Магаданська область). І скрізь, де б не жила родина, мати завжди знаходила хор і з донькою відвідувала репетиції й концерти.

Ранні рокиРедагувати

У десятилітньому віці маленька Елеонора вперше почула хорові твори Миколи Леонтовича у м. Сусуман на Колимі. Керівником хорового колективу був українець і хор співав багато українських пісень. Через постійні переїзди батьків Е. О. Виноградова не змогла закінчити музичної школи, тому й не наважилася післ закінчення середньої школи вступати до музичного закладу.

НавчанняРедагувати

У 1949 році Елеонора Виноградова студентка Московського Текстильного Інституту і учасниця хорового колективу. На одній з репетицій її чудовими голосовими даними зацікавився керівник хору О. І. Певзнер (тоді студент Московської консерваторії). За його порадою Елеонора Виноградова вступила до музичного училища ім. Гнесіних на диригентсько-хоровий відділ. Навчалася у відомих викладачів — В. І. Краснощокова (з диригування) та О. В. Хазанова (хоровий клас), що працював на той час головним хормейстером Большого театру. Наступним етапом на шляху осягнення хоровим мистецтвом став київський період. Е. О. Виноградова вступає на заочне відділення Київської консерваторії до класу Елеонори Скрипчинської і успішно випускається у 1965 році.

Творча діяльністьРедагувати

Після закінчення Київської консерваторії Е. О. Виноградова працює її викладачем, керує хором музично-педагогічного факультету. Саме у цей час очолити студентський хор диригентсько-хорового факультету запросили П. І. Муравського, який справив на неї глибоке враження

« Звук хору, інтонація, тембри — все було нове, сповнене дивовижної краси та природности. У Москві диригенти більше уваги зосереджували на загальному звучанні хору, працювали над формою і стилем хорового твору. Над звуком та інтонацією так ніхто не працював, як Павло Іванович. Лише у Муравського я зрозуміла, як народжується краса музики від звуку до стилю. »

З 1966 року — художній керівник і головний диригент хорової студії хлопчиків «Дзвіночок» київського Палацу піонерів та школярів імені М. Островського . «Дзвіночок» одним із перших хорових колективів Радянського Союзу почав виконувати духовні твори. Чимало мужності потребувало від Е. О. Виноградової рішення включити до репертуару Месу G-dur Ф. Шуберта, «Stabat Mater» Дж. Перголезі, фінальну «Алилуя» із «Месії» Г. Ф. Генделя, які завжди із захватом зустрічала публіка. Цей колектив уперше в Україні озвучив заборонені на той час хорові партитури Д. Бортнянського та М. Березовського. Така репертуарна політика, підкріплена високою виконавською майстерністю, зумовила інтерес до хору у всьому Радянському Союзі. Колектив став дипломантом Міжнародного фестивалю хорів, а Елеонора Виноградова — лауреатом конкурсу. За час роботи в колективі Е. О. Виноградова провела понад 400 концертів і виступів. Найбільш знакові з виступів «Дзвіночка»: концерт у м. Тарту (1974 р.), що транслювався по телебаченню, участь у II Міжнародному фестивалі дитячих хорів у м. Братислава (1975 р.), концерт у залі «Естонія» в м. Таллінн (1976 р.), участь у злеті хорів хлопчиків у м. Рига (1980 р.), участь у фестивалі дитячої музичної творчості в м. Свердловськ (1982 р.). Виступи «Дзвіночка» отримували схвальні відгуки преси не тільки в Україні, але і за її межами. Зокрема газета «Rīgas Balss» у м. Рига від 14 січня 1980 р. писала

« ...Ми почули декілька українських народних пісень, які хлопчики виконали душевно, вокально виразно. Своєрідною трактовкою та точною вимовою латвійського тексту було відмічено латвійську народну пісню. Виконання "Алилуя" Генделя показало, на якому високому рівні знаходиться вокальна техніка хору київських хлопчиків. »

У ці роки «Дзвіночок» також побував із концертами в Москві, Ленінграді, Кірові, Горькому, Вільнюсі, Мінську, Кишиневі, Тбілісі, Єревані, Одесі, Сімферополі, Севастополі, Львові, Івано-Франківську. За період керівництва Е. О. Виноградової хор підтримував постійні творчі зв'язки з такими професійними музичними колективами: Державним симфонічним оркестром України, Київським камерним оркестром, хоровою капелою «Думка», академічним народним хором ім. Г. Верьовки, чоловічою капелою Латвії. Незабутнім було співробітництво з композитором Дмитром Кабалевським, твори якого виконувались на сцені Київської філармонії із симфонічним оркестром під керуванням С.Турчака. У пам'ятному альбомі хору є запис Д. Кабалевського

« Дорогі хлоп`ята -"дзвіночки"! Дорога Елеоноро Олексіївно! Від душі дякую вам за чудове, дзвінке і світле мистецтво. Зустрічі та спільні концерти з вами - велика для мене радість! »

За її ініціативи і сприяння було створено хор хлопчиків та юнаків при Чоловічій хоровій капелі України ім. Л. М. Ревуцького. У 1975 році  Е. О. Виноградова з метою сприяння розвитку дитячого хорового співу в Україні заснувала клуб диригентів-хормейстерів та композиторів «ТОНІКА». Була його головою до 1990 року. У 1978 р. Е. О. Виноградова була удостоєна звання «Заслужений діяч мистецтв України». З 1983 по 1986 рік  працює художнім керівником та головним диригентом дитячого хорового колективу «Любисток» при Киівській консерваторії ім. П. І. Чайковського. З 1986 по 1997 рік очолює хор хлопчиків та юнаків КССМШ ім. М. В. Лисенка. Численні гастрольні поїздки хору в Україні, Європі (Росія, Латвія, Литва, Франція, Бельгія, Голандія, Люксембург, Німеччина, Норвегія, Іспанія, Польща) та фондові аудіозаписи утвердили авторитет колективу як високомистецького. У 1997 році Е. О. Виноградова організувала дитячий хор «Cantus» при Київській музичній школі № 5 ім. Л. М. Ревуцького. В Іспанії преса назвала хор «Cantus» найкращим дитячим хором у світі. У 2000 р. колектив отримує диплом Лауреата Гран-Прі на ІІІ Міжнародному конкурсі дитячих хорових колективів «Артеківські зорі» (Міжнародний дитячий центр Артек). У 2001 р. — Гран-Прі на VII Міжнародному конкурсі «Весняні дзвіночки» (м. Рівне). У 2002 р. — Гран-Прі на Всеукраїнському конкурсі «Весняні голоси» (м. Тисмениця). В репертуар хору входили твори різних жанрів та стилів: обробки народних пісень, духовна музика, українська та західноєвропейська класика. Е. О. Виноградова була упорядником та редактором 15-ти збірок хорових творів для дитячих хорових колективів. За роки викладання (1965—2003) у Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського виховала цілу плеяду обдарованих хорових диригентів. Вона була ідейним натхненником для багатьох своїх колег, користувалася великою повагою й авторитетом у вихованців та їх батьків. До неї прислуховувалися, з нею радилися, її щиро любили.

 
Могила Елеонори Виноградової

Померла 17 липня 2003 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Б. Фільц .Виноградова Елеонора Олексіївна // Українська музична енциклопедія, Т.1 — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006 — C. 355
  • Кречко М. Наша гордість // "Співає «Дзвіночок» / Упоряд. Е. Виноградова. — К., 1982;
  • Чередарчук 77, «Тоніка» — школа досвіду // Музика. — 1982. — № 10;
  • Сікорська І., Фільц Б. Українське дитяче виконавство як чинник естетичного виховання // XI Міжн. конгрес україністів. Донецьк, 28.06. — 1.07.2005 / Кн. 2: Музикознавство. Образотворче мистецтво. Театрознавство. Кінознавство. — Донецьк; К., 2005;
  • Бенч О. Хорове мистецтво Елеонори Виноградової // Укр. форум. — 2001. — 5—16 листоп.;
  • Корецька С. Елеонора Виноградова — представник плеяди хорових диригентів другої половини XX ст. // Творчий вечір Е. О. Виноградової: Програмка-запрошення. — 2001. — 23 груд.