Відкрити головне меню

Техні́чна документа́ція — система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції[1] (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

Зміст

Види технічної документаціїРедагувати

До технічної документації належать[1]:

Конструкторська документаціяРедагувати

Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила, вимоги і норми по розробці, оформленню і обігу конструкторської документації, що розробляється і застосовується на усіх стадіях життєвого циклу виробу (при проектуванні, розробці, виготовленні, контролі, прийманні, експлуатації, ремонті, утилізації) має назву «Єдина система конструкторської документації» (ЄСКД)[4].

Конструкторська документація за ГОСТ 2.102-68[5] включає в себе графічні документи і текстові документи.

До графічних документів відносяться: кресленик деталі, складальний кресленик (СБ), кресленик загального виду (ОВ), електромонтажний кресленик (МЭ), схеми (принципові, структурні, функціональні) тощо.

До текстових документів відносяться: записка (ПЗ) пояснення; таблиця (ТБ), розрахунок (РР), інструкція (И), технічні умови (ТУ), експлуатаційні документи, ремонтні документи, специфікації тощо.

Технологічна документаціяРедагувати

Комплекс стандартів і керівних нормативних документів, що встановлюють взаємопов'язані правила і положення щодо порядку розроблення, комплектації, оформлення та обігу технологічної документації, що застосовується при виготовленні та ремонті виробів має назву «Єдина система технологічної документації» (ЄСТД)[6].

Технологічна документація за ГОСТ 3.1102-81[7] поділяється на основні документи і допоміжні

Основні документиРедагувати

Основні документи — документи, що містять зведену інформацію, необхідну для вирішення однієї або комплексу інженерно-технічних, планово-економічних і організаційних задач і повністю і однозначно визначають технологічний процес (операцію) виготовлення або ремонту виробу (складових частин виробу).

Основні документи поділяються на

  • Документи загального призначення, куди відносяться: карта ескізів (КЭ) та технологічна інструкція (ТИ).
  • Документи спеціального призначення, які включають: маршрутну карту (МК), карту технологічного процесу (КТП), операційну карту (ОК), карту технологічної інформації (КТИ) та ін.

Допоміжні документиРедагувати

Допоміжні документи — документи, які застосовуються при розробці, впровадженні та функціюванні технологічних процесів і операцій, наприклад, карта замовлення на проектування технологічної оснастки, акт впровадження технологічного процесу та ін. Допускається вказувати необхідні види допоміжних документів на галузевому рівні.

Програмна документаціяРедагувати

Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила розробки, оформлення та звернення програм і програмної документації називається «Єдина система програмної документації» (ЄСПД)[8].

За ГОСТ 19.101-77[3] до програмних відносять документи, що містять відомості, необхідні для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм.

До програмних документів відносяться[3]:

  • специфікація;
  • текст програми (код виду документу — 12);
  • опис програми (код виду документа — 13);
  • програма і методика випробовувань (код виду документа — 51);
  • технічне завдання;
  • пояснювальна записка (код виду документа — 81);
  • експлуатаційні документи, які включають:
    • формуляр (код виду документа — 30),
    • опис застосування (код виду документа — 31),
    • керівництво системного програміста (код виду документа — 32)

та ін.

Класифікація технічної документації за етапом життєвого циклу продукціїРедагувати

Технічну документацію стосовно етапів життєвого циклу продукції можна поділити на вихідну, проектну, робочу та інформаційну:

Нормоконтроль технічної документаціїРедагувати

Докладніше: Нормоконтроль

Технічні документи повинні відповідати певним вимогам, найважливішими серед яких є:

  • вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв'язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;
  • вимоги до технології, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найбільш прогресивних і економічних технологічних процесів та устаткування;
  • вимоги до програм та їх відповідність технічному завданню;
  • вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні чи схемах всіх відомостей, необхідних здійснення виробничого процесу.

Тому, щоби розроблювана в процесі проектування технічна документація відповідала перерахованим вище вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, — не тільки технічний, але і нормативний або просто — нормоконтроль[9][10]

Мета нормоконтролю — повне дотримання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів. Здійснення нормоконтролю обов'язкове для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтроль — один із завершальних етапів створення технічної документації і є одним із засобів впровадження і дотримання стандартів. Нормоконтролю підлягає така технічна документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови тощо), креслення, карти технологічних процесів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, а також розрахунки з нормування матеріалів, додержання технологічних нормативів тощо.

Нормоконтроль на підприємстві може бути як централізованим, так і децентралізованим: це залежить від масштабів підприємства і загальної схеми організації робіт з стандартизації. При централізованому нормоконтролі відділ стандартизації має в своєму складі групу нормоконтролю або відповідального за нормоконтроль, що підпорядковані керівнику відділу. При децентралізованому нормоконтролі він здійснюється в різних підрозділах підприємства.

Технічна документація, яка не має підпису нормоконтролера, не приймається до подальшої роботи.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.
  2. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
  3. а б в ГОСТ 19.101-77 Единая система программной документации. Виды программ и программных документов.
  4. ГОСТ 2.001-93. Единая система конструкторской документации. Общие положения.
  5. ГОСТ 2.102-68 Единая система конструкторской документации. Виды и комплектность конструкторских документов.
  6. ГОСТ 3.1001-81 Единая система технологической документации. Общие положения.
  7. ГОСТ 3.1102-81 Единая система технологической документации. Стадии разработки и виды документов.
  8. ГОСТ 19.001-77 Единая система программной документации. Общие положения.
  9. ГОСТ 2.111-68 Единая система конструкторской документации. Нормоконтроль.
  10. ГОСТ 3.1116-79. Единая система технологической документации. Нормоконтроль.