Специфіка́ція (англ. specification) — формалізований опис властивостей, характеристик і функцій об'єктів.

Специфікації у інформатиціРедагувати

Формальна специфікаціяРедагувати

Форма́льна специфіка́ція — математичне описання програмного забезпечення або обладнання, яке може бути використане для розробки реалізації. В ній описується, що має робити система, але не (обов'язково) вказується як. Маючи таку специфікацію, можна, використовуючи техніку формальної верифікації продемонструвати, що запропонований проєкт системи є правильним, по відношенню до специфікації. Такий підхід має перевагу в тому, що запропоновані невірні проєкти систем можуть бути переглянуті до того як буде зроблено основні витрати на власне саму реалізацію. Альтернативний підхід полягає в тому, аби, виконуючи кроки по уточненню специфікації, вірність яких можна довести, перетворити специфікацію на реалізацію, яка буде вірною через побудову.

Специфікація в економіціРедагувати

Специфіка́ція (від лат. species — вид, різновид і «…фікація»)
1. Визначення й перелік специфічних особливостей будь-чого.
2. Технічний документ, в якому зазначено назви частин, вузлів і деталей даного виробу, їхню кількість, матеріал, вагу тощо.
3. Видавнича С. — супровідний до оригіналу видання документ, у якому зведено всі вказівки щодо відтворення оригіналу у вигляді друкованого видання (технічні умови для набору, особливості верстки, друку й брошурувально-палітурних процесів)[1].

Специфікація — технічний документ з переліком конкретних матеріалів у розгорнутій номенклатурі (з докладною характеристикою), що потрібні підприємству в певній кількості для виконання виробничої програми[2].

Специфікація:
1. Визначення і перелік специфічних особливостей чого-небудь; розподіл на класи, групи за спільними ознаками, властивостями; класифікація.
2. Технічний документ, в якому зазначено назви частин, вузлів і деталей певного виробу, а також вказано їх кількість, матеріал, вагу і т. ін.; документ з переліком певних умов, яким повинен відповідати замовлений предмет[3].

Специфікація у машинобудуванніРедагувати

 
Специфікація на виріб у машинобудуванні, зразок виконання.

Специфікація - це повний перелік складників виробу, які утворюють складальний виріб (або складанну одиницю), чи окремих деталей, зображених на кресленику.[4]

Специфікація - це документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту.[5]

Специфікацію виконують у відповідності до ГОСТ 2.106-96.[6]

Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект.

У специфікацію входять складові частини, які входять у розспецифіковний[7] виріб, а також конструкторські документи, які відносяться до цього виробу і до його нерозспецифіковних[7] складових частин.

Специфікація у загальному випадку складається з розділів, які розміщують у наступній послідовності:

  • документація;
  • комплекси;
  • складальні одиниці;
  • деталі;
  • стандартні вироби;
  • інші вироби;
  • матеріали;
  • комплекти;

Наявність тих чи інших розділів визначається складом розспецифікованого виробу.

Загальні вимоги та пояснення до виконання специфікації:Редагувати

у розділ «Документація» вносять:

  • документи, які складають основний комплект конструкторських документів розспецифікованого виробу, окрім його специфікації, відомості експлуатаційних документів та відомості документів для ремонту;
  • документи основного комплекту які вносять до специфікації нерозспецифіковних складових частин (деталей), окрім їх робочих креслеників;

у розділ «Комплекси» вносять комплекси, які безпосередньо входять у розспецифікований виріб.

у розділ «Складані одиниці» вносять складальні одиниці, які безпосередньо входять у розспецифікований виріб.

у розділ «Деталі» вносять деталі, які безпосередньо входять у розспецифікований виріб.

у розділ «Стандартні вироби» записують вироби, застосовані по стандартам (у порядку: міждержавні, державні, промислові, підприємства). В межах кожної категорії стандартів запис рекомендується виконувати по групам виробів, об’єднаних по функціональній призначеності (наприклад вальниці, кріпильні вироби і т.п.).

у розділ «Інші вироби» вносять вироби, використанні за технічними умовами та імпортні куповані вироби, застосовані за супроводжувальною технічною документацією закордонних виготовлювачів (постачальників).

у розділ «Матеріали» вносять всі матеріали, які безпосередньо входять у розспецифікований виріб, але окрім матеріалів кількість яких не може бути визначено конструктором за розмірами елементів виробу і в наслідок цього встановлюються технологом. До таких матеріалів відносять наприклад: лаки, фарби, клей, мастило, припої, електроди. Вказівки щодо використання таких матеріалів дають у технічних вказівках на полі кресленика.

у розділ «Комплекти» вносять:

  • відомість експлуатаційних документів;
  • відомість документів для ремонту;
  • комплект монтажних частин;
  • комплект змінних частин;
  • комплект запасних частин;
  • комплект інструменту та приладдя;
  • комплект укладальних засобів;
  • інші комплекти (згідно наданих ним найменуванням);
  • паковання;

Специфікація у будівництвіРедагувати

Специфікації будівельних виробів складають згідно ДСТУ Б А.2.4-4[8] та ДСТУ Б А.2.4-7[9].

ЛітератураРедагувати

ГОСТ 2.106-96 ЕСКД. Текстовые документы.

ПриміткиРедагувати

  1. Економічна енциклопедія
  2. Економічна енциклопедія
  3. Економічна енциклопедія
  4. ДСТУ ISO 10209-1:2009 Документація технічна на вироби. Словник термінів. Частина 1. Технічні кресленики. Загальні терміни та види креслеників.
  5. ГОСТ 2.102-68 ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов
  6. ГОСТ 2.106-96 ЕСКД. Текстовые документы.
  7. а б ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять
  8. ДСТУ Б А.2.4-4:2009 СПДБ. Основні вимоги до проектної та робочої документації.
  9. ДСТУ Б А.2.4-7:2009 СПДБ. Правила виконання архітектурно - будівельних робочих креслень.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати