Теодор Бурхарді

Теодор Бурхарді
нім. Theodor Friedrich Wilhelm Burchardi
Народився	14 травня 1892; Гомберг, Кассель, Гессен, Німеччина
Помер	12 серпня 1983 (91 рік); Глюксбург, Шлезвіг-Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Адмірал
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Теодор Фрідріх Вільгельм Бурхарді (нім. Theodor Friedrich Wilhelm Burchardi; 14 травня 1892, Кассель — 12 серпня 1983, Глюксбург) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія ред.

Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни залишений на флоті, служив у артилерії. З 1 жовтня 1934 року — командир 3-го батальйону корабельної кадрованої дивізії «Остзее», одночасно з 1 січня по 4 жовтня 1936 року — командувач в Штральзунді. З 5 жовтня 1936 року — директор артилерійської служби військово-морської бази в Кілі. 15 жовтня 1937 року переведений в діючий флот командиром легкого крейсера «Кельн».

З 15 січня 1940 року — начальник Центрального департаменту військово-морських верфей у Кілі. З 19 травня 1941 року — командувач ВМС «Д», а з 6 листопада 1941 року — адмірал Східних територій (з 17 червня 1944 року — адмірал-командувач у Східній Балтиці). Керував забезпеченням з моря частин, які діяли на північній ділянці радянсько-німецького фронту. В кінці 1944 — на початку 1945 років очолив операцію з евакуації військ і цивільного населення з Курляндії (протягом короткого часу з Прибалтики було вивезено 2 мільйони осіб).

18 квітня 1945 року звільнений у відставку, 8 травня здався союзникам. 24 лютого 1946 року звільнений.

Звання ред.

Зее-кадет (1 квітня 1911)
Фенріх-цур-зее (15 квітня 1912)
Лейтенант-цур-зее (3 серпня 1914)
Обер-лейтенант-цур-зее (26 квітня 1917)
Капітан-лейтенант (8 лютого 1922)
Корветтен-капітан (1 січня 1930)
Фрегаттен-капітан (1 квітня 1935)
Капітан-цур-зее (1 січня 1937)
Контр-адмірал (1 січня 1941)
Віце-адмірал (1 лютого 1943)
Адмірал (1 січня 1945)

Нагороди ред.

Перша світова війна ред.

Залізний хрест 2-го класу (24 січня 1915)

Міжвоєнний період ред.

Залізний хрест 1-го класу (27 вересня 1919)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років_ (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
Орден Трьох зірок 3-го ступеня (Латвія) (1 червня 1938)

Друга світова війна ред.

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (10 жовтня 1939)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (20 грудня 1939)
Застібка до Залізного хреста 1-го класу (18 січня 1940)
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (3 червня 1940)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (7 червня 1943)
Німецький хрест в золоті (31 березня 1944)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (29 вересня 1944)
- Дубове листя (№ 823; 8 квітня 1945)

Література ред.

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с. 510—511 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 (рос.)
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 254, ISBN 978-3-938845-17-2