Відкрити головне меню

Тардов Михайло Семенович

БіографіяРедагувати

Народився 16 (28 липня) 1892 року у місті Гуляйполі (тепер Запорізької області). Член РКП(б) з 1919 року. Брав участь в Громадянській війні в Росії.

В середині 20-х років був редактором газети "Кочегарка".

Навчався в гірничому інституті. Закінчив Дніпропетровський державний університет та Московський літературний інститут.

Працював в органах Надзвичайної Комісії (ЧК), газеті «Кочегарка». З лютого 1929 року — заступник відповідального керівника і керівник (директор) Радіотелеграфного агентства України. Потім працював редактором «Літературної газети», директором Держлітвидаву. Учасник німецько-радянської війни.

 
Могила Михайла Тардова

Помер в Києві 31 жовтня 1948 року. Похований на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Друкувався з 1922 року. У трилогії «Фронт» («Шанці», 1930; «Кінець Охотського полку», 1933; «Перший більшовицький», 1939) показав шлях солдатської маси у революцію. Автор повістей і нарисів про героїв громадянянської війни: Г. І. Котовського, С. Г. Лазо, О. Я. Пархоменка, В. І. Чапаєва, М. О. Щорса. Оповідання «Орлик» (1935), «Альошка Богунець» (1937), «Патріоти» (1938) та інші про героїку громадянської війни. Подіям німецько-радянської війни присвятив книги оповідань та нарисів «Батьківщина кличе» (1942), «Оповідання про війну» (1943), «Оповідання Юхима Пушкаря» (І944). Писав твори для дітей, п'єси, кіносценарії.

ВідзнакиРедагувати

ЛітератураРедагувати