Тардов Михайло Семенович

Михайло Семенович Тардов
Тардов Михайло Семенович.jpg
Народився 16 (28) липня 1892
Гуляйполе, Гуляйпільська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 31 жовтня 1948(1948-10-31) (56 років)
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater Літературний інститут імені Горького і Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творів російська
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Премії Премія імені Миколи Ушакова

Михайло Семенович Тардов (16 (28) липня 1892(18920728), Гуляйполе — 31 жовтня 1948, Київ) — російський радянський письменник, прозаїк, член Спілки письменників СРСР.

БіографіяРедагувати

Народився 16 (28 липня) 1892 року у місті Гуляйполі (тепер Запорізької області). Член РКП(б) з 1919 року. Брав участь в Громадянській війні в Росії.

В середині 20-х років був редактором газети «Кочегарка».

Навчався в гірничому інституті. Закінчив Дніпропетровський державний університет та Московський літературний інститут.

Працював в органах Надзвичайної Комісії (ЧК), газеті «Кочегарка». З лютого 1929 року — заступник відповідального керівника і керівник (директор) Радіотелеграфного агентства України. Потім працював редактором «Літературної газети», директором Держлітвидаву. Учасник німецько-радянської війни.

 
Могила Михайла Тардова

Помер в Києві 31 жовтня 1948 року. Похований на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Друкувався з 1922 року. У трилогії «Фронт» («Шанці», 1930; «Кінець Охотського полку», 1933; «Перший більшовицький», 1939) показав шлях солдатської маси у революцію. Автор повістей і нарисів про героїв громадянянської війни: Г. І. Котовського, С. Г. Лазо, О. Я. Пархоменка, В. І. Чапаєва, М. О. Щорса. Оповідання «Орлик» (1935), «Альошка Богунець» (1937), «Патріоти» (1938) та інші про героїку громадянської війни. Подіям німецько-радянської війни присвятив книги оповідань та нарисів «Батьківщина кличе» (1942), «Оповідання про війну» (1943), «Оповідання Юхима Пушкаря» (І944). Писав твори для дітей, п'єси, кіносценарії.

ВідзнакиРедагувати

Нагороджений орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями. Лауреат премії імені М. Ушакова.

ЛітератураРедагувати