Відкрити головне меню
Тарас Шевченко біля Червоного корпусу Київського університету. Фотокопія фрагменту картини написаної олією 80 рр ХХ ст.

Розпочавшись ще за життя Тараса Шевченка, його безпосередні та опосередковані зв'язки з Київським університетом ніколи не припинялися.

Робота у Тимчасовій комісіїРедагувати

 
Замальовка Тарасом Шевченком Червоного корпусу Київського університету у 1846  р.

У другий приїзд в Україні (18451847) Тарас Шевченко стає працівником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, яка працювала в найтіснішому зв'язку з Київським університетом, складалася майже виключно з університетських викладачів і згодом розмістилася у Червоному корпусі університету.

У цей же час Шевченко робить низку замальовокКиєва, зокрема й Червоного корпусу Київського університету. Він працював у комісії півтора роки (до березня 1847  р.) та отримував платню за свою роботу — 12 руб.50 коп. щомісяця. Збереглися археологічні нотатки, зроблені їм під час подорожі Україною, у яких названі та описані стародавні храми, старовинні церковні речі, а також могили, укріплення і таке інше.[1]

З ординарним професором кафедри законів державного благоустрою М.  Д.  Іванишевим по завданню комісії Шевченко у 1846  р. брав участь в археологічних розкопках давніх скіфських могил Перепет (Перепьят) і Перепетихи поблизу Фастова (Васильківський у'їзд). Результати розкопок були опубліковані Тимчасовою комісією у виданнях «Древностях, изданных Комиссиею для разбора древних актов», мали високу наукову цінність. Співпраця з М.  Д.  Іванишевим сформувало у Шевченка стійке переконання, щодо важливості археології, яку він назвав «таємничою матір'ю історії».[1]

Робота у Київському університетіРедагувати

 
Портрет Максимовича виконаний Шевченком

У одному з листів М. Костомарову Тарас Шевченко писав про своє бажання працювати у Київському університеті.

« «Коли б то Бог дав мені притулитися до університету, дуже добре було б…»[1] »

27 листопада 1846  р. Тарас Шевченко подає заяву на ім'я попечителя Київського навчального округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847  р. З лютого 1847  р. Тарас Шевченко був зарахований викладачем малювання в Університеті Св. Володимира, але через кілька тижнів після призначення його заарештували за участь у Кирило-Мефодійському товаристві та за рукописний збірник поезій «Три літа» і дали один із найсуворіших вироків: десять років солдатської служби з забороною писати та малювати. Після звільнення Шевченко написав «Букварь Южнорусский» для недільних шкіл, займався його поширенням, листувався з першим ректором Університету Михайлом Максимовичем.

Смерть поетаРедагувати

26 лютого (ст. ст.) 1861  р. помер Тарас Шевченко. В університет того ж дня надішла телеграма «Помер Тарас». Того ж дня в університетській домовій церкві Св. Володимира у Червоному корпусі відслужено громадську панахиду. Під час перепоховання поета студенти Київського університету на своїх плечах несли домовину з тілом поета. Учасники тих подій, на той час студенти університету — М. Драгоманов, М. Стрицький, В. Антонович, П. Житецький, Т. Рильський, П. Косач.

Творчість Т. Шевченка і викладачі Університету Св. ВолодимираРедагувати

До творчої спадшини Тараса Шевченка у другій половині XIX ст — початку ХХ зверталися такі вихованці та викладачі Київського університету: В. Антонович, М. Драгоманов, С. Єфремов, М. Дашкевич, В. Доманицький, Д. Чижевський, О. Грушевський, П. Филипович, М. Зеров, О. Дорошкевич. У 1918  р. вихованець університету М. Біляшівський ініціював придбання для Київського національного музею двох портретів намальованих Т. Шевченком: (1) портрету М. Максимовича та (2) портрету його дружини М. Максимович обидва датовані 1859 р[2].

Фільм «Шляхами Тараса»Редагувати

У 1930 рр. проф. П. Попов започаткував наукові шевченківські експедиції «Слідами Шевченка», матеріали якої лягли в основу його книги «Тарас Шевченко про народну творчість» (1952)[3]. Під час експедиції кіностудія Київського державного університету зняла науково-популярний фільм «Шляхами Тараса».

Присвоєння Київському університету ім'я Тараса ШевченкаРедагувати

5 березня 1939 року Київському державному університету, у дні святкування 125-річчя з дня народження поета присвоєнно ім'я Тараса Григоровича Шевченка. А 6 березня навпроти Червоного корпусу Київського університету відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. Щороку з того часу 9-го березня до підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку покладають квіти. Їх приносять до Тараса студенти та викладачі на чолі з ректором, проректорами, керівниками профспілкових та ветеранських організацій Київського університету. Потім учасники такого мітингу зазвичай разом виконують пісні на слова Тараса Шевченка « Думи мої…» та «Реве та стогне Дніпр широкий»[4].

Столітні роковини з дня смерті поетаРедагувати

 
Меморіальна дошка Тарасові Шевченку на фасаді Червоного корпусу Київського університету

У столітні роковини пам'яті Тараса Шевченка 17 травня 1961 р. при вході до Червоного корпусу встановлено пам'ятну дошку із зображенням поета.[5].

Того ж року було відкрито кабінет, що функціонує тепер, як навчальна лабораторія шевченкознавства Інституту філології Київського університету.

20 травня1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР заснована Республіканська премія імені Т.  Г.  Шевченка, з 2000  р. вона носить назву Національна премія України імені Тараса Шевченка. З того часу більше 70 випускників університету отримали звання лауреата цієї премії, як відомі діячі науки, культури, літератури та мистецтва.

Вітраж «Шевченко. Мати»Редагувати

У 1964 А. Горська в співавторстві з О. Заливахою, Л. Семикіною, Г. Севрук та Г. Зубченко створила у вестибюлі Червоного корпусу вітраж «Шевченко. Мати». Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, тож вітраж був знищений адміністрацією університету. А. Горську і Л. Семикіну через це виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.

Науковці Київського університету і творчий спадок Тараса ШевченкаРедагувати

Перший шевченківський збірник в університеті — «Пам'яті Т.  Г.  Шевченка. Наукові Записки» опубліковано в 1939  р. Помітний слід у шевченкознавсті ХХ ст. залишили такі викладачі Київського університету — проф. Є. Кирилюк[6][7][8][9], П. Плющ, В. Масальського, В. Ільїних, Г. Левченко, В. Вервеса, П. Тимошик, М. Федченко. Про творчість Тараса Шевченка було написано низку монографій Л. Задорожною[10][11], Я. Вільною[12], А. Мойсеєнком, Н. Слухай[13], Ю. Мосенкісом, С. Брижицькою[14]. З проблем шевченкознавства серед інших в різний час захистили кандидатські дисертації такі вчені університету — М. Русанівський[15], М. Коцюбинська[16], М. Мольнар[17], С. Козак, М. Дубина[18], О. Яблонська[19] та ін.

У 1999 року створено кафедру історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології. Діяльність кафедри історії української літератури і шевченкознавства провадиться у трьох стратегічних навчальних і наукових напрямках. Перший — викладання і вивчення історії літератури Х—ХУІІІ століть. Другий — літератури XIX століття. Третій — творчості Тараса Шевченка[20].

Переважна більшість статей наукового збірника «Інформаційна сфера як духовне явище»[21], випущений Інститутом журналістики (1999), присвячена Тарасу Шевченку.

У вересні 2009  р. в Анкарі була надрукована збірка перекладів «KOBZAR (Seçmeler)» («Кобзар. Вибране»). Вперше турецькою мовою вірші та поеми видатного українського поета Тараса Г. Шевченка переклала Федора Іванівна Арнаут, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До видання разом із найвизначнішими віршами увійшли поеми «Кавказ» та «Катерина»[22].

Іноземні вчені-шевченкознавці і Київський університетРедагувати

 
Г. Грабович у Київському університеті. 2008 рік

З 1997  р. — Почесним доктором Київського університету є Грабович Григорій Юлійович — літературознавець, професор кафедри української літератури Українського наукового інституту Гарвардського університету. Акцентованою полемічністю відзначаються праці Грабовича про Т. Шевченка чи не центральні в його науковіовому доробку, зокрема книги «Шевченко як міфотворець»[23], «Шевченко, якого не знаємо»[24], численні статті.

Тему Тарас Шевченко та Схід у Київському університеті піднімав ще П.  М.  Попов у своєму дослідженні «Шевченко про Китай» (1958)[25]. За останні ж роки в Київському університеті навчався японець Фукуока Сейндзі, який приїхав в університет щоб вивчити українську мову і читати українську літературу та твори Тараса Шевченка в оригіналі. Кім Сук Вон[26] з Південної Кореї став доцентом Київського університету та першим корейським шевченкознавцем.

Премія імені Тараса Шевченка Київського університетуРедагувати

З 1989  р. в університеті запроваджена премія імені Тараса Шевченка за наукові досягнення представників Київського університету «за вагомі наукові дослідження, які сприяють розвитку гуманітарних та природничих наук, утверджують високий авторитет університетської науки на міжнародному рівні».

Щороку десять Премій імені Тараса Шевченка КНУ імені Тараса Шевченка присуджується Вченою Радою університету, з них по дві студентом та аспірантам університету (в кожній номінації — одна з природничих, друга — з соціогуманітарних досліджень). Урочисте нагородження переможців відбувається у березні до дня народження Тараса Шевченка[27].

Київський університет та шевченківські місцяРедагувати

Канівський природний заповідник (Черкаська область) розташований поблизу одного з найбільших туристичних центрів України (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тисяч туристів). Науковці університету розробили екологічну стежку для організованих екскурсій з метою пропаганди історичних, природоохоронних знань та підвищення рівня екологічної культури туристів. У 2011–2012  рр. планується подальше облаштування на території Канівського природного заповідника пам'ятних історичних місць, пов'язаних з іменем Т.  Г.  Шевченка[28].

Шевченківські дні у Київському університетіРедагувати

Використана літератураРедагувати

  • Рудько М.  П.  Тарас Шевченко і Київський університет — Київ: Київський університет, 1959. — 87с
  • Попов П.  М.  Шевченко і Київський університет — К., 1964. — 79с.
  • Тарас Шевченко і Університет його імені/ Газета Київський університет. № 7 вересень 2009  р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Тарас Шевченко и Университет св. Владимира в Киеве. Архів оригіналу за 27 травень 2009. Процитовано 23 листопад 2009. 
  2. Alma Mater: Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917–1920. Матеріали, документи, спогади: у 3 кн. / В. Корткий, В. Ульяновський (упоряд.), Кн. 2, «Прайм», 2000
  3. Попов П.  М.  Тарас Шевченко про народну творчість — К., 1952
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересень 2011. Процитовано 16 листопад 2009. 
  5. Сайт Київського університету ім. Тараса Шевченка
  6. Кирилюк Є. П. Т.  Г.  Шевченко. Життя і творчість. / Є.  П.  Кирилюк. — К., 1959. — 676с.
  7. Кирилюк Є. П. Т.  Г.  Шевченко. Біографія. / Є.  П.  Кирилюк. — К., 1964. — 635с.
  8. Кирилюк Є.  П.  Шевченко і наш час / Є.  П.  Кирилюк. — Київ, 1968. — 237с.
  9. Кирилюк Є.  П.  Шевченкознавчі та славістичні дослідження / Є.  П.  Кирилюк. — Київ, 1977. — 240с.
  10. Задорожна Л. М. Т.  Г.  Шевченко і вірменська література / Л.  М.  Задорожна, . — Київ, 1991. — 132с.
  11. Шевченкознавчі студії. — К., 1994. — 165с.
  12. Шевченкознавство у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1860–2003): Монографія. — Київ: Київський університет, 2004. — 322с.
  13. Слухай Художественный образ в зеркале мифа этноса: М. Лермонтов, Т. Шевченко (лингво-семиотический аспект): Дис… доктора филолог. наук: 10.02.02., 10.02.01 / Слухай (Молотаева) Наталья Витальевна; КУ им. Т. Шевченко. — К., 1996. — 466л. — Бібліогр.:л.359-383
  14. Брижицька С. Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців. За матеріалами книг вражень на його могилі 1896–1926  рр. : Монографія / Світлана Брижицька; КНУТШ; Центр українознавства. — Київ, 2006. — 294с
  15. Русанівський М.  С.  Шевченко і українська література першої половини 19 ст. : До проблнми творчого формування раннього Шевченка; Дисс. канд. філіол. наук / Русанівський М. С. — Київ, 1940. — 180л. — Надруковано на друк. маш.
  16. Коцюбинська М.  Х.  Шевченко в англійських перекладах / М.  Х.  Коцюбинська, 1956.
  17. Мольнар М. Тарас Шевченко у чехів та словаків. / М. Мольнар. — Пряшів, 1961. — 287с.
  18. Дубина Николай Иванович Идейно-эстетическая борьба вокруг наследия Шевченко в Западной Украине (1843–1939 гг.): Автореф… д-ра филол. наук: 10.01.03 / Дубина Николай Иванович; Киевский гос. ун-т. — К., 1979. — 53л.
  19. Яблонська О.  Т.  Шевченко і М. Костомаров // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства / Мін. освіти і науки України; Ужгородський нац. ун-тет. — Ужгород, 2005. — Вип. 9 : Українська література в загальноєвропейському контексті. Матеріали Міжнародної наукової конференції 10-12 жовтня 2005  р. Ужгород.
  20. http://www.philology.kiev.ua/php/kafkaf.php?id=34&sid=1
  21. Інформаційна сфера як духовне явище. — Київ: Центр вільної преси, 1999. — 122с.
  22. Поезії Тараса Шевченка вперше видані турецькою мовою http://pressa.univ.kiev.ua/news.php?id=1658 Архівовано 11 вересень 2011 у Wayback Machine.
  23. Шевченко як міфотворець. К., 1991; 1998
  24. Шевченко, якого не знаємо. К., 2000
  25. Попов П.  М.  Шевченко про Китай. / П.  М.  Попов. — К., 1958
  26. Шевченко Т.  Г.  Гайдамаки / Т.  Г.  Шевченко; Передм. та пер. з укр. Кім Сук Вон. — Київ: Київський університет, 2003. — 190с.
  27. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересень 2011. Процитовано 16 листопад 2009. 
  28. http://www.univ.kiev.ua/ua/news/1629/