Вікіпедія

Чмут Тарас Миколайович

український військовий аналітик, військовослужбовець та волонтер
(Перенаправлено з Тарас Чмут)

Тарас Миколайович Чмут (нар. 13 жовтня 1991, Коростишів) — військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМСУ, волонтер, учасник російсько-української війни. Засновник «Українського мілітарного центру» (MIL.IN.UA, до 2021 року — Український мілітарний портал). Голова фонду «Повернись живим» (з 2020).

Тарас Чмут
Чмут Тарас Миколайович
Тарас Чмут перед Маршем захисників України, 2021
Народився 13 жовтня 1991(1991-10-13) (32 роки)
Коростишів, Житомирська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Голова фонду «Повернись живим» (з 2020)
Відомий завдяки Співзасновник «Українського мілітарного центру»
Alma mater Інститут аеронавігації Національного авіаційного університету
Знання мов українська, російська і англійська
Учасник Війна на сході України
Нагороди
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Тарас Чмут
Чмут Тарас Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2015—2017
Приналежність Україна Україна
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2017
 137 ОБМП, командир взводу
Нагороди та відзнаки
CMNS: Чмут Тарас Миколайович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 13 жовтня 1991 року у Коростишеві, на Житомирщині.[1][2] Батько — підприємець. Мати працює в міжнародній організації — ПРООН[3][1].

2008 року, у віці 16 років, став співзасновником «Українського мілітарного порталу».[4][5]

Вступив[коли?] до Інституту аеронавігації Національного авіаційного університету на спеціальність «Комплекси пілотажно-навігаційного обладнання».[1]

Був координатором громадянської мережі ОПОРА у Житомирській області.[6][7][5]

Російсько-українська війна ред.

З початком війни активно допомагав Збройним силам України як волонтер,[4][7][2] був координатором проєкту «Мілітарна допомога», створеного командою «Українського Мілітарного Порталу».[5]

В 2015 році завершив магістратуру НАУ, здобув кваліфікацію наукового працівника за напрямком «Авіоніка»,[1] після чого вирішив вступити до лав ЗСУ.[5] Документи оформляв два місяці — у військкоматі його спочатку не допускали до служби у морській піхоті за станом здоров'я, натомість відправляли служити на строкову службу, але він домігся свого.[5] Пішов служити за контрактом до 501-го окремого батальйону морської піхоти, на посаду стрільця.[7][6][2]

Вже перебуваючи на службі, не припинив волонтерської діяльності і працював над задачею забезпечити снайперів десантно-штурмової роти батальйону модернізованими снайперськими гвинтівками СВД — планувалося закупити сучасні оптичні приціли з кріпленнями, глушники, сошки з базами, буфери віддачі, лазерні далекоміри.[2] З першого дня служби почав вести «Щоденник морпіха», яким виносив обговорення внутрішніх проблем батальйону на широкий загал. Через це мав напружені стосунки з командуванням, і наприкінці вересня 2015 року його вивели із зони бойових дій за наказом командувача АТО.

Тараса перевели на штабну посаду в Миколаєві, де розміщувався підрозділ, оскільки не змогли звільнити згідно з умовами контракту. В травні 2016 року Тарас, долаючи опір бюрократії та командування, перевівся до 137-го батальйону морської піхоти в Одесі. На той час він вже встиг пройти курси теоретичної та практичної підготовки для сержантів від британських інструкторів, зокрема як оператор американського безпілотника[7] RQ-11 Raven.[уточнити] Підготовка відбувалася в тому числі в зоні бойових дій на Донбасі. В Одесі він став командиром відділення безпілотної авіації, але після навчання на підрозділ Чмута безпілотників не вистачило. Згодом Тарас пройшов ще три курси від британців: мінна безпека, інструкторські курси й лідерство та медицина.[7] Брав участь в навчаннях «Сі Бриз-2016», після яких подався на місячний курс інструкторів НАТО в Литві і здобув сертифікат інструктора.[7][1] Після Литви Тарас у складі батальйону відправився до зони бойових дій, де пробув із жовтня 2016-го по червень 2017-го.[7]

Прослужив у морській піхоті 2,5 роки, був командиром взводу розвідки 137-го батальйону.[1] Брав участь у боях під Широкиним і Павлополем.[4] Звільнився з лав ЗСУ у 2017 році[7] у званні сержанта.[5][8]

Після демобілізації працював в Українському Мілітарному Порталі, став співзасновником аналітичного відділу фонду «Повернись живим».[4] На липень 2020 року був керівником цього відділу.[9] 24 листопада 2020 року став керівником фонду.[4] Є основним спікером подкасту «Фронтова поплава».[10]

Робота у фонді «Повернись живим» ред.

Приєднався до фонду «Повернись живим» у кінці 2017 році. До відділу аналітики.

  Аналітика — це спосіб системно впливати на масштабні речі в секторі безпеки та оборони.  

— Тарас Чмут, про координацію БФ «Повернись живим» із ЗСУ та що допоможе Україні перемогти. OK TALK #14

З початком повномасштабного вторгення Росії на територію України 24 лютого 2022 року, фонд очолюваний Тарасом значно збільшив залучення гуманітарної допомоги, що спрямовувалась на потреби ЗСУ та громад територіальної допомоги.[11] За його очолювання Фонд першим з благодійних організацій отримав дозвіл купувати летальне озброєння. У травні 2022 року «Повернись живим» законтрактував, а в червні вже отримав безпілотний комплекс Bayraktar TB2 вартістю $16,5 млн.[11]

Здобутки ред.

22 червня 2022 року Тарас очолив рейтинг журналу Forbes «30 до 30» — молодих українців, які відбудовуватимуть країну.[12]

Нагороди ред.

  • медаль «Захиснику Вітчизни» (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[13]
  • Пам'ятний знак за сприяння військово-морським силам України. (2022)[джерело?]
  • «Світло Справедливості» за моральне лідерство. (2023)[14][15]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Gazeta.ua (21 липня 2020). Армія готова до війни. Це найважливіший здобуток із 2014 року. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2021.
  2. ↑ а б в г Тарас Чмут пішов служити за контрактом, не чекаючи повістки. Перший Житомирський (укр.). 3 липня 2015. Процитовано 27 серпня 2021.
  3. ↑ ООН проводить тренінг для Ветеранів АТО/ООС з Луганщини. Мілітарний (укр.). Процитовано 15 червня 2023.
  4. ↑ а б в г д Благодійний фонд "Повернись живим" очолив Тарас Чмут. LB.ua. Процитовано 25 серпня 2021.
  5. ↑ а б в г д е Три товариші. Історії волонтерів, що пішли служити в ЗСУ. www.theinsider.ua. Процитовано 27 серпня 2021.
  6. ↑ а б Військовослужбовець-волонтер Тарас Чмут розповів Житомир.info про волонтерську діяльність та конфлікт з командуванням. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 25 серпня 2021.
  7. ↑ а б в г д е ж и Станіслав Козлюк (18 березня 2018). Морпіх і його щоденники. tyzhden.ua. Процитовано 26 серпня 2021.
  8. ↑ Україна відбере свої моря у Росії?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 серпня 2021.
  9. ↑ Військовий експерт Тарас Чмут: Заяви про повернення ядерного статусу для України – відвертий популізм. Вибори вибори. Процитовано 25 серпня 2021.
  10. ↑ Валерій Агєєв, «Право на поплаву»: Росіяни брешуть завжди. Навіть коли можуть сказати правду
  11. ↑ а б Тарас Чмут про координацію БФ «Повернись живим» із ЗСУ та що допоможе Україні перемогти. OK TALK #14 (uk-UA) , процитовано 21 жовтня 2022
  12. ↑ https://forbes.ua/ratings/30-do-30-oblichchya-maybutnogo-22082022-7820
  13. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  14. ↑ Новини Львова: У Львові оголосили лауреатів нагороди «Світло Справедливості». Гал-інфо. Процитовано 14 лютого 2023.
  15. ↑ #111 Фронтова поплава (uk-UA) , процитовано 14 лютого 2023
Чмут Тарас Миколайович
у соціальних мережах
  Чмут Тарас Миколайович на сайті Facebook
  Чмут Тарас Миколайович на сайті Twitter

Посилання ред.

Інтерв'ю ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чмут_Тарас_Миколайович&oldid=41323096