Вікіпедія

Снайперська гвинтівка Драгунова

Радянська снайперська гвинтівка калібру 7,62х54мм

Снайперська гвинтівка Драгунова (також абр. СГД, рос. Снайперская винтовка Драгунова, СВД, Індекс ГРАУ — 6 В1) — радянська снайперська гвинтівка під набій 7,62х54 мм, розроблена в 1958—1963 роках групою конструкторів під керівництвом Євгена Драгунова.

Снайперська гвинтівка Драгунова
Снайперская винтовка Драгунова

Снайперська гвинтівка Драгунова з дерев'яним прикладом
ТипСнайперська гвинтівка
ПоходженняСРСР СРСР
Удмуртія
Історія використання
На озброєнні1963 — по т.ч.
ОператориДив. Країни-оператори
ВійниВ'єтнамська війна[1],
Кампучійсько-в'єтнамська війна,
Афганська війна (1979-1989),
Карабахський конфлікт,
Грузино-абхазький конфлікт,
Югославські війни,
Іракська війна,
Перша чеченська війна, Друга чеченська війна,
Російсько-грузинська війна,
Війна на сході України
Історія виробництва
РозробникДрагунов Євген Федорович
Розроблено1958-1963
ВиробникІжевський машинобудівний завод, Ordnance Factories Organisation, Norinco
Виготовлення1963 — по т.ч.[2]
ВаріантиТСВ, СГДС-А, СГДС-Д, СГУ, СГДВ, СГУ-АС
Характеристики
Вага4,3 кг (ранній випуск, без багнет-ножа, з оптичним прицілом, неспорядженим магазином і щокою прикладу)[3]
4,5 кг (сучасний варіант, без багнет-ножа, з оптичним прицілом, неспорядженим магазином і щокою прикладу)[4]
4,68 кг СВДС
4,40 кг СГУ
5,02 кг СГД-М
Довжина1220 мм[4]
Довжина ствола610 мм
Набій7,62 × 54 мм R[2]
Калібр7,62-мм
ДіяПоворотний затвор, відведення порохових газів
Темп вогню30 постр/хв. (бойова)
Дульна швидкість830 м/с СГД, СГД-С, СГД-М[4]
800 м/с СГУ
Дальність вогню
Ефективна1200 (відкритий приціл)
1300 (оптичний приціл)[4]
Система живленнякоробчастий магазин на 10 набоїв
Прицілвідкритий секторний (резервний), є кріплення для встановлення оптичних (наприклад, ПСО-1, або 1П59 «Гіперон») або нічних (наприклад, НСПУ-3 або НСПУМ) прицілів
Снайперська гвинтівка Драгунова у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: СВД (значення).

Ця снайперська гвинтівка є самозарядною зброєю. Автоматику гвинтівки засновано на використанні енергії порохових газів, що відводяться з каналу ствола до газового поршня.

Боєприпаси й комплектація

ред.

Для стрільби з СГД застосовуються гвинтівкові патрони 7,62 × 54 мм R зі звичайними, трасувальними та бронебійно-запалювальними кулями, а також снайперські набої (7Н1, 7Н14), може також стріляти набоями з експансивними кулями JHP і JSP. Вогонь з СВД ведеться пострілами пооди́нці. Подача патронів при стрільбі здійснюється з коробчастого магазина ємністю 10 набоїв.

Гвинтівка комплектується оптичним прицілом ПСО-1, є можливість встано́влення нічного прицілу НСПУМ.

Принцип дії

ред.

При пострілі частина порохових газів, які виходять за кулею, спрямовується через газовідвідний отвір в стінці ствола в газову камеру, тисне на передню стінку газового поршня й відкидає поршень із штовхачем, а разом із ними і затворну раму в заднє положення.

При відході затворної рами назад затвор відкриває канал ствола, витягає з патронника гільзу й викидає її зі ствольної коробки назовні, а затворна рама стискає зворотну пружину й зводить курок (ставить його на звід автоспуску).

 
Ствольна коробка гвинтівки великим планом

У переднє положення затворна рама із затвором повертається під дією зворотного механізму, затвор при цьому досилає черговий патрон з магазина в патронник і закриває канал ствола, а затворна рама виводить шептало автоспуску з-під зводу автоспуску курка і курок стає на бойовий звід. Замикання затвору здійснюється його поворотом ліворуч і заходженням бойових виступів затвора у вирізи ствольної коробки.

Для здійснення чергового пострілу необхідно відпустити спусковий гачок і натиснути на нього знову. Після звільнення спускового гачка тяга просувається вперед і її зачіп заскакує за шептало, а при натисканні на спусковий гачок зачіп тяги повертає шептало й роз'єднує його з бойовим зводом курка. Курок, повертаючись на своїй осі під дією бойової пружини, завдає удару по ударнику і він просувається вперед і нако́лює ка́псулю-запальника набою. Відбувається постріл.

При пострілі останнім набоєм, коли затвор відійде назад, подавач магазина підіймає вгору зупин затвора, затвор упирається в нього і затворна рама зупиняється в задньому положенні. Це є сигналом для того, що треба знову зарядити гвинтівку.

Точність

ред.

СВД має високу для зброї даного типу купчастість влуча́ння. З набоєм 57-Н-323С (ЛПС) дає купчастість не гірше 2,21 MOA (кутових мінут) Ex.Ver. для серій по 5 пострілів на дистанції 300 м[3]. Зі снайперським набоєм 7Н1 — 1,24 MOA Ex.Ver. для серій по 5 пострілів на дистанції 300 м (1,04 MOA — для кроку нарізів ствола 320 мм)[5]. Це відповідає показникам M24 (1,18 MOA на дальності 274 м (300 ярдів)[6]) або M110 (1,27 MOA на дальності 91 м (100 ярдів)[7]) з патронами матч-класу M118LR.

Зі снайперським набоєм СВД дозволяє вражати однією кулею наступні цілі (для найкращих стрільців, лежачи з опори): голова — 400 метрів, головна фігура — 500 метрів, поясна фігура і фігура, що біжить  — 800 метрів. Головною складністю при стрільбі на великі відстані є похибки підготовки вихідних даних для стрільби (це справедливо для всіх снайперських гвинтівок). На відстані 600 метрів серединна похибка за висотою (для визначення відстані, що дорівнює 10 % відстані) — 6,3 см, серединна похибка за бічним напрямком (для визначення швидкості бокового вітру, що дорівнює 1,5 м/с) — 4,3 см. Для порівняння, серединне відхилення розсіювання куль для найкращих снайперів для 600 м — за висотою 9,4 см, бічне 8,8 см[8].

Варіанти і модернізація

ред.
  • SCR-1200 — варіант глибокої модернізації, створений у Білорусі. Представлений в жовтні 2021 року. Прибрано дерев'яні деталі, встановлено телескопічний приклад, цівку виготовлено з легкого сплаву, має рейки Пікатінні, додано металеві стабілізатори ствола. Збільшено купчастість бою — не більше 5 см (у СГД — 8-10 см) при 10 пострілах на дистанції 100 метрів. Гарантована дальність ураження зросла до 600 метрів[9].

Бойове застосування

ред.

Російсько-українська війна

ред.
Докладніше: Війна на сході України та Російське вторгнення в Україну (2022)
 
Вилучена в російських загарбників стрілецька зброя. 25 березня 2022 року

Снайперські гвинтівки Драгунова використовували і українські захисники, і російські загарбники з самого початку російсько-української війни в лютому 2014 року.

Поблизу населеного пункту Димер на Київщині спецпризначенці ГУР МО України знищили колону Росгвардії. Залишені окупантами в розбитих машинах документи 748 окремого батальйону оперативного призначення Росгвардії (в/ч 6912, м. Хабаровськ) серед яких був атестат з переліком наявної в підрозділі зброї. В переліку було названо, зокрема, снайперські гвинтівки Драгунова СВД та СВДС зі складаним прикладом, а також 7,62-мм снайперську гвинтівку СВ-98 та снайперські набої до них, а також приціли ПСО-1, ПСО-1М2, ПСО-1М2-1. Для стрільби вночі у них були модульні приціли сімейства 1ПН93 «Малюк» («Малыш»). У переліку були присутні й дві одиниці 12,7-мм армійських снайперських гвинтівок АСВМ[10].

Оператори

ред.
 
Американський морський піхотинець з СГД
 
Угорський солдат із СГД
 
Український морський піхотинець з СГД в Шотландії

Україна

ред.

Снайперські гвинтівки Драгунова дісталися Україні після розпаду СРСР.

В 2018 році для заміни в Збройних силах України морально і фізично застарілої снайперської гвинтівки Драгунова прийняли на озброєння вітчизняну гвинтівку UAR-10 під набій 7,62×51 мм НАТО.

За словами інструктора зі снайпінгу благодійного фонду «Повернись живим» Руслана Шпаковича, станом на 2021 рік через вичерпаний ресурс і відповідно незадовільний стан українські військові відмовлялись від наявних гвинтівок Драгунова та переходили на нові зразки[29].

Так, за попередні роки на озброєння Збройних Сил України надійшло щонайменше 1500 нових зразків різноманітних гвинтівок, зокрема українського виробництва Zbroyar UAR-10 та UBR-008[30], американські Savage Model 110 та великокаліберні 12,7 мм Barett M82[29].

При цьому, значну частину з цих гвинтівок ЗСУ було передано благодійниками (фонд Roshen — понад 400 одиниць; анонімний жертводавець, який придбав більше 100 гвинтівок) та волонтерами або передані як допомога від союзників[29].

Офіційно на озброєння прийнято лише українські гвинтівки Zbroyar. Компанія налагодила і виробництво набоїв для військового застосування. Їх закуповує держава[29].

Фінляндія

ред.

Наприкінці 2021 року (21 грудня 2021 року) міністерство оборони Фінляндії ухвалило рішення про заміну наявних СВД та Tkiv 85 на гвинтівки Sako M23 (Sniper Rifle 23)[31].

Нову гвинтівку створено у співпраці між Sako LTD та міністерством оборони Фінляндії протягом 2020—2021 років. Вона заснована на схемі AR-10/AR-15 та використовує стандартний набій 7,62×51 мм НАТО[31]. Перші партії нових гвинтівок надійдуть до армії Фінляндії наприкінці 2022 року, а навчання снайперів на новій системі планується розпочати протягом 2023 року[32].

Серед іншого, використання стандартного набою дасть можливість спільних закупівель озброєнь зі Швецією[31].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Weapons corner: sniper rifles then and now. Infantry Magazine. 2006. Архів оригіналу за 29 травня 2010. Процитовано 20 березня 2011.
  2. ↑ а б Hogg, Ian (2002). Jane's Guns Recognition Guide. Jane's Information Group. ISBN 0-00-712760-X.
  3. ↑ а б Настанова зі стрілецької справі 7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД), Москва, Воениздат, 1984
  4. ↑ а б в г опис на сайті виробника. Архів оригіналу за 18 лютого 2010. Процитовано 19 березня 2011.
  5. ↑ стаття Владислава Дворянінова «Кілька слів про снайпер-патроні»
  6. ↑ MIL-R-71126 (AR) (1992 рік)
  7. ↑ MIL-PRF-32316 (AR) (2008 рік)
  8. ↑ Таблиці стрільби по наземним цілям із стрілецької зброї калібрів 5,45 і 7,62 мм. Військове видавництво, Москва, 1977
  9. ↑ Safronov Taras (23 жовтня 2021). У Білорусі представили снайперську гвинтівку SCR-1200. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  10. ↑ Список зброї, якою окупанти планували "приборкувати" українців (Документ). Тексти. 7 квітня 2022.
  11. ↑ а б в Miller, David (2001). The Illustrated Directory of 20th Century Guns. Salamander Books Ltd. ISBN 1-84065-245-4.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group, 35 edition (January 27, 2009). ISBN 978-0710628695.
  13. ↑ The World Defence Almanac 2006, page. 95, Mönch Publishing Group, Bonn 2006
  14. ↑ # guid = 7712ecc946c9d0cea6d40c00c5c8878f43b1e2d3 DefenseImagery.mil|Find Imagery. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2011.
  15. ↑ _r = 1 & oref = slogin Chávez's Bid for Russian Arms Pains US [Архівовано 5 червня 2015 у Wayback Machine.] Retrieved on September 21, 2008.
  16. ↑ Singh, Lieutenant General RK Jasbir. Indian Defence Yearbook. India: Natraj Publishers. с. 388—391. ISBN 978-8186857113.
  17. ↑ -iraq-small-arms-2004.pdf Small Arms (Infantry Weapons) used by the Anti-Coalition Insurgency.[недоступне посилання з липня 2019] Retrieved on August 26, 2008.
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 4 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. ↑ Walter, John (2006). Rifles of the World. Krause Publications. с. 100-101. ISBN 0896892417.
  20. ↑ Jones, Richard (2009). Jane's Infantry Weapons 2009-2010. Jane's Information Group. с. 897. ISBN 0710628692.
  21. ↑ а б . asp Type 79/85 Sniper Rifle.[недоступне посилання з липня 2019] Retrieved on September 21, 2008.
  22. ↑ а б 7.62 mm SNIPPING RIFLE. [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.] Retrieved on September 29, 2008.
  23. ↑ NDM-86. [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Retrieved on September 21, 2008.
  24. ↑ cn/detail_product_English.jsp? productid = 91 & cssid = 1 NDM86.[недоступне посилання з липня 2019] Retrieved on September 29, 2008.
  25. ↑ Ministerstvo obrany SR:: Profesionál, 20. septembra 2007. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 19 березня 2011.
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 серпня 2008. Процитовано 19 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ The Finnish Defence Forces 7.62 TKIV Dragunov. Архів оригіналу за 28 квітня 2009. Процитовано 19 березня 2011.
  28. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 листопада 2015. Процитовано 19 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ а б в г Олександр Аргат (13 червня 2021). Українська армія замінила майже всі гвинтівки СВД новою зброєю. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  30. ↑ імовірно таку назву отримав військовий варіант Zbroyar Z-008, випробування якого відбуваються щонайменше з 2016 року https://www.ukrmilitary.com/2017/07/2016-testing-of-weapons-and-military-equipment.html [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
  31. ↑ а б в Dylan Malyasov (2 січня 2022). Finland to replace Soviet-era SVD sniper rifles. Defence Blog. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  32. ↑ Козацький Саня (3 січня 2022). Фінляндія замінить радянські снайперські гвинтівки. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SVD


  Це незавершена стаття про вогнепальну зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Снайперська_гвинтівка_Драгунова&oldid=43351766