Таверівка (село)

село Таверівка
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Громада	Чутівська селищна громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1922 рік
Населення	563 осіб
Поштовий індекс	38806
Телефонний код	+380 5347
Географічні дані
Географічні координати	49°41′19″ пн. ш. 35°13′40″ сх. д. / 49.68861° пн. ш. 35.22778° сх. д.Координати: 49°41′19″ пн. ш. 35°13′40″ сх. д. / 49.68861° пн. ш. 35.22778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	133 м
Місцева влада
Карта
	Таверівка
	Таверівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Таверівка.

Таве́рівка — село в Україні, у Чутівській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 563 чоловіка, а кількість дворів — 248. Колишній центр Таверівської сільської ради.

Географія ред.

Село Таверівка знаходиться на лівому березі річки Чутівка, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Лозуватка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване смт Чутове. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.

Легенда про Таверівку ред.

На схилах річки Коломак здавна розташовувались села і хутори, які в той час називалися Василівкою, Єгорівкою, Єленівкою. Розташовувалися вони за сім кілометрів від селища Чутове.

У хуторі Василівка (нині Таверівка) налічувалось не більше десяти хат. На фермі був один сарай і вівчарня. Це була невелика економія поміщиці Дурнової. Місцевого населення в ній було мало, тому сюди на роботу приходили люди з навколишніх сіл і з інших місць.

Працювати доводилося зранку і до пізнього вечора, роботи виконувалися вручну. На всю економію був один тракторець, пара плугів, молотарка і два паровики. Умови життя людей були погані. Робітники жили в бараках, погано харчувалися, часто хворіли.

Особливо багато заробітчан у Василівці було із бідних і посушливих земель Таврії. Селяни з півдня, щоб якось вижити, змушені були приїжджати на заробітки у поміщицькі економії на північ країни. У Василівці їх щороку було по 600—800 чоловік. Це були сезонні робітники. Вони займалися вирощуванням цукрових буряків. Людей-заробітчан тут називали тавричанами. Тому пізніше, коли вони вже й не приїжджали на сезонні роботи, хутір Василівка в пам'ять про заробітчан із Таврії стали називати Таверівкою.

Історія ред.

Полтавщина належить до тих історичних земель, що стали ядром формування Української держави. Одним з багатьох мальовничих куточків Полтавщини є Чутівщина та наше село Таверівка, що має свою історію виникнення та розвитку. В степах, на схилах річки Коломак здавна розташовувались села і хутори, які в той час мало назву Василівка, Єгорівка, Єленівка. Знаходились вони за сім кілометрів від селища Чутове.

В хуторі Василівка (нині Таверівка) налічувалося не більше 10-и хат. На фермі був один сарай і вівчарня. Це була невелика економія поміщиці Дурнової. Місцевого населення в ній було мало.

З Любівки, Дзюбівки, Чутового, Очеретового, Майдану, Олександрівки, а також з інших сіл приходили люди на роботу. Умови життя були погані. Працювати доводилось зранку і до пізнього вечора, роботи виконувались вручну. На всю економію був один тракторець, пара плугів, молотарка і два паровика. Займались люди сільським господарством. Основною культурою були цукрові буряки. Під час Жовтневої революції поміщиця Дурнова виїхала за кордон.

З 1920 по 1922 роки на місці економії Дурнової було організоване нове радянське господарство — радгосп, яким керував ревком. У Василівці (тепер Таверівці) першим керуючим був Петровський Петро Степанович. Одноосібні господарства влилися в одне колективне. В той час в радгоспі був комітет незалежних селян, який допомагав розподіляти їм землю. І на місці, де раніше був степ, почало будуватись село.

Першими побудувались Мальки, Косики, Січкарі, Герасименки. На цей час припадає і будівництво ставка. Бідними були і тваринницькі ферми. В них налічувалось близько 120 корів і 50 свиноматок. Роботи в радгоспі було багато, тому кожного року прибувало по 700—800 чол. сезонних робітників, їм доводилось працювати вдень і вночі.

Історія назви села Таверівки складалась так. В давні часи з бідних і посушливих степів Таврії переїжджали селяни з півдня на північ на заробітки в поміщицькі економії. Так, у Василівку (Таверівку) приїжджало по 600—800 чоловік і місце, де вони осідали, називали не по місцевому, а по людях- тавричани. Пізніше, коли їх уже і не було, в пам'яті залишилось замість тавричан — Таверівка.

Потім почались поселення наших українців. Багато людей приїжджали з Київщини. Це Філоненко Микола Васильович, Дубина Надія Василівна, з Черкащини — Гезей Марія Олексіївна, яка на сьогоднішній день є довгожителькою села. Також поселення було із сусіднього Чутового. Це — Целуйко Андрій, Шинкаренко Андрій, Онищенко Василь, Каблучко Степан, Каблучко Іван, Шинкаренко Павло, Свириденко Олексій, Танькова Олена. Багато сил і енергії в розвиток радгоспу Таверівки і у вирощенні бурякового насіння вклав Новиков Петро Афанасійович, який працював керуючим Таверівським відділком з 1931 року. В період з 1931 по 1934 роки директором працював Гавриленко Яків Микитович.

З 1934 року директором працював Дорофєєв Василь Петрович. Умови життя і праці робітників покращувались. В радгосп стали надходити трактори, автомобілі. В господарстві була і своя заправочна станція. Саджання і різання висадок проводилось вручну. Висадки зв'язували шпагатом, а молотили машиною. За роботу люди одержували цукор, гроші, зерно.

В 1938 році директором Таверівського бурякорадгоспу був Бублик Пантелеймон Миколайович. В радгоспі був організований дитячий садок, збільшилась кількість товарів у магазині.

1941 рік. Віроломний напад нацистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю радянських людей. В перші дні війни населення радгоспу було евакуйоване в Лисичанський радгосп Воронезької області. 20 вересня 1941 року німці вступили на територію радгоспу. В дні німецької окупації люди мужньо переносили всі знущання .Поле від ферми і до радгоспу було зрите окопами, на кожному кроці лежали трупи. Зруйнований був ставок, ліс вирубали і спалили. Назву радгоспу Таверово німці замінили на Василівку.

Всі муки винесли односельці. По-новому зажили вони після закінчення війни. Після звільнення радгоспу від німецько-нацистських загарбників продовжував працювати директором Бублик Пантелеймон Миколайович.

З 1944 по 1953 рік директором радгоспу працював Ошкодьоров Трофим Ілліч, який при виконанні службових обов'язків трагічно загинув в автомобільній аварії. В перші післявоєнні роки центральний відділок з Чутового перейшов у Таверівку. Більше чоловіків стало в радгоспі, але разом з ними за кермом автомобілів і тракторів працювали Василенко Софія, Грицай Ольга, Недоступ Олександра, Коркішко Надія. Багато польових робіт виконувалось вручну. З енергією працювали ланкові Окара Єфросинія. Зінченко Тетяна, Ільченко Єфросинія, Гезей Марія. Ланки складались із 7 чоловік. Працьовиті жінки намагалися своєю працею загоїти післявоєнні рани, збагатити рідну країну. В той же час люди почали зводити свої будинки. Першим побудувався Каплаух Касян.

У 1946—1947 роках починає будуватися робітниче селище. Першими з'явилися будинки Кириченків, Шмойлів, Трофименків, Пташніченків. Всі вони були маленькі під соломою. За короткий час робітники відбудували зруйноване господарство. З кожним роком праця ставала легшою, з'являлося більше машин. Піднімається культурний рівень робітників. Молодь вміла добре працювати, а вечорами розважати інших: брали участь у концертах, розучували і ставили на сценах клубів п'єси. Радгосп побудував новий магазин, працювала цілодобово їдальня, пекарня. Всі роботи на фермі були механізовані. Ферма стала багатою. В ній налічувалось 590 корів, 888 голів молодняка, 2323 голів свиней, 60 коней, 2080 курей. Радгосп мав в той час 3686 га землі та у господарстві працювало 600 осіб.

У 1963 році вийшло в світ рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС «Про розвиток сільського господарства». Тепло, сердечне зустріли рішення Пленуму робітники радгоспу, В цей час директором працював Щербань Олексій Іванович, який очолював господарство по 1961 рік.

У 1967 році радгосп досягає високих врожаїв. Найкращі робітники нагороджені орденами і медалями. Серед них:

Ільченко Єфросинія Олексіївна — колишня ланкова, Герой Соціалістичної праці;
Зінченко Тетяна Захарівна — бригадир городньої бригади;
Окара Єфросинія Андріївна — пенсіонерка;
Мараховська Марія Мефодіївна — робітниця;
Дьомін Михайло Григорович — тракторист;
Москаленко Олександра Павлівна — робітниця;
Онищенко Василь Мартинович — пенсіонер;

З лютого 1969 року прийняв господарство Іванина Микола Антонович. Він працював до 1971 року, за цей час продовжували будівництво школи, житлових будинків та дороги до смт Чутове. У 1971—1973 роках директором був Кириленко Григорій Федорович. При його керівництві здали в експлуатацію Таверівську школу та двоповерховий 8-квартирний житловий будинок. Першим помічником в розвитку господарства була профспілкова організація, яка налічувала 650 членів, незмінно керувала нею з 1970 по 1997 рік Катерина Григорівна Онищенко.

До 1981 року працював директором радгоспу Шляпкін Олексій Овер'янович. В цей час побудували фермерські приміщення, лазню, житлові будинки по вулиці Кооперативній та Будинок культури. За вагомий внесок у розвиток господарства трудівники села відзначені урядовими нагородами. Так, орденами нагороджені:

Шинкаренко Володимир Андрійович
Гавриленко Григорій Іванович
Каблучко Микола Миколайович
Старокожко Олексій Іванович
Кошель Михайло Іванович
Вертій Ганна Костянтинівна
Ракшенко Григорій Іванович
Дьомін Михайло Григорович
Целуйко Олександр Миколайович
Кравчук Олексій Семенович

З 1981 року очолював бурякорадгосп Данилюк Віктор Петрович, а з 1983 року його наступником став Петриченко Михайло Петрович, який керував радгоспом до 1997року. За його керівництва побудована нова вулиця в селі, яка носить назву 40-річчя Перемоги, тваринницькі приміщення, дитячий садок на 90 місць, фельдшерсько-акушерський пункт.

Люди вміли працювати і відпочивати. В селі була організована художня самодіяльність, якою вміло керувало подружжя культпрацівників Магденко Любов Кузьмівна та Віктор Олександрович. До участі в художній самодіяльності було залучено близько 50 жителів нашого села. Виступи односельців славились не тільки в районі, а й в області та у місті Києві.

В селі також була створена хороша спортивна команда, учасниками якої були Щербань Анатолій, Щербань Олександр, Ільченко Микола, Ільченко Борис, Дудник Микола, Косик Михайло, Козак Костянтин.

У 1986 році було утворено Таверівську сільську раду з адміністративним центром в селі Таверівка, яка раніше входила до Чутівської селищної ради. Головою стала Ткаченко Світлана Леонідівна. На посаді голів сільради у свій час працювали: Федоренко Віра Миколаївна, Крамаренко Іван Антонович, Сліпко Василь Іванович, Дзябенко Микола Олексійович, Павленко Сергій Миколайович.

Сьогодення ред.

Нині головою сільради є Гезей Іван Павлович. В селі здійснюють свою діяльність фермерські господарства «Шинкаренко», «Онищенко» та приватна агрофірма «Нове життя». Діє школа I—II ступенів.

Посилання ред.

Прогноз погоди в селі Таверівка

Це незавершена стаття з географії Полтавської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.