Сєверов Петро Федорович
Петро́ Фе́дорович Сє́веров (Івано́в) (нар. 10 липня 1910, Лисичанськ — пом. 1992, Київ) — радянський прозаїк, журналіст.
| Петро Федорович Сєверов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Иванов Петр Федорович | |||
| Народився | 10 липня 1910 Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 1992[1] Київ, Україна | |||
| Країна |  СРСР | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1934—1992 | |||
| Нагороди |    | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народився 10 липня 1910 року в місті Лисичанську (тепер Луганська область, Україна) в родині службовців. Батько його, Федір Іванов, був жандармом у Російській імперії. Дитинство Петра проходило близько шахти «Корунд», що в селі Привільному.
У 1920-ті роки навчавться в гірничо промисловому училищі № 2. У п'ятнадцять років працював помічником на шахті «Дагмара». Після її закриття Петро залишається без роботи та подається до Маріуполя,[2] де й взнав про робітничий факультет, що в Москві, куди згодом і вступив. Після навчання ходив у плавання кораблями Радянського торговельного флоту.
В 1933 році закінчив Далекосхідний педагогічний інститут. Після чого повернувся на батьківщину, де в редакції журналу «Литературный Донбасс» розпочав свою літературну діяльність.
Свою першу розповідь «Вдохновение» Петро Сєверов написав, коли був на флоті, яку опублікував у журналі «Литературный Донбасс» 1934 року.[3] Того ж року в Сталіному виходить його збірка «Новеллы о сердце», де він підписується як Сєверов, через минуле свого батька. В 1935 році в різних видавництвах виходять відразу п'ять його книг, де він розповідає про тих, кого зустрів під час служби на флоті.[4]
В 1936 році переїхав до Києва. У період Другої світової війни Петро служив кореспондентом армійських та фронтових газет. У видавництві Політуправління Південного фронту виходять його книжки «Комиссары в бою», «Курс на Запад», «Боевые рейсы мирных машин».
У післявоєнні часи видаються книги письменника, де він описує море та Донщину — «Морские были», «„Рюрик“ в океане», «Курс — Норд», «Беспокойный инок Игнатий», «В русской Америке», «Казак Семейка — служилый человек», «Мореплаватель из Нежина», «Весна в Донбассе» та інші.
7 листопада 1959 року виходить радянський фільм, виробництва кіностудії ім. О. Довженка, «Его поколение», сценаристом якого є Петро Сєверов.[5] А 1960 року Петра Федоровича нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.
Примітки
ред.- ↑ MAK
- ↑ а б До 105-ї річниці шахтарського письменника з Лисичанська Петра Сєверова (рос.). Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Опис персони «Петро Федорович Сєверов» (рос.). Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Сєверов (Іванов) Петро Федорович(рос.)
- ↑ «Его поколение»(рос.)