Сцена

Сце́на (грец. σκηνή) або кін, театральні підмостки — спеціальний майданчик, підвищений над підлогою, землею, на якому відбуваються концерти, вистави тощо. У переносному сенсі сценою називається і сам театр, театральне мистецтво, театральна діяльність.

Сцена театру Діоніса в Афінах у добу Римської імперії.

Історія

У Стародавній Греції

Слово сцена походить від дав.-гр. σκηνή, скене, що буквально означає намет, шатро, де первісно актори готувалися до вистави. Сама вистава відбувалася в тій частині театру, яка мала назву орхестра.

Розвиток театру і театральної архітектури вплинув на зміни сцени. Вона стала помостом, відкритим в бік глядачів. А її задня частина приймає вигляд архітектурної споруди в декілька ярусів і виконує роль і декорації, і споруди, яку використовують в ході вистав.

Споруду першої сцени пов'язують з діяльністю Есхіла. З 5 століття до н. е. сцену облямовували бічними вежами — проскеніями. Вони посилювали акустику і направляли звук в бік глядачів.

У ході історії ця частина сцени страждала найбільше і часто збереглася у вигляді руїн. В давньогрецькому театрі це — найдекоративніша частина з колонами, нішами, мармуровими статуями. Між колонами проскенія розміщали тодішні декорації, мальовані на полотні.

• 
  Конструктивні арки підлоги сцени, античний театр в Ієраполісі, Туреччина
• 
  Розпланування античного театру Діоніса у Афінах і план сцени
• 
  Сцена одеону Іроду Аттичного, Афіни, сучасне використання
• 
  Сцена театру в місті Ґераш, Йорданія

В Стародавньому Римі

Вигляд сцени в римському театрі міста Араузіон(нині місто Оранж, сучасна Франція, на 2005 рік

Театр римських часів в місті Араузіон (нині місто Оранж, сучасна Франція), належить до найбільш випадково збережених. Фасад сцени в ньому простягся на 103 метри. Добре збереглася і архітектурна декорація заднього плану. В головних рисах театр і сцена Римської імперії копіювали грецькі зразки. Але престижними вважалися не театри, а цирки, де виступали гладіатори. С цього приводу логічним є побудова Колізею в Римі, циркового амфітеатру для гладіаторських боїв і боїв з дикими тваринами, а не нового театру. Пішло значне розгалуження цих різновидів сценічного мистецтва і за метою, і за архітектурою.

Сцена в добу маньєризму і бароко

Сцена театру Олімпіко, архітектор А. Палладіо, місто Віченца, вересень 2007 року.

Фіксаційний план театру Олімпіко в Віченці з пізньою добудовою ліворуч, 1776 рік.

Театральна культура на зразок античної після середньовіччя відродилася в Італії. Театр став окремим приміщенням-залом в палаці з використанням даху, що дало змогу проводити концерти і вистави в негоду.

Класичним зразком театру і сцени в ньому став театр Олімпіко, побудований архітектором Андреа Палладіо в місті Віченца. Глядацька зала мала вигляд античного амфітеатру, а сцена займала майже половину театральної будівлі. Її декор мав вигляд вулиць ідеального міста з діагональним розташуванням перспектив. Завершив будівництво театру Олімпіко учень Палладіо — Вінченцо Скамоцци. Театральне приміщення Олімпіко стало зразком для побудови перших критих театрів в Італії, це

• театр Саббіонета (архітектор В. Скамоцци)
• театр Фарнезе в місті Парма (архітектор Дж. Б. Алеотті).

Саме в Італії виникає сучасна глибинна сцена. Сцена копіювала складові частини давньоримського театру, але ще не використовувала театральну завісу. Пожежі в театральних будівлях, де широко використовували дерево, пізніше викликали появу завіс, що відокремлювали глядацьку залу від сцени. Трохи згодом протипожежні завіси стали робити з використанням заліза, а самих завіс стало декілька.

Сцена як музейний експонат

Театральна сцена 18 століття — експонат музею-садиби Останкіно, Москва.

В 20 столітті дбайливого ставлення дочекалися старі театральні споруди. Частка їх реконструйована, а частка законсервована. До випадково збережених старих театральних споруд (зі сценами) колишньої Російської імперії належать

• театр просто неба в садибі Кусково
• театр в садибі Архангельське
• театр палацу Юсупова, Санкт-Петербург
• Ермітажний театр, Санкт-Петербург
• театр палацу Останкіно тощо.

До найзбереженіших відноситься театр в палаці Останкіно, де частково збереглися навіть театральна машинерія XVIII століття. Головним же експонатом палацу стала сама театральна сцена кінця 18 століття.

Сучасний устрій сцени

• Сценічна коробка
• Портрал сцени, її фасад, повернутий в глядацьку залу
• Дзеркало сцени, тобто її отвір, де розміщають завіси
• Трюм під підлогою сцени, куди при необхідності зникають актори в ході вистави
• Голосники зверху, куди піднімають протипожежну та інші завіси
• Кишені сцени, тобто бічні її заглибини, прикриті лаштунками
• Робочі галереї для розташування освітлювальних приладів, пультів управління
• Підлога сцена повинна мати невеликий ухил в бік глядацької зали
• Підлога сцена може мати поворотне коло для швидкої зміни декорацій під час вистав тощо.

Див. також

• Перелік античних театрів і цирків
• Театральна завіса
• Театр Олімпіко
• Театр Саббіонета
• Театр Фарнезе
•  Оплески

Джерела

• Всеобщая история искусств, т 1, М. 1956 (рос)
• Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, т 1, М, 1962 (рос)
• «Кусково. Останкино. Архангельское.», серия «Города и музеи мира», М, 1976 (рос)
• Пилявский В. И. монография «Джакомо Кваренги», Л, Стройиздат, 1981 (рос)
• Тарановская М. З. «Карл Росси», Л, 1980 (рос)

Посилання

• Сцена // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 449.