Театр Фарнезе
Театр Фарнезе (італ. Teatro Farnese) — один з перших критих театрів Італії доби бароко в місті Парма.
| Театр Фарнезе | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
44°48′16″ пн. ш. 10°19′33″ сх. д. / 44.80469444447177807° пн. ш. 10.32583333336077835° сх. д.Координати: 44°48′16″ пн. ш. 10°19′33″ сх. д. / 44.80469444447177807° пн. ш. 10.32583333336077835° сх. д. | ||||
| Країна |
 Італія[1][2][3] | |||
| Місто | ||||
| Адреса |
piazzale della Pilotta, 15 | |||
| Архітектор | Giovan Battista Aleottid | |||
| Архітектурний стиль | Mannerist architectured | |||
| Тип | театр[1][3], музей[1], historical civil building museumd[4], музей релігіїd[5], museum for an artifact of industrial archaeologyd[5], military museum buildingd[6] | |||
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[2] | |||
| Оф. відкриття | 1628[7] | |||
|
complessopilotta.it/teatro-farnese(італ.) gallerianazionale.it/teatrofarnese(італ.) | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 |
034027955 | |||
| EUTA theatre ID | 376 | |||
 | ||||
 Театр Фарнезе у Вікісховищі | ||||
Історія
ред.Виникнення
ред.
Приводом для облаштування театру став запланований візит в Мілан великого герцога Тосканського Козімо ІІ на поклоніння Св. Карло Борромео, щойно канонізованого католицькою церквою у 1610 р. Козімо ІІ мав зупинитись в Пармі на шляху до Мілану. Привітати вельможного гостя в театрі і забажав володар Парми і П’яченци — Рануччо Фарнезе. Свята мали проходити в старому палаці Пілотта.
Особливості театру і архітектор
ред.
Театр не мав окремого приміщення, його облаштували на першому поверсі в палаці Пілотта. Це була зала для проведення лицарських турнірів і зберігання зброї і обладунків. Сам палац був залишками давньої оборонної споруди з дещо хаотичним розплануванням. Тим ефектнішим виглядав інтер'єр нового театру — з використанням аркад, амфітеатру глядацької зали на зразок античних. Зала палацу мала 87 метрів довжини, 32 м завширшки і 22 м заввишки.
Облаштування театру реалізував інженер і архітектор Джованні Батіста Алеотті (1546–1636), роботи закінчили у 1618 р. Архітектора і раніше залучали до облаштування свят і побудови невеликих театральних приміщень (театр Марфіса, театр Інтрепід). Театр Фарнезе в Пармі став найбільшим серед театральних споруд Алеотті, і, ймовірно, його найвдалішим твором. Це перший значний припалацовий театр в Європі аристократичного спрямування.
Театр присвятили давньоримській богині війни Беллоні, пам'ятаючи, що приміщення призначалося для турнірів, і музам. В глядацькій залі могли розміститися 3.000 осіб. Аркади і амфітеатр вироблені з дерева (використані ялини з місцевості Фріулі), а зверху потиньковані і розфарбовані під мармур.
Скульптури в театрі теж імітували мармур — солом'яні опудала вкривали товстим шаром гіпсу, який старанно формували зовні. До створення інтер'єру залучили найкращих майстрів, що були в Пармі
- Ліонелло Спада
- Джованні Батіста Тротті
- Сісто Бадалоччі
- Антоніо Бертойя тощо.
Випадкове використання
ред.
Козімо ІІ захворів і відмовився від подорожі в Мілан. Так театр Фарнезе не став місцем вітань і свят на честь герцога. Майже 10 років він стояв пусткою, але його не руйнували. Перше значне свято відбулося лише у 1628 р. з приводу весілля сина Рануччо Фарнезе — Одоардо і Маргарити Медичі, дочки Козімо ІІ. В театрі дали виставу на текст Клаудіо Акілліні, музику написав композитор Клаудіо Монтеверді. Аби розважити гостей, підлогу залили водою і утворили морську баталію. У зв'язку з великими коштами на проведення придворних свят, їх проводили нечасто і останнє відбулося у 1732 р., лише восьмий раз з року побудови театру.
Впливи
ред.Незважаючи на нечасте використання, театр Фарнезе в Пармі став родзинкою палацу. Він був зразком для побудови інших припалацових театрів. Найдальший з театрів, що копіював його залу, був припалацовий театр магнатів Сапег в Білорусі в містечку Ружани (нині зруйнований).
В 20 столітті
ред.В роки 2-ї світової війни під час бомбардувань Парми військами союзників антигітлерівської коаліції, палац і театр були пошкоджені 13 травня 1944 р.
Відновлення і реставрація театру відбулися у 1956-1960 рр. Адже були збережені оригінальні креслення архітектора Алеотті. Зараз театр Фарнезе є частиною музейного закладу (Національна галерея Парми).
Посилання
ред.- Le théâtre farnèse — сайт міністерства культури Італії про театр Фарнезе
Див. також
ред.
Джерела
ред.- Paolo Donati, Descrizione del gran teatro farnesiano di Parma e notizie storiche sul medesimo. Blanchon, Parma, 1817.
- Pietro de Lama, Descrizione del Teatro Farnese di Parma. Pubblicato da A. Nobili, Bologna, 1818.
- Bruno Adorni, L'architettura farnesiana a Parma 1545–1630. Battei, Parma, 1974, pp. 70-78.
- Vittorio Gandolfi, Il Teatro Farnese di Parma. Battei, Parma, 1980;.
- Adriano Cavicchi e Marzio Dall'Acqua, Il Teatro Farnese di Parma. Orchestra Sinfonica dell'Emilia-Romagna «Arturo Toscanini», Parma, 1986.
- Gianni Capelli, Il Teatro Farnese di Parma. Architettura, scene, spettacoli. Public Promo Service, Parma, 1990.
- Luca Ronconi e altri, Lo spettacolo e la meraviglia. Il Teatro Farnese di Parma e la festa barocca. Nuova ERI, Torino, 1992.
- Jadranka Bentini, Il Teatro Farnese: caratteristiche e trasformazioni, in Il Palazzo della Pilotta a Parma. Dai servizi della corte alle moderne istituzioni culturali, a cura di Lucia Fornari Schianchi. Franco Maria Ricci, 1996. pp. 113–123. ISBN 88-216-0930-8
- Milena Fornari, Il Teatro Farnese: decorazione e spazio barocco in La pittura in Emilia e in Romagna. Il Seicento, II. Milano, 1993, pp. 92-101.
- ↑ а б в г archINFORM — 1994.
- ↑ а б в dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ а б http://dati.emilia-romagna.it/id/ibc/IT-ER-T-385
- ↑ а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2019.
- ↑ Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.