Сушняк
Сушня́к (також: падалиця, валежник (від рос. валежник) — стовбури дерев або їх частини, що впали на землю в лісі, парку, на узбережжі водойми тощо. Стовбури, гілки, суччя, сухі та ті, що піддаються процесам гниття.[1] Зломлені вітром (бурелом), навалами снігу тощо дерева, а також дерева, звалені та напівоброблені, але не вивезені і покинуті в деревному масиві (часто як забраковані). Загалом будь-який повалений або лежачий на землі ліс, що в більшій чи меншій мірі втратив технічні якості і цінність. Сушняк може використовуватись як паливо (дрова).
Утворення ред.
Утворення сушняку відбувається при природному відмиранні дерев, рубках, лісових пожежах, буреломі, сніголамі, сніговалі, ожеледі (заледеніння крони і стовбура), пошкодженні насаджень шкідниками, грибними хворобами.[2]
Екологічне значення ред.
У результаті природного розкладу сушняк залишає в ґрунті живильні речовини. Утворені ним мікропідвищення створюють умови для самовідновлення цінних порід дерев (ялина, ялиця, сосна).[3] Сушняк зміцнює схили, захищає ґрунт. Він є постійним або тимчасовим середовищем проживання для багатьох живих організмів: мікроорганізмів, грибів , членистоногих, молюсків, земноводних і плазунів, птахів і навіть дрібних ссавців. Для успішного розвитку рослин окремих видів необхідно, щоб їх насіння проросло в сушняку.
Сушняк відіграє значну роль як довгострокове сховище вуглецю. Наприклад, в хвойних лісах в сушняку разом з ґрунтом може міститися до 25-30% запасу вуглецю в лісі.[4]
Природоохоронні аспекти та переробка ред.
Накопичення сушняку доволі небезпечне для лісу, оскільки він в разі виникнення лісової пожежі сприяє швидкому її поширенню на значні простори. Крім того він є сприятливим середовищем для різних шкідливих комах, особливо короїдів, які, розмножуючись, переходять з нього і на здорові дерева, знищуючи часто десятки і сотні тисяч гектарів цінного лісу. Тому в облаштованому лісовому господарстві звертається особлива увага на своєчасне видалення сушняку з лісу — його прибирання.[5]
Самовільний збір сушняку без особливого дозволу лісництва та відповідальних державних органів, зазвичай не дозволений. За Постановою Кабінету міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 «Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України», встановлюється порядок заготівлі малоцінних промислових лісових матеріалів, де самовільна заготівля сушняку та сухостою визначається як незаконна.[6]
Сушняк може бути пожежонебезпечним розсадником комах тільки на початку розкладання. Згодом же, при подальшому розкладанні деревини, стає нешкідливим і саме видалення його з лісу приносить вже не користь, а шкоду господарству, марно позбавляючи лісові ґрунти природного добрива.[7]
Примітки ред.
- ↑ Сушняк. Академічний тлумачний словник української мови. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
- ↑ Лесная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия. — Т. 1. (рос.)
- ↑ Энциклопедия лесного хозяйства. — М. : ВНИИЛМ, 2006. — Т. 1. — С. 78—79. — ISBN 5-94737-023-9. (рос.)
- ↑ The Ecological Role of Coarse Woody Debris [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Уборка сухостоя и валежника [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
- ↑ Жизнь мертвой древесины: мнимый вред и реальная польза[недоступне посилання] (рос.)