Сухе варення також київське варення — варення без сиропу. У XIX столітті було фірмовою київською стравою, відомою далеко за межами міста. Це варення не потребує герметичної тари для зберігання, має приємний, неприторний смак і цілком може замінити цукерки. Саме цим і пояснюється його колишня популярність. Нині досить складна технологія виготовлення та високі вимоги до якості вихідної сировини призвели до того, що воно втратило популярність і готується лише зрідка.

Сухе варення готується зі звичайного добре звареного варення з твердих фруктів, які зберегли свою форму. Сироп повністю зливають, а тверду частину (ягоди, шматочки груш, айви тощо) обризкують спиртом чи горілкою і обвалюють у цукровій пудрі, після чого підсушують на листі при невисокій температурі.

У Києві за адресою вул. Андріївський узвіз, 2Д, на Подолі, встановили четвертий міні-символ столиці — «Київське сухе варення»[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Клиновецька З. Страви й напитки на Україні — Київ — Львів 1913 р. — С. 1-3, 178.
  • Українські страви. К.: Державне видавництво технічної літератури УРСР. 1961. — 454 с.