Сур Євген Георгійович

Євген Сур (*25 вересня 1958, Нововолинськ) — інженер-мостобудівник, бізнесмен, меценат, активіст громадських рухів на підтримку української мови. Засновник і співвласник найбільшої мостобудівної компанії Російської Федерації «МОСТ» (1991-2015). Почесний громадянин міста Конотоп. Постійно проживає в Австрії.

Євген Георгійович Сур
Народився 25 вересня 1958
м. Нововолинськ
Громадянство
Україна Україна
Діяльність бізнесмен, меценат, будівельник
Alma mater Московський державний університет шляхів сполучення

Компанія Євгена Сура збудувала найбільший у світі вантовий міст — Міст на острів Русскій в Російській Федерації (2008-2012).

БіографіяРедагувати

Народився у шахтарському селищі, яке згодом було приєднано до міста Нововолинськ. 1962 родина переїхала до міста Конотоп Сумської області - на батьківщину батька, де оселилася на родовому козацькому кутку "Загребелля".

Батько Георгій Сур — викладач математичного аналізу та теорії імовірності в Конотопській філії Харківського політехнічного інституту та у будівельному технікумі ім. Новикова, нащадок одного з курінних отаманів Конотопа Івана Сура, який згадується в архівних документах 1723 року.

Мати Ґертруда Сур — викладачка хімії та методист у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі, німкеня, нащадок пруських менонітів, які емігрували до Киргизстану. Її батько - жертва большевицького терору.

Євген Сур з 1965 по 1975 навчався у Конотопській школі № 7 з українською мовою викладання[1]

Вступив спочатку до Київського політехнічного інституту, згодом до Військово-Морського інституту радіоелектроніки ім. Попова у Петербурзі, але зрештою закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту (1983), факультет «Мости та тонелі».

Після закінчення ЗВО працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, виконробом, начальником дільниці. 1991 за його ініціативи у місті Білогорську на Далекому Сході створена будівельна організація, яка з часом переросла у найбільшу мостобудівну компанію Російської Федерації «МОСТ». Під керівництвом Євгена Сура споруджено десятки складних мостобудівних конструкцій і транспортних тонелів, найбільщих із яких міст на острів Русскій на Далекому Сході.

Брав участь у житті української громади Сибіру, активно популяризував вивчення української мови. Відкрито підтримував церковний автокефальний рух в Україні, надаючи підтримку УПЦ Київського патріархату. З початком агресії РФ та війни на Сході України змушений був згорнути ділову активість у Росії, і переїхав на постійне місце проживання разом спочатку до США, а згодом до Австрії.

До 2017 брав участь у політичному житті Конотопа.

БлагодійністьРедагувати

Засновник благодійного фонду «Світанок», який співфінансує медійні проєкти. Стимулює розвиток локальної кінодокументалістики (документальні стрічки про дружину Симона Петлюри - Ольгу Петлюру; про гетьманича Григора Орлика, тощо).

Серед значних капітальних проєктів, які здійснені за підтримки Євгена Сура в Конотопі:

Також Євген Сур частково музеєфікував старовинний міський район "Загребелля", створивши своєрідний скансен традиційної архітектури та вуличного планування Конотопу ХІХ століття, а 14 жовтня 2019 відкрив перший міський Меморіал на честь героїв українсько-російської війни - уродженців Конотопа та військовслужбовців 58-ої бригади ЗСУ імені Гетьмана Івана Виговського.

Активно опікується Національним історико-культурним заповідником "Гетьманська Столиця" у Батурині, зокрема за його участю створено галерею воскових фігур гетьманів України та постійну експозицію в Палаці Гетьмана Розумовського, присвячену Гетьманичу й дипломату Григору Орлику.

Підтримує низку патріотичних україномовних видань. Започаткував щорічний музичний фестиваль на території палацу Гетьмана Кирила Розумовського «Vivat, Батурин!», який популяризує сучасну україномовну музику.

Має широкі гуманітарні інтереси, пов'язані з проблематикою деколонізації України та опору новим формам московського імперіалізму. Підтримує волонтерські організації, які спеціалізуються на підтримці добровольчого руху в районі ООС.

Сімейний станРедагувати

Одружений другим шлюбом, має шестеро дітей та двоє онуків. Дружина Ірина Зензіна - уродженка Читинської області РФ, вільно володіє українською мовою.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Профайл на Forbes.ru
  2. «Конотоп на перехресті шляхів.»//За заг. ред. В. К. Шейка, Т. Ю. Володіної. — Київ: ВД «Фолігрант», 2012. — 128.: іл.
  3. В Конотопе стало на двух почетных граждан больше
  4. Конотоп запрошує
  5. Конотопці, які відпочивали в таборі «Патріот» на І зміні, повернулися здорові та задоволені[недоступне посилання з вересня 2019]
  6. Презентація книги «Михайло Драгомиров»