Суржинці

Су́ржинці — село в Україні, в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.

село Суржинці
Суржинецький яр Суржинецький яр
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський
Тер. громада	Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020230160030543
Основні дані
Населення	39
Площа	0,377 км²
Густота населення	103,45 осіб/км²
Поштовий індекс	32354
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°40′17″ пн. ш. 26°46′52″ сх. д.
Водойми	річка Тернава
Місцева влада
Адреса ради	32354, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Кульчіївці
Карта
Суржинці
Суржинці
Мапа
Суржинці у Вікісховищі

Суржинці називають село «Подільською Швейцарією».

Географія

Село Суржинці розкинулось на березі річки Тернава за 18 км. від Кам'янця-Подільського. Через село проходить автомобільна дорога Т 2317.

Клімат

Суржинці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

На території села знайдено таємничий суржинецький ідол неподалік річки Тернавка, ще у 70-х роках минулого століття. За словами істориків, він був розташований не на місці капища, а перевезений на околицю села та встановлений, ймовірніше, як межовий знак. Попередньо його відносять до доби пізнього неоліту.

Перша згадка про поселення в другій половині XVII століття. У 1578 року згадано про хутір чи село Палютинці. Було розташоване на річці Тернава нижче від села Суржинці показане на карті на південний захід від Суржинців на правому березі Тернави.

1891 року селі була школа грамоти, за словами Юхима Сіцінського.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.

У селі мешкало досить багато поляків. Більшість з них були виселені за радянських часів до Казахстану.

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.

Наприкінці 60-их Суржинці опинилися списку серед малоперспективних сіл.

З 1991 року в складі незалежної України.

З 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

Населення становить 39 осіб за переписом 2001 року.

Станом на 2020 рік в селі мешкало 27 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Туризм

Село розташоване в яру річки Тернава і має дуже гарні краєвиди схилів, які засаджені хвойними і грабовими лісами, недарма цю місцевість називають «Подільською Швейцарією». В поселені діє декілька еко-садиб, за рахунок не великої кількості жителів села, тут зберігається первина природа і природня тиша.

Природа

• Національний природний парк «Подільські Товтри». Село лежить у межах парку.
• Три поля з тюльпанами на обох берегах Тернави
• Суржинецький яр

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.