Відкрити головне меню

Сураж (село)

село в Україні, в Шумському районі Тернопільської області.

Сура́ж — село Шумського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане село Ходаки. Розташоване на березі річки Вілія, за 8 км від райцентру і 35 км від найближчої залізничної станції Лепесівка.

село Сураж
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський
Рада/громада Суразька сільська рада
Код КОАТУУ 6125887801
Облікова картка Сураж 
Основні дані
Засноване 1390 рік
Населення 1438
Територія 5840 км²
Густота населення 246.230 осіб/км²
Поштовий індекс 47114
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°08′48″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.14667° пн. ш. 26.18306° сх. д. / 50.14667; 26.18306Координати: 50°08′48″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.14667° пн. ш. 26.18306° сх. д. / 50.14667; 26.18306
Водойми Вілія
Місцева влада
Адреса ради 47114, с. Сураж
Карта
Сураж. Карта розташування: Україна
Сураж
Сураж
Сураж. Карта розташування: Тернопільська область
Сураж
Сураж

Сураж у Вікісховищі?

Населення — 1357 осіб (2007).

Поблизу села є лісовий заказник загальнодержавного значення Суразька дача і Суразький дендрологічний парк, зростає «Суразький дуб».

Зміст

ІсторіяРедагувати

Археологічні знахідкиРедагувати

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізної доби і давньоруської культури

Перша письмова згадкаРедагувати

Цей населений пункт над р. Вілією відомий ще з часів Київської Русі, а перша писемна згадка відноситься до 1390 р. Можливо його назва походить від слова «Сурож», оскільки місцевість ще з незапам'ятних часів була заселена кримськими греками (сурожцями). На північ від Шумська в лісах постав грецький монастир, який названо Суразьким.

Володіння Острозьких та єзуїтівРедагувати

Під час монголо-татарської навали місто на довгий час занепало. У 1555 році вітебський воєвода Стефан Збаразький збудував тут замок і, очевидно, надав поселенню міського статусу.

У 1570 році населений пункт у числі інших навколишніх сіл належав князю Івану Масальських, від якого в 1583 році перейшов до Костянтина Василя Острозького.

В XVI столітті Сураж з оборонним замком належав князю К. В. Острозькому, а від нього перейшов до його сестри Анни Алоїзи, яка вийшла заміж за великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича. В 1640 році, незадовго до смерті, вона заповіла містечко острозьким єзуїтам, які утворили в ньому малий конвікт (інтернат).

Занепад містечкаРедагувати

У середині XVII ст. Сураж був доволі людним і заможним, одним з центрів на Волині з торгівлі деревиною. В ньому були засновані ремісничі цехи. В акті від 1659 р., який підтверджував Гадяцьку угоду, згадується монастир і шпиталь Святої Трійці в Острозі, котрий з містечком Суражем і волостями забрали єзуїти.

В середині XVIII ст. Сураж як місто почав занепадати. Це пов'язують із закриттям єзуїтських інституцій і вигнанням їх з міста.

Пізніше згадки про Сураж як місто трапляються досить часто. У 1775 р. через едикаційну комісію його разом з навколишніми селами отримав познанський каштелян Юзеф Мельштинський гербу «Леліва». Близько 1780 р. населений пункт спочатку перейшов у власність до луцького підкоморія Юзефа Страйновського, від нього — до Корвіцьких, а далі — до Раковських. В 1828 р. Сураж і його величезні лісові масиви були конфісковані царським урядом.

В складі Російської Імперії Сураж втратив своє значення. В кінці 19 століття стараннями В. Дубровінського з на прилеглих територіях було утворено заповідник Суразька Дача.

Ще до 1914 р. залишалися руїни давніх оборонних валів замку і міста. А єзуїтський костел був перебудований на церкву.

СимволікаРедагувати

Точних відомостей про герби Суража впродовж його історичного розвитку виявити не вдалося. Ними, очевидно, були родинні емблеми князів Острозьких та Збаразьких, які доклали багато зусиль до відбудови міста. А вони, як відомо, вживали зображення святого Юрія-Змієборця. Проте не потрібно ігнорувати й думку відомого краєзнавця В. Данилевича, який у своєму записнику, посилаючись на документ XVI ст. з колекції Кременецького музею, фрагментарно занотував, що гербом Суража була родинна емблема Масальських — увінчана хрестом літера «М». У наш час основний елемент цього герба незаконно присвоїв магістр ордену архістратига Михаїла «Великий князь» Іван Микулинський, якого, окрім співзвучності прізвищ, з Масальськими нічого більше не ріднить.

Пам'яткиРедагувати

  • Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1750, мурована), капличка, 6 «фіґур».
  • Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1991).
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб «Суразький».

ТранспортРедагувати

Через село проходить автошлях Р26.

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 2 ПАП — «Відродження» та «Ірма» і 3 фермерських господарства, торговельні заклади.

Відомі людиРедагувати

Уродженці селаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. П. Медведик, В. Миськів, Н. Іванко (укладачі). Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик.— Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.— 264 с.— С. 186. ISBN 966-562-435-0

ДжерелаРедагувати