Відкрити головне меню

Колишній район Дрогобицької області із центром у місті Судова Вишня

Зміст

ІсторіяРедагувати

10 січня 1940 року політбюро ЦК КП(б)У на своєму засіданні обговорило питання про районний поділ Дрогобицької області, зокрема ухвалено створити Судово-Вишнянський район. [1]

Однак вже 25 червня 1941 року радянські війська були вимушені залишити Судову Вишню, а район призупинив свою діяльність. [2]

Втім 24 липня 1944 радянські війська оволоділи районним центром Дрогобицької області Судова Вишня. [3] У вересні 1959 року район припинив своє функціонування, а його територія увійшла до складу Мостиського району Львівської області.

Територія районуРедагувати

Економіка, торгівляРедагувати

Станом на останній квартал 1949 року у районі працювали: у районному центрі цегольня, два млини, пекарня та МТС. Також млини працювали в Стоянцях, Никловичах, Загородах. У селі Макунів працював торфозавод.

Судововишнянський райком КП(б)УРедагувати

Одразу після входження території Галичини до складу УРСР почалось створення осередків КП(б)У, зокрема у січні 1940 року створено Судововишнянський райком КП(б)У, однак протягом червня 1941вересня 1944 року він не функціонував у зв’язку з німецькою окупацією. У жовтні 1952 року його перейменовано на Судово-Вишнянський райком КПУ. Ліквідований у вересні 1959 р. після ліквідації Судово-Вишнянського району, територія якого відійшла до Мостиського району. Судово-Вишнянський райком КП(б)У складався з наступних підрозділів: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. - відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди й агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів. [7]

Політичні репресіїРедагувати

У серпні 1947 комісар Дрогобицького облвійськкомату скерував записку голові облвиконкому і начальнику Управління НКДБ про те, що в ряді районів області, у тому числі і Судово-Вишнянському під впливом націоналістичної пропаганди військовозобов’язані відмовляються служити в радянській армії, не з’являються у військкомати, або ж розбігаються внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп “бандерівців”, серед населення проводити роз’яснювальну роботу, військовозобов’язаних супроводжувати з озброєною охороною, а в разі їх неявки призов проводити примусово. [8] У листопаді 1949 року з сіл Мокряни Великі та Мокряни Малі на Сибір було вивезено 36 родин. Також у цих селах з’явився тиф. У жовтні-грудні 1949 року на території району дислокувалось 50 прикордонників та 50 чоловік військ МГБ. Контрольний пункт для прикордонників є залізнична станція Судова Вишня де перевіряли усіх, хто рухався в бік кордону і «Комарова гора» на трасі Львів-Перемишль. Також прикордонники брали участь в операціях проти українських підпільників. Війська МГБ, які діяли проти українського підпілля поділено на групи по 9-12 чоловік, але вони також займались грабунком селян. Формально колгоспи організовані у всіх селах, однак реально працювали тільки деякі, найкращим був імені Сталіна у селі Дитятичі, однак навіть там при посіві озимих не дотримувались технології. В таких селах, як Тулиголове, Волостків та Стоянці та інші було посіяно по 10-15 га. Натомість індивідуальні господарства в Стоянцях засіяли 150 га. 14 листопада 1950 року на Сибір було вивезено 25 родин з сіл Дмитровичі, Кульматичі, Шешеровичі, Макунів, Мокряни Великі, Передмістя. У селах Саники, Мистичі, Тулиголове, Дмитровичі восени 1950 року сільські голови були арештовані або їх взагалі не було. Натомість у селах Орховичі, Никловичі, Макунів, Дидитичі, Кульматичі, Волчищовичі, Вуйковичі, Королин, Твірж, Довгомостиська і Солом’янка були загони «стребків», загальниим числом 55 чоловік.

Судововишнянський район в адміністративному поділі ОУНРедагувати

Адміністративно-територіальний поділ, який застосовувася в ОУН та УПА не відповідав офіційно прийнятому в УРСР. Зокрема лише навесні 1945 року була створена Дрогобицька округа ОУН до якої увійшов Судово-Вишнянський район. [9]


ПриміткиРедагувати