Відкрити головне меню

Стефан Ярач

польський театральний та кіноактор, письменник, публіцист

Стефан Ярач (пол. Stefan Jaracz; *24 грудня 1883(18831224) Жуковіце Старе (біля Тарнува) — †11 серпня 1945, Отвоцьк) — польський театральний та кіноактор, письменник, публіцист; засновник і директор театру Атенеум у Варшаві.

Стефан Ярач
пол. Stefan Jaracz
PL Warsaw Stare Powązki stefan jaracz1.jpg
Народився 24 грудня 1883(1883-12-24)
Жуковіце Старе
Помер 11 серпня 1945(1945-08-11) (61 рік)
Отвоцьк
  • туберкульоз
  • Поховання Повонзківський цвинтар
    Національність Польща Польща
    Громадянство Польща Польща
    Діяльність актор
    Alma mater Яґеллонський університет
    IMDb ID 0418533
    Нагороди та премії
    Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)

    Стефан Ярач у Вікісховищі?

    Закінчив початкову школу в Тарнові-Кжижу а також гімназіюї в Яслі, після чого навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету. Пізніше виступав в театрах в Кракові, Познані, Лодзі, в кінці у Варшаві. Спеціалізувався в творенні постатей «з народу». До пам'ятних його ролей належать між іншим Франьо в «Щасті Франя» Пежинського і «Джордж Дандін» Мольєра, Калібан в «Бурї» Шекспіра. Від ранньої юності дружив з Юліушем Остервою. Працювали спільно в краковському та познансьму театрах. Ділили також житло. Директор Остерви запросив його до комплексу Редути, а пізніше також Національного театру. Портрет С. Ярача, виконаний відомим митцем Ольгою Невською вважається одним з найкращих того часу.

    Співпраця з Ярачем неодноразово виявлалася клопітливим з огляду на алкогольну хворобу, до якої із сумом признався в останніх журналах з 40 років. Під час німецької окупації зв'язався з політично-військовою католицькою підземною організацією Євросоюз. Після виконання в березні 1941 вироку суду Підземної Польщі на Іго Симіє був заарештований гестапо і 4 квітня 1941 вивезений до німецького концтабору Аушвіц—Біркенау. Став звільнений по численних інтервенціях 15 травня 1941 року.

    Помер від туберкульозу горла, який відкрився по його перебуванню в таборі. Похоронено його в алеї Заслужених на Повонзковському цвинтарі.

    Обрана фільмографіяРедагувати

    • Смерть за життя. Симфонія людства (1924)
    • Переддень весни (1928)
    • Понад сніг (1929)
    • Кохає, любить, поважає (1934)
    • Його велике кохання (1936)

    ПосиланняРедагувати