Вікіпедія

Стефанський В'ячеслав Карлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стефанський.

Стефанський В'ячеслав Карлович
Народився1867(1867)
Одеса
Помер7 червня 1949(1949-06-07)
Одеса
ПохованняДругий християнський цвинтар
КраїнаРосійська імперія, СРСР СРСР
Діяльністьлікар-інфекціоніст, епідеміолог, бактеріолог, викладач університету
Alma materКиївський університет Святого Володимира
Галузьінфекційні захворювання, епідеміологія, мікробіологія
ЗакладОдеський медичний інститут, Одеська бактеріологічна станція, Одеська інфекційна лікарня
Посадазавідувач кафедри інфекційних хвороб Одеського медичного інституту
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медицини (1906)
Відомий завдяки:створенню першої в Україні кафедри інфекційних хвороб і підручника по цій навчальній дисципліні

Стефанський В'ячеслав Карлович (1867, Одеса — 7 червня 1949, там же) — інфекціоніст, мікробіолог й епідеміолог.

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї викладача гімназії в Одесі. Закінчив Рішельєвську гімназію у 1885 році в Одесі разом з однокласником Данилом Заболотним, у майбутньому видатним українським епідеміологом, з яким дружив усе життя. Стефанський мріяв про медицину, тому подався до Києва, щоб вступити на медичний факультет, оскільки в Одесі, в Новоросійському університеті, тоді ще не було такого факультету. Після закінчення Київського університету (1893 рік), працював в Одеській інфекційній лікарні, одночасно (з 1897 року) в Одеській бактеріологічній лабораторії, перетвореної після Жовтневого перевороту в Бактеріологічний інститут імені І. І. Мечникова, де він завідував сироватковим відділом. 1902 року брав участь в ліквідації спалаху чуми в Одесі. Їм же для лікування хворих на бубонну чуму саме тут вперше в Україні та Російській імперії була застосована протичумна сироватка. З 1908 року почав викладати у Новоросійському університеті, який було засновано у 1865 році в Одесі[1], перший на теренах України курс з інфекційних хвороб.[2] З початком бойових дій на півдні Росії емігрував до Болгарії, де протягом короткого часу викладав у Софійському університеті, але 1920 року повернувся до Одеси.[3] У 1921 очолив першу в Україні кафедру інфекційних хвороб в Одеському медичному інституті. У 1923 році він ще паралельно завідував протягом року кафедрою мікробіології. Під час німецько-радянської війни залишився в окупованій Одесі, продовжував працювати в інфекційній лікарні, переховував поранених бійців, чинив перепони вивезенню до Німеччини деяких жителів Одеси, видаючи їх за хворих або співробітників лікарні. За спогадами Людмили Новокрещенової:

  Завідував інфекційною лікарнею в окупацію В'ячеслав Карлович Стефанський. Порядок у лікарні був зразковий, персонал боявся його як вогню. Сам він дуже побоювався інфекції, тому двері відкривав ногою, або, протерши ручку спиртом, який завжди носив у кишені.

У лікарні були кілька боксів з прокаженими, так як лепрозорій розбомбили. Один з боксів був сусіднім з нашим. Одного разу прокажений застудився, піднялася температура, потрібно було його вислухати. І зробив це ніхто інший, як В'ячеслав Карлович! Він увійшов в бокс, уважно оглянув і вислухав хворого.[4]

 

Після звільнення Одеси в 1944 році повернувся до завідування кафедри інфекційних хвороб в медичному інституті, одночасно продовжував працювати в Інституті мікробіології і епідеміології імені І. І. Мечникова, завідуючи відділом паразитарних тифів. В останні роки життя вивчав питання імунітету при деяких інфекційних хворобах. Відрізнявся незвичною скромністю, дисциплінованістю, був простим у спілкуванні, охоче допомагав усім своїми порадами. Був беззмінним головою одеського відділення Всесоюзного товариства епідеміологів, мікробіологів та інфекціоністів, очолював Одеське терапевтичне товариство.

Помер в Одесі 7 червня 1949 року.

Науковий доробок

ред.

Стефанський є автором більше 60 праць, присвячених різноманітним питанням імунітету, профілактики та лікування інфекційних хвороб, серед них підручник з гострих інфекційних хвороб (1929 рік)[5] і монографія про профілактику і клінічні появи сказу (1954 рік). Вивчаючи чуму (1901—1902 рр.), Стефанський виділив у пацюків збудника проказоподібного захворювання («паличка Стефанського»). Його вважають першовідкривачем цієї хвороби пацюків, від збудника якої, як припускають, сформувалась мікобактерія Ганзена — причинний патоген людської прокази. Він продемонстрував велике значення бактеріоносіїв у епідеміології шигельозу (тоді називали дизентерією), один із перших запровадив в Україні інтубацію замість трахеотомії при дифтерії, у дослідах на собі спростував теорію щодо ролі блощиць у передачі епідемічного поворотного тифу, описав характерний симптом при шкірній формі сибірки (симптом Стефанського). Разом з А. А. Гринфельдом вперше в СРСР описав професійний еризипелоїд серед працівників рибо- і м'ясоконсервних комбінатів Одеси.

Основні наукові роботи

ред.
  • Наблюдение над действием туберкулеза, произведенные в Одесской гор. больнице в 1897 году // Тр. о-ва рус. врачей Одессы. — 1899. — вып. 2 — с. 24-46.
  • О крапчатости красных кровяных шариков при малярии / [Соч.] Д-ра В. К. Стефанского; [Из Одес. бактериол. ст.]. — Санкт-Петербург: К. Л. Риккер, 1901. — 6, 2 с.
  • Кислотоупорные бактерии: Заболевание кожи и лимфатических желез у крыс, сходное с проказой. — Одесса: «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1905. — [4], VIII, 94, [2] с.
  • Чума и ее лечение. — Одесса, 1910.
  • Чумные бараки в Одессе // Чума в Одессе в 1910 г. / под ред. Л. Н. Малиновского и др. — Спб., 1912.
  • Дифтерия и ее лечение. 1912. — Издание журнала «Терапевтическое обозрение». 80 с. — Серия Библиотека журнала «Терапевтическое обозрение».
  • Тяжелые явления после впрыскивания вакцин // Русский врач. — 1917. — № 3. — С. 59-60.
  • Острые инфекционные болезни / В. К. Стефанський, 1929. — 358 с.
  • Профилактика и клиника бешенства. — Москва: Медгиз, 1954. — 107 с. (Б-ка практического врача).

Примітки

ред.
  1. ↑ Васильев К. К. Формирование и развитие Одесского научно-медицинского центра и его роль в создании отечественной эпидемиологии и микробиологии. 1993 р. Автореферат докторской диссертации. Диссертации по гуманитарным наукам [1]
  2. ↑ Хірургія на Україні у другій половині 19 століття. 28/12/2010 [2]
  3. ↑ Васильев К. К. Зарубежная Россия: Профессора–беженцы из России на медицинском факультете Софийского университета (ч.2). «Русская газета», 2004/10/28, № 44(63)
  4. ↑ Людмила Новокрещенова. Часть 1 прод. Неисповедимы пути Господни. Мама. [3] (рос.)
  5. ↑ Каталог ОНМедУ [4]

Джерела

ред.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Васильев К. К. В'ячеслав Карлович Стефанський (1867—1949 рр.) // Інфекційні хвороби. — 1997. — № 4. — С. 52-53.
  • Вячеслав Карлович Стефанский [Текст]: биобиблиогр. указатель / М-во культуры и туризма Украины, Одес. нац. науч. б-ка им. М. Горького ; сост.: К. К. Васильев, О. Г. Кушнир. — Одесса: [б. и.], 2010. — 31 с. — (Серия «Ученые Одессы») ; вып. 43.
  • О. І. Головко «Стефанський В'ячеслав Карлович Бактеріолог, епідеміолог, мікробіолог» // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник у 4-х томах. Том 4: Р-Я. — Видання друге, доповнене. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 166—169 ISBN 968-318-316-0
  • Гиммельфарб Я. В. К. Стефанский // Врачебное дело. 1949. № 9. С. 855. (рос.)
  • Григорович Н. А. B. К. Стефанский // Журн. микр., эпид. и иммун. 1959. № 7. С. 135. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефанський_В%27ячеслав_Карлович&oldid=42158356