Відкрити головне меню

Стелла Блох (англ. Stella Bloch) або Стелла Кумарасвамі (англ. Stella Coomaraswamy, 18 грудня 1897 — 20 січня 1999) — американська художниця, танцівниця та журналістка. Дівчина була проголошена танцівницею в Рочестері, штаті Нью-Йорк. Вона також працювала художницею і створювала особисті колекції .

Стелла Блох
Stella Bloch by Ananda Coomaraswamy 1919 or 1920.jpg
Народилася 18 грудня 1897(1897-12-18)
Тарнув, Малопольське воєводство
Померла 10 січня 1999(1999-01-10) (101 рік)
Бетел[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність журналістка, письменниця
У шлюбі з Ананда Кумарасвамі[d] і Едвард Еліску[d]

Зміст

БіографіяРедагувати

Стелла Блох народилася в Тарнув, Австро-Угорщина (нині — Польща), 18 грудня 1897 року, її мати Шарлотта повернулася з Нью-Йорка, аби народити дочку[1]. В Манхеттені на 54-й Східній вулиці Стелла виховувалася своєю матір'ю; тіткою і дядьком, Бернардом і Поліном Оффнерем та її двоюрідними братами Річардом і Мортімером Оффнерами[2]

 
Стелла Блох у 1921 році

Кажуть, що Стелла була першою ученицею Ісідори Дунканз його шести танцівників у Америці, які були відомі як «Isadorables»[3]. В віці 17 років дівчина зустріла Ананду Кумарасвамі, який забрав її до Індії[4]. Там вона провела деякий період часу. В Суракарті в Джаві в палаці принца Соло, Стелла Блох рік вивчала яванські танці[4]. Вона також почала використовувати свої журналістські і художні навички, перемальовуючи танцівників, в Cтудентській Спілці Мистецтва в Нью-Йорку[1].

Блох продемонструвала свої танці Америці. Стелла виступала в Істманському театрі в Рочестері, штаті Нью-Йорк[4]. Блох була третьою дружиною Кумарасвама в 1922 році[4]. У тому ж році вона опублікувала «Танці», «Східну» і «Західну драми», які включали деякі з її малюнків чоловіка[5]. Книгу можливо було порівняти з різними танцювальними спадщинами східних і західних культур, тому що дівчина вивчала їх під час гастролей і не тільки в Джаві, а й Індії, Балі, Камбоджі, Китаї і Японії. Протягом 1920-х років вона змальовувала епізоди з Харлемського Відродження, які також включали портрети Бессі Сміт, Жозефіни Бейкер і Телоніуса Монка[6]. У 1930 році Стелла та її перший чоловік, Ананд Кумарасуомі, розлучилися. Вона проживала в Нью-Йорку, а Анада працював в Бостонському музеї мистецтва, тому вони жили в різних містах.

Блох переїхала до Голлівуду після чого, вона вийшла заміж за поета Едварда Еліску в 1931 році. Він був успішним письменником, який писав пісні для фільмів[4]. Стелла все ще танцювала і відвідувала місця, такі як Cotton Club. Вона вивчила танець чарльстон від Еліда Уебба і її виступи були добре сприйняті[1]. Стелла виставляла свої витвори мистецтва в Нью-Йорку, і тепер була виставка в Каліфорнії[6]. Блох та її чоловік, обоє працювали в кіноіндустрії допоки будинок Комітету з антиамериканської діяльності не був іменований її чоловіком. Урешті-решт Блох покінчила з кар'єрою в кіно, а потім у телевізійній індустрії[4]. Її двоюрідний брат Мортімер Оффнер також був іменований. Мортімер написав «Маленькі круті хлопці в суспільстві» з чоловіком Стелли, яку написав для Кетрін Хепберн. Хепберн колекціонувала роботи Стелли Блох[2]. Після того, як її чоловік був занесений в чорний список, він, Мортімер двоюрідний брат, і інші повинні були покинути Голлівуд, і повернутися в Нью-Йорк[7].

У Стелли Блох було два сини, Девід і Пітер. Незважаючи на те, що вона жила в Коннектикуті, Стелла написала п'єсу про Ісідору Дункан, але невідомим залишається факт про те, де вона була виконана[1]. Робота дівчини була використана в 1989 році, коли вона створила логотип для бродвейських мюзиклів «Чорний і Блакитний»[6].

В 1998 році помер чоловік Стелли[8]. 20 січня 1999 в Бетелі, штаті Коннектикут, в віці 101 року Стелла Блох помирає[4].

СпадщинаРедагувати

1932 році малюнки і фотографії Блох були передані її колишнім чоловіком Анандою Кумарасвамі в Музей образотворчих мистецтв у Бостон[9]. Великі колекції Стелли знаходяться в Нью-Йоркській публічній бібліотеці[3] і Гарвардському театрі колекцій[1]. Джордж Кекор і Кетрін Хепберн були колекціонерами робот Блох[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Bloch, Stella. Stella Bloch papers, 1914–1991: Guide Архівовано 3 July 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine., Houghton Library, Harvard College Library, Retrieved 21 October 2015
  2. а б в Ananda Coomaraswamy, Princeton, Retrieved 22 October 2015.
  3. а б Guide to the Stella Bloch papers 1907-1999, Jerome Robbins Dance Division, New York Public Library, Retrieved 21 October 2015
  4. а б в г д е ж "Historical/Biographical Information", Stella Bloch papers at the New York Public Library, Retrieved 19 October 2015
  5. Dancing and the Drama East and West, Stella Bloch, ISBN 9781161882605
  6. а б в Stella Bloch, Virginia.edu, Retrieved 19 October 2015
  7. Larry Ceplair; Steven Englund (January 1983). The Inquisition in Hollywood: Politics in the Film Community, 1930-1960. University of California Press. с. 399–400. ISBN 978-0-520-04886-7. 
  8. Songwriters Hall of Fame Архівовано 1 October 2006[Дата не збігається] у Wayback Machine., Retrieved 19 October 2015
  9. Stella Bloch, Museum of |Fine Art, Boston, Retrieved 19 October 2015

ПосиланняРедагувати