Стебницьке родовище калійних солей
Стебницьке родовище калійних солей — у Львівській області України поблизу міста Стебник, на території геологічного району Бориславо-Покутський покрив.
| Рік відкриття | ||||
| Стебницьке родовище калійних солей | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Львівська область | |||
| Відкрито | 1834 рік | |||
Загальний опис
ред.Родовище відкрите 1834 року. За хімічним складом поклади належать до солей сульфатного типу. Для них характерний дуже складний і своєрідний комплекс соляних мінералів і винятково великий вміст глинистого матеріалу. Серед калійно-магнієвих солей найбільше поширені каїніт і лангбейніт, підпорядковане значення мають сильвін і карналіт. Значно менше поширені полігаліт, шеніт, леоніт, епсоміт, кізерит, ангідрит, астраханіт, зрідка трапляються вантгофіт, левеїт, сингеніт та ін. Невід'ємною складовою частиною всіх калійних соляних порід є галіт.[1]
Розташування родовища
ред.Місцевість, де розташоване родовище, характеризується пагорбкуватим рельєфом з абсолютними відмітками +290–460 м.[2] Територія гірничого відводу являє собою поле з урізами невеликих річкових долин та яружно-балкової мережі, до якого з північного сходу примикає м. Стебник, а з південного заходу — Трускавецький ліс.[2]
В геологічному відношенні родовище розташоване у внутрішній зоні Передкарпатського прогину, яка поділяється на дві підзони[2]:
- глибинних складок (Покутсько-Бориславська підзона)
- Стебницький синклінорій (Самборська підзона).
Розробка родовища
ред.Родовище розроблялося підповерховими ортами з виробленням камер завширшки до 15–42 м, заввишки 60–120 м і завдовжки до 100 м.[3] Підтримка виробленого простору здійснювалася залишенням міжкамерних та міжповерхових ціликів завширшки 12–24 м.[3]
Розробляється з 1922 року (рудник № 1). У 1946 році потужність рудника доведено до 1 млн тонн калійної руди на рік. У 1960-х роках побудовано рудник № 2 проектною потужністю до 3 млн тонн. Площа 30 км², запаси 1,1 млрд т, запаси калійних руд підраховані в геологічному балансі до глибини 1000 метрів. Солі переважно каїніто-лангбейнітові та лангбейнітові (K2Mg2(SO4)3), залягають у вигляді лінз потужністю кілька десятків (60–110 м[4]) метрів на глибині 90–1000 м. Родовище внаслідок екологічної катастрофи 1983 року не експлуатується.
Розроблення родовища спричинило прогин поверхні, утворення підземних і поверхневих карстових форм, кількість і інтенсивність яких, незважаючи на припинення гірничих робіт через складні гідрогеологічні умови, зростає у часі (Стебник, копальня № 2).[3]
Примітки
ред.- ↑ Коробцова М. С. Минералогия калийных месторождений Восточного Прикарпатья // Вопросы минералогии осадочных образований. 1955.Кн. 2. С. 3—137
- ↑ а б в Готинян В. С., Томченко О. В. Оцінка тенденцій прояву карстових процесів за матеріалами ДЗЗ (на прикладі Стебницького родовища калійних солей) / Вісник геодезії та картографії Науково-технічний журнал. — 2009, № 5.
- ↑ а б в Г. Рудько, М. Бондаренко Техногенна екологічна безпека територій соляних і сірчаних родовищ Львівщини [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Праці наукового товариства ім. Шевченка Збірник наукових праць [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2001, Т.7 [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96 с.
Джерела
ред.- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.