Відкрити головне меню

Станіслав Петрович Кишка (пом. 1513/1514) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського з роду Кишок, дипломат, гродненський староста, великий гетьман литовський, маршалок великий литовський.

Станіслав Кишка
Stanisłaŭ Kiška. Станіслаў Кішка.jpg
Станіслав Кишка
Псевдо Stanisław Kiszka
Народився 1513
Помер 1513/1514
Громадянство Велике князівство Литовське Herb Lytwa (Alex K).svg
Діяльність державний, військовий діяч, дипломат
Посада маршалок великий литовський
Військове звання великий гетьман литовський
Рід Кишки
Батько Петрашко Струмило, на прізвисько Кишка
Родичі Радзивілли, Миколи Радзивілла «Старого» (Микола Радзивіллович)
Брати, сестри  • Q21000976? і Q21000974?
У шлюбі з Кучуківна НН, Софія Монтиґерд
Діти Барбара, Микола «Рудий», Ганна Єлизавета
Герб

Домброва

БіографіяРедагувати

Походить з підляського боярського (шляхетського роду). Отримав прізвисько «Кишка», від якого пішла назва роду. В джерелах часто називається як «Станіслав Петрашкович».

З 1487 року підстолій литовський, з 1488 року литовський стольник, з 1492 року лідський намісник, маршалок великокнязівського двору. Перебував у литовському посольському дворі у московських справах. Брав участь у литовському посольстві в Москву (призначалося для того, щоб московський государ Іван III видав свою дочку Єлєну заміж за литовського князя Олександра Яґеллончика). Брав участь у польсько-литовських договорах.

1496 р. брав участь у поході польського короля Яна І Ольбрахта на землі молдавського господаря Штефана IV, з литовським загоном розгромив татарський загін під Брацлавом.

1499 р. смоленський намісник, почав зміцнення смоленській фортеці, червня 1502 р. керував обороною Смоленська від московських військ під час московсько-литовської війни 1500—1503 років.

1503 р. розбив трьохтисячний татарський полк у битві біля Прип'яті. 1506 р. брав участь у Клецькій битві, де командував 10 тисячами воїнів.

1507 р. поступився гетьманським титулом колишньому великому гетьману литовському Костянтину Острозькому, який звільнився з московського полону, будучи раніше захопленим в полон під час Ведрошської битви, в якій командував литовським військом.

Конфліктував з улюбленцем великого князя Олександра Михайлом Глинським, за що був тимчасово відсторонений від панської ради.

З 1508 року гродненський староста, з 1512 р. литовський великий маршалок. У 1508 і 1511 роках брав участь у комісії по уточненню литовсько-польського кордону в Мазовії.

1512 року король дозволив йому проводити торги в м. Олика.[1]

Сім'яРедагувати

Був одружений двічі. Перша дружина — Кучуківна НН. Дитина:


Друга дружина — Софія Монтигерд — дочка воєводи троцького Петра Монтигердовича «Білого». Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 10. — S. 102.
  2. Kiszkowie (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати