Миколай Радзивілл (Рудий)

Микола́й Радзиві́лл на прізвисько «Рудий» (лит. Mikalojus Radvila Rudasis, пол. Mikołaj Radziwiłł Rudy; 1512, Київ[3] — 27 квітня 1584, Вільнюс) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник литовського княжого шляхетського роду Радзивіллів гербу Труби. З 1547 року князь Священної Римської імперії «на Біржай і Дубинках»).[4] Швагер та довірена особа короля, великого князя Сигізмунда ІІ Августа.[5]

Миколай Радзивілл
Mikałaj Radzivił Rudy. Мікалай Радзівіл Руды (1851-1900).jpg
Народився 1512
Київ, Київське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер 27 квітня 1584(1584-04-27)[1][2]
Вільнюс, Річ Посполита
Поховання Дубінгяй
Країна Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg Велике князівство Литовське
Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Діяльність дипломат, політик
Титул Імперський князь
Посада Великий гетьман Литовський, воєвода віленський, воєвода троцький, староста ошмянськийd, староста мозирськийd, starosta of Lidad, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський, польний гетьман литовський, Підчаший великий литовський, Ловчий великий литовський і борисівський старостаd
Військове звання генерал
Конфесія Кальвіністська церква
Рід Радзивілли
Батько Юрій Радзивілл
Мати Барбара Коланкаd
Брати, сестри Anna Elżbieta Radziwiłłd і Барбара Радзивілл
У шлюбі з Katarzyna Tomickad
Діти Кшиштоф Радзивілл і Миколай VII Радзивілл
Герб

БіографіяРедагувати

Син великого гетьмана литовського Юрія Радзивілла «Геркулеса», брат польської королеви Барбари Радзивілл. Двоюрідний брат великого канцлера литовського Миколи Радзивілла «Чорного» (щоб не плутати тезок, двоюрідні брати отримали прізвиська «Рудий» і «Чорний»).

У 1547 році отримав від імператора Карла V титул князя. Здобув освіту за кордоном.

Одним з перших серед впливових магнатів прийняв кальвінізм, справив значний вплив на поширення й пропаганду реформаційних ідей. Запрошував закордонних вчених-протестантів, заснував вищу школу для кальвіністської молоді.

У 1569 році був противником Люблінської унії, прихильником збереження самостійности Великого князівства Литовського. Після смерти Сигізмунда II Августа був фактичним главою Великого князівства Литовського.

Був відомим полководцем. З 1561 року брав участь в Лівонській війні. Під час компанії короля Стефана Баторія взяв Венден, Великі Луки. Брав участь в облозі Пскова.

Його подвигам присвячена латиномовна поема «Радзивілліада» Яна Радвана.

Був похований правдоподібно влітку 1587 р.; за іншими даними, у 1588 р. в кальвінському зборі Дубинок.[6]

ПосадиРедагувати

Підчаший литовський в 1544—1551, ловчий великий литовський в 1546—1554, воєвода троцький у 1550—1566 і віленський у 1566—1579, великий гетьман литовський у 1553—1566 і з 1577, великий канцлер литовський у 1566—1579.

РодинаРедагувати

У 1541 році Микола Радзивілл «Рудий» одружився з Катажиною Томицькою (пом. 1551), дочкою підкоморія каліського Яна Томицького. Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Грицкевіч А. Радзівіл Мікалай
  5. тут Грушевський помилково назвав його Михайлом; М. Грушевський. Дмитро Байда-Вишневецький /| На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 289. — ISBN 5-319-01070-2/
  6. H. Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584)… S. 334

ДжерелаРедагувати

  • Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Rudym h. Trąby (1512—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 321—335. (пол.)

ПосиланняРедагувати