Станіслав Бжозовський
Стані́слав Лео́польд Бжозо́вський (пол. Stanisław Leopold Brzozowski), псевдонім «Adam Czepiel» (29 червня 1876, Мазірня (Холмський повіт), Королівство Конґресове —†30 квітня 1911, Королівство Італія) — польський письменник, літературний критик, філософ.
| Станіслав Бжозовський | |
|---|---|
| пол. Stanisław Brzozowski | |
 | |
| Псевдо | Леопольд |
| Народився | 29 червня 1876 Мазірня |
| Помер | 30 квітня 1911 (34 роки) Флоренція |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | польська[1] |
| Magnum opus | Q11753681? |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Бжозовські |
| У шлюбі з | Антоніна Бжозовська (Кольберґ) |
| Діти | Ганна Ірена Бжозовська |
| Автограф |  |
 | |
Життєпис
ред.Народився в хуторі Мазірня Холмського повіту в збіднілій шляхетській родині[2] гербу Беліна. В дитинстві Станіслав навчався у приватних вчителів. У 1896 році він почав навчання на природничому факультеті Варшавського університету, якого не закінчив, позаяк був виключений з університету за співорганізацію протесту проти відкриття пам'ятника Михайлові Муравйову у Вільнюсі[3][2]. Короткий час був провідником студентської організації «Братська допомога». Перебуваючи на цій посаді, він розкрадав гроші з каси організації, за що був засуджений судом колег до виключення з молодіжних організацій та позбавлення соціяльних прав[4]. За діяльність у нелегальному просвітницькому товаристві потрапив до царської в'язниці[2]. Там він захворів на туберкульоз, з яким боровся до кінця життя[2]. Перебуваючи в санаторії в Отвоцьку, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Кольберґ (1872–1950) — на прізвисько «Антоніова», донькою Антонія Кольберґа (художника) та Кароліни Матильди Ґаллаке (1841–1900). У 1908 році Володимир Бурцевий звинуватив його у співпраці з Охраною — царською політичною поліцією. Бжозовського від звинувачення захищали, зокрема: Кароль Іжиковський, Остап Ортвін і Вацлав Налковський, Едмунд Шаліт і його дружина Антоніна. Власним коштом вони видали брошуру під назвою «Lemiesz i szpada przed sądem publicznym» (Леміш і шпада на громадському суді). Справа залишилася нерозкритою[5]. Через погіршення стану здоров'я Бжозовський виїхав назавжди за кордон. Помер 30 квітня 1911 року у Флоренції. Він похований на кладовищі Треспіано там же.
Творчість
ред.Філософія формувалася під впливом діяльності Фіхте, Маркса, Ніцше, Сореля і Канта. Він виступав проти позитивізму і утилітаризму. У своїх філософських працях («Філософія дії», 1903 рік; «Ідеї. Введення в філософію історичної зрілості», 1910 рік) намагався поєднати ідеї марксизму з католицизмом.
Автор праць «Сучасний польський роман» (1906 рік), «Сучасна польська літературна критика» (1907 рік), «Легенда Молодої Польщі» (1909 рік), що мали вплив на розвиток польської громадської думки.
У романі «Полум'я» у 2-х томах (1908 рік), де зображені народовольці, написано у формі ліричних спогадів колишнього народовольця поляка Міхала Канівського. На історичну тематику написано роман «Діброва» (1911 рік).
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Hutnikiewicz, Artur (2000). Młoda Polska (пол.) . Варшава: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-11394-4.
- ↑ Cywiński, Bohdan (1971). Rodowody niepokornych T. 29 (пол.) . Варшава: Więź.
- ↑ Kącka, Eliza (березень 2011). Stanisław Brzozowski. culture.pl (пол.) . Процитовано 30.12.2023.
- ↑ Kołakowski, Leszek (2001). Główne nurty marksizmu. T. II (пол.) . Познань: Zysk i S-ka. ISBN 83-7150-806-9.
Джерела
ред.- Polska krytyka literacka (1800–1918). Materiały, t. 4, Warsz., 1959, s. 396–403
- Artur Hutnikiewicz: Młoda Polska. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000, seria: Wielka Historia Literatury Polskiej. ISBN 83-01-11394-4.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |