Станіславський Григорій Антонович

лікар, театральний діяч

Григорій Антонович Станісла́вський (Гжегож Станіславський; псевдонім — Равич; пол. Grzegorz Stanisławski; нар. 1876(1876) — пом. 28 вересня 1921, Варшава) — київський лікар-хірург і польський театральний діяч, художник-аматор.

Станіславський Григорій Антонович
Народився 1876
Помер 28 вересня 1921(1921-09-28)
Варшава, Польська Республіка
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна Україна
Діяльність лікар, театральний діяч
Батько Станіславський Антоній-Роберт
Брати, сестри Ян Станіславський
У шлюбі з Станіслава Висоцька
Діти Яніна Висоцька-Охлевська

Син письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського, брат художника Яна Станіславського, чоловік видатної польської акторки і режисерки Станіслави Висоцької.

ЖиттєписРедагувати

Гжегож Станіславський народився 1876 року в родині письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського і Кароліни Станіславської-Ольшевської.

Здобувши медичну освіту, присвятив себе лікувальній справі у Києві, був серед лікарів, що створювали і розвивали знамениту київську школу швидкої медичної допомоги. Проживав у Києві на вул. Малій Володимирській, 43[1], але часто гостював у свого брата, видатного польського художника Яна Станіславського в Кракові, з яким був у близьких стосунках. Ян багато разів згадував про Гжегожа у своєму «Щоденнику» (особливо в 1907—1912 роках).[2]

1863-1905 років постановка польських вистав у Києві була заборонена царською владою. Гжегож Станіславський був одним з організаторів нелегальних польських вистав.[3]

Гжегож зіграв важливу роль в житті художника Миколи Бурачека. 1905 року під час лікування Миколи він познайомив його з братом Яном. Переглянувши твори Миколи Бурачека, Ян запропонував йому вступити до Краківської академії красних мистецтв, в якій він очолював пейзажну майстерню. Добросердечні брати допомогли Миколі Бурачеку фінансово, влаштували його побут у Кракові і надалі всебічно підтримували талановитого художника.[4]

Григорій Станіславський був серед лікарів, які чергували на рятувальній станції, організованій Товариством швидкої медичної допомоги, яке діяло на основі статуту, затвердженого Міністерством внутрішніх справ.[5] Ще на початку XX століття їздив у кареті швикої допомоги для надання негайної допомоги київським пацієнтам. При цьому він працював навіть в небезпечних умовах, зокрема під час єврейських погромів, про що згадувала як свідок такої події оперна співачка Яніна Королевич-Вайдова.[6]

1911 року Гжегож одружився з відомою на той час актрисою Краківського театру Станіславою Висоцькою, після чого Станіслава переїхала до нього в Київ,[7] де здійснила чудову театральну кар'єру, створивши, зокрема експерименральний театр «Студія», в якому розроблялись принципи К. С. Станіславського.

Гжегож Станіславський, крім своєї роботи лікаря, розробляв під псевдонімом Равич костюми та декорації для театру «Студія».

Крім того, він захоплювався колекціонуванням табакерок, у нього також було багато картин свого брата. За словами Ярослава Івашкевича, який був літературним керівником театру «Студія», Гжегож «був привабливою людиною, але справляв враження делікатного та слабкого» в порівнянні з дружиною.

Своїх рідних дітей він не мав, проте виховував свою пасербицю Яніну Висоцьку (1903—1975), піаністку і клавесиністку, згодом дружину Тадеуша Охлевського (1894—1975), скрипаля, вчителя та музичного видавця. 1911—1919 років Яніна здобувала музичну освіту в консерваторії, яка до 1913 року мала статус музичного училища (училище Київського відділення Імператорського російського музичного товариства).

До 1919 року разом з дружиною Станіславою і донькою проживав у Києві за адресою: вул. Столипінська, буд. 43 (нині — вул. Олеся Гончара).[8] Стіни їх квартири, яка виглядала як маленький музей, а не приватне житло, були увішані картинами Яна Станіславського на тему українських пейзажів і видів Києва.[9]

1920 року з родиною емігрував до Польщі. Працював у військовому шпиталі Варшави.

28 вересня 1921 року[10] він помер від туберкульозу і був похований на Повонзківському цвинтарі.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ивашкевич Я. Театр «Студия» Станиславы Высоцкой в Киеве // Вопросы театра. Москва, 1965(рос.)
  • Stanisława Wysocka i jej kijowski teatr «Studya». Wspomnienie / Jarosław Iwaszkiewicz. — Wydawn. Artystyczne i Filmowe, 1963.(пол.)

ПосиланняРедагувати