Відкрити головне меню

Бурачек Микола Григорович

український живописець

Мико́ла Григо́рович Бура́чек (4 (16) березня 1871(18710316), Летичів, нині Хмельницької області — 12 серпня 1942, Харків) — український живописець, письменник, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

Микола Григорович Бурачек
Бурачек Микола Григорович.jpg
Народження 4 (16) березня 1871(1871-03-16)
с. Летичів Подільської губернії (тепер смт Летичів Хмельницької області)
Смерть 12 серпня 1942(1942-08-12) (71 рік)
  Харків
Поховання Тринадцятий міський цвинтар Харкова[d]
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of the Ukrainian State.svg УНР, СРСР СРСР
Навчання Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія (1888) і Академія образотворчих мистецтв у Кракові (1910)
Діяльність художник, письменник, мистецтвознавець, викладач університету
Працівник Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка, Українська академія мистецтв, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Харківський художній інститут
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв УРСР Заслужений художник УРСР
Премії

Бурачек Микола Григорович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Навчався в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков), Після закінчення гімназії 1888 року він вступив до Київського університету, але як учасник студентських заворушень був виключений і висланий до Симбірської губернії. Після заслання Микола Бурачек повернувся до Кам'янця, де став актором місцевої трупи російської драми, віддавши театральному мистецтву 17 років свого життя. У ці роки Бурачек не полишає занять живописом, бере участь в оформленні театральних постановок. Він робив ескізи декорацій до п'єс «Влада темряви», Л. Толстого, «Ліс» О. Островського, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана та інших вистав. У цей же час він пише пейзажні етюди, акварелі, роботи олією.

У 19051910 роках Микола Григорович навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 19101912 роках — у Парижі. Як зазначає Ігор Шаров, у Краківську академію Бурачек потрапив уже людиною зі сформованим світоглядом. Усі академічні завдання він виконував зразково, був одним з найкращих учнів. Окрім навчальних академічних робіт, художник писав багато етюдів, які давали йому засоби для існування. Як пейзажист Бурачек працював у пейзажній майстерні Яна Станіславського, якій палко любив українську природу і прищеплював це почуття своїм учням. Однак справжнє розуміння композиції, обачливість у доборі зображувальних засобів, серйозний підхід до техніки письма Миколі Бурачеку вихованець пейзажної майстерні Петербурзької академії мистецтв Рущиць.[1]

Бурачек є один із засновників і викладачів (19171921) Української академії мистецтв. У 19181921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.

ТвориРедагувати

 
Микола Бурачек. Реве та стогне Дніпр широкий

Твори Бурачека позначені впливом імпресіонізму. У найкращих творах передано поетичність природи України.

  • «Сутінки» (1890).
  • «На Дніпрі в сутінки» (1898).
  • «Подвір'я взимку» (1911).
  • «Соняшники» (1914).
  • «Дахи Софійського собору в Києві» (1917).
  • «Дніпро. Хмарм насуваються» (1934).
  • «Ранок на Дніпрі» (1934).
  • «Колгоспне жито» (1935).
  • «Яблуні в цвіту» (1936).
  • «Дорога до колгоспу» (1937).
  • «Причинна. Реве та стогне Дніпр широкий» (1941).

Оформлення театральних виставРедагувати

ПублікаціїРедагувати

Дослідник мистецької спадщини Тараса Шевченка. Видав книги:

ГалереяРедагувати

РодинаРедагувати

Сім'я: син Герман Миколайович Бурачек; дочки — Надія Миколаївна Бурачек, Віра Миколаївна Бурачек;

Онуки — Ольга Германівна Дюкова, Наталія Германівна Бурачек, Бурачек Всеволод Германович, (доктор технічних наук (1985), професор (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1970), Микола Юрійович Бурачек, Віталій Емануїлович Керницький, Борис Емануїлович Керницький, Володимир Олексійович Подчекаєв, Алла Олексіївна Подчекаєва (Орловська); правнуки — Бурачек Андрій Всеволодович[джерело?] — архітектор, Анатолій Дмитрович Дюков[джерело?], Тетяна Миколаївна Апатенко[джерело?], Олег Юрійович Російський[джерело?], Володимир Володимирович Подчекаєв[джерело?], Валерій Володимирович Орловський[джерело?], Олена Володимирівна Орловська (Рамаєва)[джерело?].

Праправнуки — Бурачек Наталка Андріївна[джерело?]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати