Бурачек Микола Григорович

Микола Григорович Бурачек
Народження	4 (16) березня 1871; с. Летичів Подільської губернії (тепер смт Летичів Хмельницької області)
Смерть	12 серпня 1942 (71 рік)
	Харків
Поховання	13-е міське кладовище :
Національність	українець
Країна	Російська імперія, УНР, СРСР
Навчання	Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія (1888) і Краківська академія мистецтв (1910)
Діяльність	художник, письменник, мистецтвознавець, викладач університету
Відомі учні	Греченко Василь Миколайович, Грипак Володимир Олексійович, Шапошников Михайло Олександрович, Огнівцев Микола Петрович, Загальська Ольга Олександрівна, Беклемішева Ірина Михайлівна, Пащенко Марія Пилипівна, Кульбак Дмитро Іванович, Бланк Мойсей Абрамович, Грипич Костянтин Миколайович і Добронравов Михайло Миколайович
Працівник	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Харківський художній інститут
Нагороди
Премії
	Бурачек Микола Григорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурачек.

Мико́ла Григо́рович Бура́чек (нар. 4 (16) березня 1871(18710316), Летичів, нині Хмельницької області — 12 серпня 1942, Харків) — український живописець, письменник, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

БіографіяРедагувати

Навчався в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков), Після закінчення гімназії 1888 року він вступив до Київського університету, але як учасник студентських заворушень був виключений і висланий до Симбірської губернії. Після заслання Микола Бурачек повернувся до Кам'янець-Подільський, де став актором місцевої трупи російської драми, віддавши театральному мистецтву 17 років свого життя. У ці роки Бурачек не полишає занять живописом, бере участь в оформленні театральних постановок. Він робив ескізи декорацій до п'єс «Влада темряви», Л. Толстого, «Ліс» О. Островського, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана та інших вистав. У цей же час він пише пейзажні етюди, акварелі, роботи олією.

У 1905–1910 роках Микола Григорович навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910–1912 роках — у Парижі. Як зазначає Ігор Шаров, у Краківську академію Бурачек потрапив уже людиною зі сформованим світоглядом. Усі академічні завдання він виконував зразково, був одним з найкращих учнів. Окрім навчальних академічних робіт, художник писав багато етюдів, які давали йому засоби для існування. Як пейзажист Бурачек працював у пейзажній майстерні Яна Станіславського, якій палко любив українську природу і прищеплював це почуття своїм учням. Однак справжнє розуміння композиції, обачливість у доборі зображувальних засобів, серйозний підхід до техніки письма Миколі Бурачеку вихованець пейзажної майстерні Петербурзької академії мистецтв Рущиць.^[1]

Бурачек є один із засновників і викладачів (1917–1921) Української академії мистецтв. У 1918–1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.

ТвориРедагувати

Микола Бурачек. Реве та стогне Дніпр широкий

Твори Бурачека позначені впливом імпресіонізму. У найкращих творах передано поетичність природи України.

«Сутінки» (1890).
«На Дніпрі в сутінки» (1898).
«Подвір'я взимку» (1911).
«Соняшники» (1914).
«Дахи Софійського собору в Києві» (1917).
«Дніпро. Хмари насуваються» (1934).
«Ранок на Дніпрі» (1934).
«Колгоспне жито» (1935).
«Яблуні в цвіту» (1936).
«Дорога до колгоспу» (1937).
«Причина. Реве та стогне Дніпр широкий» (1941).

Оформлення театральних виставРедагувати

«По дорозі в казку» Олександра Олеся (1918, Київ).
«Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького (1936, Харків).
«Сорочинський ярмарок» М. Старицького за М. Гоголем. Сталінський драматичний театр, 1937. Реж. П. Т. Ковтунеко.
«Наймичка» Івана Карпенка-Карого (1938, Донецьк).

ПублікаціїРедагувати

Дослідник мистецької спадщини Тараса Шевченка. Видав книги:

«Моє життя» (Київ, 1937).
Великий народний художник Т. Г. Шевченко [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.] (Київ, 1939).

ІншеРедагувати

Бурачек, К. М. Самокиша: альбом [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.] / передм. К. Буревія. — Харків: Рух, 1930. — (Українське малярство). Доступне також тут [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.].

ГалереяРедагувати

Бурачек М. Г. «Університет Св. Володимира», 1910-і рр.
Бурачек М. Г. «Хата опівдні. Спека» 1928 р.
Бурачек М. Г. « Міський музей», 1913 р.

РодинаРедагувати

Сім'я: син Герман Миколайович Бурачек; дочки — Надія Миколаївна Бурачек, Віра Миколаївна Бурачек;

Онуки — Ольга Германівна Дюкова, Наталія Германівна Бурачек, Бурачек Всеволод Германович, (доктор технічних наук (1985), професор (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1970), Микола Юрійович Бурачек, Віталій Емануїлович Керницький, Борис Емануїлович Керницький, Володимир Олексійович Подчекаєв, Алла Олексіївна Подчекаєва (Орловська).

ПриміткиРедагувати

↑ http://www.people.su/ua/95984. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 73.
Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 249.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 193—194; портрет.
Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 91.
Бурачек Микола Григорович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 95. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Бурачек Микола Григорович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 91. — ISBN 5-88500-071-9.
Ткачова Л. І. Бурачек Микола Григорович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 407. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 13.
Дюженко Ю. Микола Бурачек. — К.: Мистецтво, 1967. — 88 с.
Віталій Абліцов. «Бурачекова „хата“ знай горить…» «СЛОВО ПРОСВІТИ» u ч. 10, 11—17 березня 2021 р.
Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б., Стецюк В. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 2. — Кам'янець-Подільський, 2007. — С. 213—218.
Будкевич Андрій. Подвижник Микола Бурачек [Архівовано 29 лютого 2008 у Wayback Machine.]
Віталій Абліцов. НОВЕЛА ПРО ТЕ, ЯК МИТЕЦЬ-ШЕВЧЕНКОЗНАВЕЦЬ МИКОЛА БУРАЧЕК ОБ'ЄДНАВ ДОНЕЦЬК З УЖГОРОДОМ, ХАРКОВИМ ТА КИЄВОМ // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Т. 37. — Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2013
М. Г. Бурачек / вступ. ст. «Моє життя» М. Бурачек ; ред. Гр. Портнов. — Київ: Мистецтво, 1937. — 82 с. [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]