Стави Одеської області

Стави Одеської області — стави, які розташовані на території Одеської області (в адміністративних районах і басейнах річок).

На території Одеської області налічується 992 ставки, загальною площею 12118 га, об'ємом 198 млн м³.

Загальна характеристикаРедагувати

Територія Одеської області становить 33,3 тис. км² (5,5 % площі України).

Вона розташована в межах басейнів річок Дунаю (24 % території області), Дністра (16 %), Південного Бугу (8 %), та річок Причорномор'я (52 %).

Гідрографічна мережа Одеської області включає великі річки – Дунай (174 км в межах області) та Дністер (116 км у межах області). Середні річки Південного БугуКодима і Чичиклія, басейну ДністраКучурган (109 км), середні річки Причорномор’я – Тилігул і Когильник.

Характерною особливістю гідрологічного режиму малих річок, на яких збудовано штучні водні об'єкти та території Одеської області, є те, що вони маловодні, більшість з них влітку пересихають і не мають постійного стоку.

Цільове призначення ставків – комплексне використання, риборозведення, зрошення, культурно-побутове використання.

Найбільше ставків знаходиться на території Любашівського (100 шт.), Балтського (97 шт.) районів.

Переважну більшість ставків на території Одеської області було збудовано господарствами за спрощеною проєктною документацією, а частіше – без неї.

Значна частина ставкового фонду області зношена, переважна кількість ставків має малу площу дзеркала (до 1 га), незначні глибини і фактично є випарниками вологи.

Гідротехнічні споруди представлені земляними греблями із земляними скидними каналами, у деяких випадках із трубчастими водовипусками.

Понад 70% малих ставків не мають скидних споруд. Ставки зазнають замулення, втрачають корисну ємність, у деяких випадках – і своє призначення.

Лише 10% ставків області використовуються на умовах оренди.

Наявність ставків у межах адміністративно-територіальних районів та міст обласного підпорядкування Одеської області[1]Редагувати

Район, місто Кількість ставків, шт. Площа ставків, га Об'єм ставків, млн м³ В оренді, шт. В оренді, га
Ананьївський 20 216 2,3 6 135
Арцизький 34 352 5,2 -* -
Балтський 97 530 7,6 3 40
Березівський 76 361 5,4 2 13
Білгород-Дністровський 24 1173 26,6 4 54
Біляївський 70 1544 20,3 9 76
Болградський 19 563 14,1 1 143
Великомихайлівський 53 311 10,2 3 6
Іванівський 9 59 0,9 - -
Ізмаїльський 20 1284 14,9 - -
Кілійський 9 182 7,1 - -
Кодимський 58 308 3,6 14 83
Комінтернівський 61 604 10,6 10 167
Котовський 68 441 7,6 14 207
Красноокнянський 35 280 3,4 3 56
Любашівський 100 429 4,7 2 6
Миколаївський 29 184 2,0 - -
Овідіопольський 29 217 3,3 10 79
Ренійський 3 1209 13,3 - -
Роздільнянський 35 167 5,2 2 17
Савранський 30 211 5,2 8 190
Саратський 7 102 2,5 - -
Тарутинський 33 629 9,3 5 103
Татарбунарський 21 174 1,4 - -
Фрунзівський 20 97 2,2 5 9
Ширяївський 32 491 9,1 2 75
Разом 992 12118 198 103 1459

Примітки: -* - немає ставків, переданих в оренду.

Наявність ставків у межах основних районів річкових басейнів на території Одеської області[1]Редагувати

Район річкового басейну Кількість ставків, шт. Площа ставків, га Об'єм ставків, млн м³ В оренді, шт. В оренді, га
Дністра 287 3797 68,0 34 346
Дунаю 88 3901 45,0 1 143
Південного Бугу 157 930 16,5 17 279
Річки Причорномор’я 460 3490 68,5 51 691
Разом 992 12118 198 103 1459

Найбільша кількість ставків в Одеській області знаходиться в басейнах річок Причорномор'я (46 %), 29 % - у басейні Дністра, 16 % - Південного Бугу, 9 % - у басейні Дунаю.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2 Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «літ.1» визначена кілька разів з різним вмістом

ЛітератураРедагувати

  1. Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — К.: Генеза, 2000. — 456 с.
  2. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  3. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За ред. В. М. Хорєва, К. А. Алієва. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.