Відкрити головне меню

Спільний рід — рід української мови, до якого належать іменники, що мають одну форму на познаку кількох родів: чоловічого й жіночого, чоловічого й середнього, жіночого й середнього, чи всіх трьох[1]. Рід особи, названої іменником спільного роду, визначають за змістом речення або за родом пов'язаного з цим іменником прикметника чи займенника[2].

З морфологічного погляду наведені іменники належать до чоловічого чи жіночого роду залежно від статі, котру вони позначають. Рід таких іменників визначається синтаксично, за допомогою:

  • аналітичних засобів і форм узгоджуваних прикметників, займенників, дієслів — «Йонька був якийсь невдаха, все йому не в руки потрапляло, а ковзало між пальцями» (Григорій Тютюнник);
  • відповідного контексту — «Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою» (Кость Гордієнко)[2].

До іменників спільного роду відносять:

  • іменники із закінченням на , та називають особу за її характерними діями або рисами поведінки: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда;
  • назви осіб на : агакало (чоловічий і середній рід), базікало (чоловічий і жіночий), чванько (чоловічий і жіночий)[2][3].
  • назв чоловічого або жіночого роду, утворені за допомогою інших суфіксів зі значенням згрубілості, збільшеності: -ук-, -юк-, -уч-, -юч-, -уг-, -юг-, -иськ-: вітрюга, свинюка, хлопчисько[1].

Деякі іменники чоловічого роду, що позначають осіб за родом занять, можуть називати й осіб жіночої статі: адвокат, депутат, директор[3]. Від деяких слів творяться назви осіб жіночого роду (фемінітиви): вчитель — вчителька, дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка[3].

Залежно від змісту спільного значення роду набувають прізвища на -ко, -чук: Москаленко, Шевченко, Демчук. Характерним для даних прізвищ є те, що вони відмінюються за відмінками, коли набувають значення чоловічого роду і є незмінюваними у тих випадках, коли мають значення жіночого роду[1].

Подвійний рід (чоловічий — середній, жіночий — середній) спостерігається в частини іменників, утворених за допомогою суфіксів -ищ, -ище на означення згрубілості: бабище, дівчище, свекрушище, ручище[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Категорія роду іменників — Електронний підручник з сучасної української мови. Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  2. а б в г Які іменники належать до спільного роду? — Уроки державної мови.
  3. а б в Іменники спільного роду — Школяр України.