Відкрити головне меню
Маківка Володимирського собору

Спи́сок правосла́вних хра́мів Луга́нська включає основні церкви Луганська та його околиць (Олександрівськ, Щастя, Ювілейне).

Зміст

Храми, зведені у XVIII — XIX ст., за винятком Вознесенської церкви в Олександрівську, не збереглись. У 20-30 роках ХХ ст. більшовики зруйнували Воскресенську, Георгіївську, Казанську, Миколаївську, Преображенську, Троїцьку, Успенську церкви і Троїцький монастир. Дві церковні споруди — Петропавлівська в Камброді та Катерининська в Щасті — датуються початком ХХ ст. Одна божниця — Миколо-Преображенський храм в Гусинівці — збудована в середині століття, решта з'явилась у добу незалежності України.

Протягом ХХ ст. православні громади, часто під тиском комуністичного керівництва, змінювали свою юрисдикційну приналежність.[1] У 1917-1940 рр. у Луганську поширювалась церковна влада РПЦ, УПЦ МП, УСЄЦ та УСЦ. Після Другої світової війни парафії підпорядковувались РПЦ. З 90-х рр. переважна більшість сакральних споруд належить парафіям Луганської єпархії УПЦ МП, лише чотири перебувають в юрисдикції Луганської єпархії УПЦ КП.

Окрім храмів у Луганську постали каплички: біля УМВС в Луганській області на вул. Луначарського, на території ЛДУВС, пожежної частині № 1, податкової адміністрації, у кв. Комарова, на пл. Героїв ВВВ тощо.

Храми у ЛуганськуРедагувати

Легенда:

   Церковна споруда зруйнована
   Церква зруйнована, але парафія відроджена (УПЦ МП)
   Храм УПЦ (МП)
   Храм УПЦ КП
Назва об'єкта та церковна юрисдикція Час заснування та місце розташування Опис Зображення
1 Троїцький чоловічій монастир

(УПЦ МП, ІПЦ)

1912, вул. Садова (К. Лібкнехта)
48°34′52″ пн. ш. 39°17′34″ сх. д. / 48.581148° пн. ш. 39.292757° сх. д. / 48.581148; 39.292757 (Троїцький чоловічій монастир)
На території монастиря були розташовані келії, кузня, столярня, шевська, кравецька й свічна майстерня. Обителі належало 29 десятин землі. Будівельні роботи перервала Перша світова війна. Ченці пішли на фронт братами милосердя.

5 червня 1923 р. монастир закрили на підставі постанови президії Луганського окружного виконкому від 21 травня 1923 р. Монастирську церкву передбачалося пристосувати під клуб міліції. Ігумен обителі Рафаїл Рудь приєднався до Істинно-православної церкви.[2][3]

2 Андріївська церква (УПЦ МП) 2007, кв. Мирний
48°31′27″ пн. ш. 39°15′34″ сх. д. / 48.524137° пн. ш. 39.259365° сх. д. / 48.524137; 39.259365 (Андріївська церква)
Парафія заснована 2007 р. На кошти місцевого підприємця, який отримав церковний сан, зведена кам'яна споруда
3 Благовіщенська церква (УПЦ МП) 1996, район автовокзалу
48°32′47″ пн. ш. 39°20′04″ сх. д. / 48.546387° пн. ш. 39.334348° сх. д. / 48.546387; 39.334348 (Благовіщенська церква)
Перша літургія була відправлена 1996 р.[4]
4 Вознесенський молитовний будинок у Малій Вергунці (УПЦ МП) 1913, Мала Вергунка
48°35′14″ пн. ш. 39°23′20″ сх. д. / 48.587212° пн. ш. 39.388939° сх. д. / 48.587212; 39.388939 (Вознесенський молитовний будинок у Малій Вергунці)
1913 р. розпочато спорудження кам'яної церкви, яке було припинено у зв'язку з різким зростанням цін у роки Першої світової війни. Для молитовних цілей віряни поставили невеликий дерев'яний будинок.

29 грудня 1934 р. президія міськради ухвалила рішення закрити Вознесенську церкву й обладнати її під кіноклуб. Парафію відновили у жовтні 1942 р. 1948 р. влада вилучила церковне приміщення. Громада придбала іншу споруду. 14 вересня 1961 р. парафію зняли з реєстрації. Будівлю молитовного будинку обладнали під крамницю. 1997 р. віряни відродили парафію біля Маловергунського цвинтаря.[4]

5 Володимирський храм (кафедральний собор Луганської єпархії УПЦ МП) 1992, майдан Горького
48°33′51″ пн. ш. 39°21′03″ сх. д. / 48.564269° пн. ш. 39.350903° сх. д. / 48.564269; 39.350903 (Володимирський храм)
Перші богослужіння відправлялися в обладнаному під молитовню будівельному вагончику з 1992 р. 9 квітня 1993 р. предстоятель УПЦ митрополит Київський і всієї України Володимир Сабодан освятив місце зведення собору. 1999 президент України Л. Кучма заклав у стіну першу цеглину. 19 березня 2006 р. митрополит Володимир Сабодан взяв участь у церемонії освячення собору.

В адміністративному будинку Володимирського собору розташована церква Св. Великомучениці Катерини. Престол великомучениці Катерини освятив архієпископ Іоанникій 7 грудня 1997 р.[5][6][7][4]

6 Воскресенська церква (УПЦ МП, УСЄЦ) 1905, міський цвинтар
(сквер Молодої гвардії)
48°34′18″ пн. ш. 39°18′13″ сх. д. / 48.571652° пн. ш. 39.303546° сх. д. / 48.571652; 39.303546 (Воскресенська церква)
Кам'яна церква збудована 1905 р. на кошти купця Ф. Подкопаєва. З 1927 р. віряни підпорядковувалися Українській соборно-єпископській церкві. Храм виконував функції кафедрального собору Луганської єпархії, в якому служили архієреї архієпископ Августин Вербицький і митрополит Феофіл Булдовський.

4 жовтня 1935 р. Президія ВУЦВК ухвалила рішення про закриття Воскресенської церкви. Будівлю храму передбачалося пристосувати під клуб заводу ім. Артема, але згодом її зруйнували. На місці колишнього храму розташована обласна телерадіокомпанія, а на території цвинтаря — сквер Молодої Гвардії.[8][2]

7 Церква Всіх Святих (УПЦ МП) 2010, сквер 9-го Травня
48°33′34″ пн. ш. 39°16′04″ сх. д. / 48.559398° пн. ш. 39.267669° сх. д. / 48.559398; 39.267669 (Церква Всіх Святих)
У зв'язку з активізацією у сел. Безумному баптистів, єпархіальне управління ухвалило рішення звести у цьому районі православний храм, щоб проводити «антисектанську» роботу.[4]
8 Георгіївська церква у Великій Вергунці (УПЦ МП) Середина XVIII ст., Велика Вергунка
48°36′30″ пн. ш. 39°22′38″ сх. д. / 48.608215° пн. ш. 39.377240° сх. д. / 48.608215; 39.377240 (Георгіївська церква у Великій Вергунці)
1773 р. церква згоріла. 1778 р. церковну будівлю повністю відновили. 1875 р. спорудили новий храм.

28 лютого 1935 р. президія міськради ухвалила рішення церкву закрити. Храм зруйнували наприкінці 30-х рр.

Парафію відродили[2]

9 Церква в ім'я святих мучеників і сповідників Гурія, Самона й Авіва або «Усіх скорботних Рідасть» (УПЦ МП) 1995, сквер Дружби (на території колишнього Гусинівського цвинтаря)
48°34′05″ пн. ш. 39°19′13″ сх. д. / 48.567946° пн. ш. 39.320197° сх. д. / 48.567946; 39.320197 (Церква в ім'я святих мучеників і сповідників Гурія, Самона й Авіва)
Дерев'яна церква була споруджена на пожертвування прихожан. Перше богослужіння відбулося на Великдень 27 квітня 1998 р.[4]
10 Церква в ім'я Великомученика Дмитра Солунського (УПЦ МП) 1994, вул. Павлівська, 60.
48°32′30″ пн. ш. 39°16′15″ сх. д. / 48.541586° пн. ш. 39.270909° сх. д. / 48.541586; 39.270909 (Церква в ім'я Великомученика Дмитра Солунського)
Місце для будівництва храму було освячено в жовтні 1994 р. Богослужіння спочатку правилися у приватному будинку. 1997 р. звели кам'яний храм.[4]
11 Церква в ім'я Іоанна Златоуста (УПЦ МП) 1995, район Східного базару
48°34′11″ пн. ш. 39°23′20″ сх. д. / 48.569664° пн. ш. 39.388958° сх. д. / 48.569664; 39.388958 (Церква в ім'я Іоанна Златоуста)
Кам'яна церква збудована біля Східного базару Жовтневого району. Перше богослужіння було відправлене у червні 1995 р.[4]
12 Казанська церква (УПЦ МП, УСЦ, УПЦ МП) 1864, вул. Казанська
48°34′30″ пн. ш. 39°17′45″ сх. д. / 48.575116° пн. ш. 39.295725° сх. д. / 48.575116; 39.295725 (Казанська церква)
Кам'яна церква з трьома престолами споруджена 1864 р. на кошти парафіян. Дзвіниця збудована 1910 р.

У лютому 1926 р. віряни перейшли в юрисдикцію Української синодальної церкви. 4 жовтня 1935 р. Президія ВУЦВК закрила храм. 6 листопада з бань Казанської церкви були зняті хрести й установлені червоні прапори. Церковну будівлю передбачалося передати Будинку оборони. Однак у наступні роки собор висадили в повітря.

У серпні 1942 р. управління благочинницького округу Української православної церкви відновило Казанський приход.

На початку вересня 1961 р. громада була знята з реєстрації «як така, що припинила свою діяльність». Влада знесла цей будинок. Парафія відродилася на рубежі 19801990-х рр. і була зареєстрована 24 січня 1991 р.[9][8][10][2]

13 Касперівська церква (УПЦ МП) сел. Тельмана
48°30′24″ пн. ш. 39°17′53″ сх. д. / 48.506540° пн. ш. 39.298096° сх. д. / 48.506540; 39.298096 (Касперівська церква)
Ведуться будівельні роботи із зведення храму на честь ікони Божої Матері «Касперівська». Відправи проводяться у тимчасово пристосованому молитовному будинку.
14 Молитовний будинок в ім'я Ксенії Петербурзької (УПЦ МП) 2000, вул. 30 років Перемоги
48°33′18″ пн. ш. 39°22′47″ сх. д. / 48.554888° пн. ш. 39.379731° сх. д. / 48.554888; 39.379731 (Молитовний будинок в ім'я Ксенії Петербурзької)
Перше богослужіння було відправлене у 2001 р. Богослужіння проводяться у спеціально пристосованому для молитовних цілей вагончику.[4]
15 Церква в ім'я Леушинської ікони Божої матері (УПЦ МП) на «Горі» (вул. Мечникова)
48°31′36″ пн. ш. 39°18′35″ сх. д. / 48.526738° пн. ш. 39.309828° сх. д. / 48.526738; 39.309828 (Церква в ім'я Леушинської ікони Божої матері)
Храм освячений на честь ікони Божої Матері «Аз єсмь с вами і ніктоже на ви»
16 Храм святого Луки Кримського (УПЦ МП) Гостра Могила
48°30′41″ пн. ш. 39°22′32″ сх. д. / 48.511288° пн. ш. 39.375579° сх. д. / 48.511288; 39.375579 (Храм святого Луки Кримського)
17 Миколаївський собор (УПЦ МП, УСЦ, УПЦ МП) 1841, Соборний (Червоний) майдан
48°34′28″ пн. ш. 39°18′02″ сх. д. / 48.574546° пн. ш. 39.300544° сх. д. / 48.574546; 39.300544 (Миколаївський собор)
Кам'яний храм в ім'я святителя Миколая у місті збудували 1841 р. У парафії діяло шість шкіл: церковнопарафіяльна, міщанська, приватна, Пушкінська і дві сільські, окремо для хлопців і дівчат.

9 грудня 1929 р. президія міськради закрила храм і постановила пристосувати споруду під Будинок червоноармійців і партизан. Собор, в якому після закриття проводили випробування авіаційних двигунів, був зруйнований приблизно в 1935 р. Зараз на цьому місці розташований Будинок техніки, а колишня Соборна площа називається Красною. Парафію відродили у період німецької окупації, але 10 жовтня 1949 р. влада знову закрила собор.[11][12][8][2]

18 Миколо-Преображенський собор на Гусинівці (УПЦ МП) 1951, Гусинівка
48°34′31″ пн. ш. 39°19′20″ сх. д. / 48.575231° пн. ш. 39.322324° сх. д. / 48.575231; 39.322324 (Миколо-Преображенський собор на Гусинівці)
Після закриття Миколаївського собору 1949 р. і вилучення церковної будівлі вірянам дозволили побудувати новий молитовний будинок за умов, що він розташовуватиметься в приватному секторі вдалині від залюднених вулиць. Миколо-Преображенську церкву, названу в пам'ять про зруйновані Миколаївський і Преображенський храми, спорудили на вулиці Інтернаціональній (район Гусиновки). Церковну будівлю освятив єпископ Никон 15 лютого 1951 р.

1989 р. збудовано церковний будинок, а 1995 р. споруджена каплиця в ім'я преподобного Никона, ігумена Радонезького, небесного покровителя шанованого православними луганцями архієпископа Ворошиловградського Никона. У парафії діє недільна школа.[13][2]

19 Михайлівська церква (УПЦ КП) 2001, вул. Ленінградська, 2 Громаду Луганської єпархії УПЦ КП зареєстрували 23 березня 2001 р.[4]
20 Молитовний будинок в ім'я Нестора Літописця на Гострій Могилі (УПЦ МП) 2001, Гостра Могила
48°31′21″ пн. ш. 39°21′34″ сх. д. / 48.522521° пн. ш. 39.359320° сх. д. / 48.522521; 39.359320 (Молитовний будинок в ім'я Нестора Літописця на Гострій Могилі)
Громада зареєстрована 23 березня 2001 р. Перша літургія була відправлена 19 грудня 2001 р. Відправи проводять у спеціально пристосованому для молитовних цілей вагончику.[4]
21 Церква в ім'я Олександра Невського (УПЦ МП) 2000, вул. Комбайна, 101-б
48°33′45″ пн. ш. 39°22′14″ сх. д. / 48.562497° пн. ш. 39.370671° сх. д. / 48.562497; 39.370671 (Церква в ім'я Олександра Невського)
Релігійна громада зареєстрована 7 лютого 2000 р. неподалік від Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Богослужіння проводилися у спеціально пристосованому для молитовних цілей вагончику. За проектом А. Бондарева 2003 р. збудований кам'яний храм.[14][15][4]
22 Олексіївська (тюремна) церква (УПЦ МП) Початок ХІХ ст., Гусинівка, СІЗО
48°34′26″ пн. ш. 39°19′55″ сх. д. / 48.573956° пн. ш. 39.331881° сх. д. / 48.573956; 39.331881 (Олексіївська (тюремна) церква)
Церква задовольняла релігійні потреби ув'язнених луганської тюрми. Вона була приписана до Преображенської парафії і штатних священнослужителів не мала. Церква скасована у радянські часи.[2] На початку ХХІ ст. в СІЗО для в'язнів відкрили молитовну кімнату.[16]
23 Церква в ім'я великомученика й цілителя Пантелеймона (УПЦ МП) 1996, вул. Краснодонська, 8
48°32′34″ пн. ш. 39°20′26″ сх. д. / 48.542836° пн. ш. 39.340668° сх. д. / 48.542836; 39.340668 (Церква в ім'я великомученика й цілителя Пантелеймона)
Релігійна громада заснована 23 жовтня 1996 р. Кам'яний храм збудований в Обласному онкологічному диспансері за ініціативою головного лікаря, громадського діяча Юрія Єненка.[2]

До парафії входять молитовні кімнати і будинки на честь Агапіта Києво-Печерської при обласній клінічній лікарні в кв. 50 років Оборони Луганська, 14, Кипріана та Юстини при психоневрологічному диспансері в кв. 50 років Оборони Луганська, 22, Ігнатія Брянчанинова у лікарня ветеранів ВВВ, «Всіх скорботних радість» у геріатричному пансіонаті (будинок престарілих).

24 Петропавлівський собор у Кам'яному Броді (УПЦ МП, УСЄЦ, УСЦ, УПЦ МП) XVIII ст., Кам'яний Брід
48°35′27″ пн. ш. 39°17′58″ сх. д. / 48.590751° пн. ш. 39.299370° сх. д. / 48.590751; 39.299370 (Петропавлівський собор у Кам'яному Броді)
Парафія заснована у середині XVIII ст. Дерев'яна церква споруджена з благословення єпископа Білгородського та Обоянського Іоасафа Міткевича 1761 р. 1795 р. на місці старого був зведений новий храм.

1905 р. на кошти прихожан був збудований кам'яний храм з трьома престолами на честь апостолів Петра і Павла, Покрова Богородиці і Стрітення Господнього.

16 вересня 1926 р. парафія перейшла в юрисдикцію Української соборно-єпископської церкви, а згодом до обновленців. 13 грудня 1929 р. Президія ВУЦВК закрила храм. Будівлю пристосували під кіноклуб «Безбожник», з якого 1935 р. знесли дзвіницю. У серпні 1942 р. парафія відродилася. 6 березня 1950 р. єпископ Никон за вимогою влади розпорядився перенести кафедру з Миколаївського собору до Петропавлівського храму.[8][2]

25 Покровська церква (УПЦ МП) кв. Степний
48°31′09″ пн. ш. 39°16′25″ сх. д. / 48.519202° пн. ш. 39.273693° сх. д. / 48.519202; 39.273693 (Покровська церква)
Була розташована у приміщенні дитячої лікарні на вулиці Побідоносній. Згодом релігійну громаду звідти виселили. Кам'яний храм віряни звели на пустирі за кв. Степним.[4]
26 Преображенська церква (УПЦ МП , УСЄЦ) 1897, Гусинівка
48°34′35″ пн. ш. 39°19′04″ сх. д. / 48.576366° пн. ш. 39.317756° сх. д. / 48.576366; 39.317756 (Преображенська церква)
Кам'яний храм з трьома престолами збудували 1897 р. на кошти прихожан.

У лютому 1926 р. парафія перейшла в юрисдикцію Української соборно-єпископської церкви.

9 грудня 1929 р. президія міськради ухвалила рішення закрити церкву й обладнати її під кінотеатр. Храм висадили у повітря 1933 р. Через те місце, на якій стояла церква, 1934 р. пролягла перша у місті трамвайна лінія. У пам'ять про зруйновану церкву була названа збудована 1950 р. на вул. Інтернаціональній Миколо-Преображенська церква.[8][2]

27 Церква в ім'я Сергія Радонезького (УПЦ МП) 1997, вул. 2-а Червонопрапорна
48°31′57″ пн. ш. 39°16′35″ сх. д. / 48.532482° пн. ш. 39.276284° сх. д. / 48.532482; 39.276284 (Церква в ім'я Сергія Радонезького)
Православна громада була зареєстрована 9 жовтня 1997 р. Богослужіння проводились у спеціально пристосованому для молитовних цілей вагончику. У грудні 2001 р. це приміщення було спалене. Зведена кам'яна будівля.[4]
28 Церква в ім'я Серафима Саровського (УПЦ МП) 1999, район Українського музично-драматичного театру
48°33′20″ пн. ш. 39°19′06″ сх. д. / 48.555471° пн. ш. 39.318470° сх. д. / 48.555471; 39.318470 (Церква в ім'я Серафима Саровського)
Храм розташований за Українським драматичним театром (колишнім палацом будівельників). Релігійна громада зареєстрована 5 травня 1999 р. Перша відправа відбулася 7 квітня 2000 р. у малому храмі на честь священномученика Кипріана та мучениці Юстини.

Церкву на честь Серафима Саровського звели в липні 2005 р. Освячена 1 серпня 2005 р. у день преподобного Серафима Саровського.[4]

29 Церква в ім'я святої Тетяни (УПЦ МП) вул. Херсонська
48°33′47″ пн. ш. 39°19′04″ сх. д. / 48.562991° пн. ш. 39.317880° сх. д. / 48.562991; 39.317880 (Церква в ім'я святої Тетяни)
Храм зведений на території ЛНУ імені Тараса Шевченка на пожертви православних християн.[4]
30 Троїцький храм (кафедральний собор Луганської єпархії УПЦ КП) 2011, вул. Короленка, 92
48°32′45″ пн. ш. 39°15′58″ сх. д. / 48.545876° пн. ш. 39.266167° сх. д. / 48.545876; 39.266167 (Троїцький храм)
Певний час місцева влада відмовляла надавати землю під забудову собору. Відтак патріарх Філарет, як приватна особа, купив дві ділянки, на яких у 20112013 рр. спорудили єпархіальне управління й Троїцький кафедральний собор Луганської єпархії УПЦ КП.[17]

Освячення головного собору єпархії здійснено патріархом Філаретом 20 липня 2013 р.[18][19][4]

31 Троїцька церква (РПЦ, УСЄЦ) 1918, Кам'яний Брід
48°35′16″ пн. ш. 39°19′11″ сх. д. / 48.587803° пн. ш. 39.319725° сх. д. / 48.587803; 39.319725 (Троїцька церква)
Молитовня будувалась на Троїцькій площі (тепер Леніна). З кінця 20-х рр. парафія перебувала в юрисдикції Української соборно-єпископської церкви. 29 грудня 1934 р. президія міськради передала церковну будівлю школі № 16 для організації загальнорайонної показової майстерні політехнізації юнацтва. Але це рішення не було виконане. До дня зруйнування у церковному приміщенні розташовувався зерносклад. 20 серпня 1935 р. ВУЦВК затвердив рішення місцевих органів влади про закриття Троїцької церкви. Через деякий час храм висадили в повітря.

1998 р. робилася спроба відродити Троїцьку парафію.[2]

32 Церква на честь ікони Божої Матері «Умиління» (УПЦ МП) 2000, вул. Радянська
48°34′04″ пн. ш. 39°18′39″ сх. д. / 48.567819° пн. ш. 39.310842° сх. д. / 48.567819; 39.310842 (Церква на честь ікони Божої Матері «Умиління»)
Молитовня розташована за пам'ятним знаком Божої Матері на території обласної дитячої клінічної лікарні. Православна громада отримала статус юридичної особи 4 липня 2000 р. 2011 р. фундамент освятив патріарх Московський Кирил. Храм звели у 20122013 рр.[20][21]
33 Молитовний будинок в ім'я Усікновення Глави Іоанна (УПЦ МП) 1942, Третій кілометр
48°32′58″ пн. ш. 39°17′23″ сх. д. / 48.549314° пн. ш. 39.289684° сх. д. / 48.549314; 39.289684 (Молитовний будинок в ім'я Усікновення Глави Іоанна)
Парафію засновали під час Другої світової війни на вул. Петровського, 22. У січні 1960 р. місцеві органи влади порушували питання про ліквідацію молитовного будинку. Однак замість нього була закрита Казанська церква. Парафія охоплює район Третього кілометра.[2]
34 Успенська церква (РПЦ) Перша половина ХІХ ст., (Успенський майдан)
48°34′38″ пн. ш. 39°18′01″ сх. д. / 48.577161° пн. ш. 39.300220° сх. д. / 48.577161; 39.300220 (Успенська церква)
Найперший храм у Луганську. Зведений 1821 р. У ньому задовольняли свої духовні потреби робітники Луганської ливарні. 1830 р. дерев'яна молитовня згоріла. Протягом 18401854 рр. замість неї спорудили кам'яний храм. Майдан на розі вул. Поштової та 10-ї лінії, де стояла церква, назвали Успенським. З другої половини ХІХ ст. церква не мала штатних священнослужителів і була приписана до Миколаївського собору. Будівництво нової споруди храму, розпочате у 10-х рр. ХХ ст., заборонили у роки антирелігійних гонінь.[8][2]
35 Хрестовоздвиженська церква (УПЦ КП) 2000, вул. Урицького, 80-Г
48°32′59″ пн. ш. 39°17′47″ сх. д. / 48.549740° пн. ш. 39.296379° сх. д. / 48.549740; 39.296379 (Хрестовоздвиженська церква)
Одна з громад Луганської єпархії УПЦ КП. На території парафії робились спроби заснувати Хрестовоздвиженський монастир.[4]
36 Вознесенська церква (УПЦ МП, УСЄЦ, УПЦ МП) 1791, Олександрівськ
48°35′08″ пн. ш. 39°11′06″ сх. д. / 48.585596° пн. ш. 39.185020° сх. д. / 48.585596; 39.185020 (Вознесенська церква)
Парафія була заснована 1791 р. Кам'яна церква збудована 1849 р. на кошти поміщика М. Сомова. 1927 р. громада підпорядкувалася Українській соборно-єпископській церкві. У 19371940 рр. Вознесенська церква залишилася в області єдиним діючим храмом.

1955 р. Вознесенську церкву включили до списку сакральних споруд області, які влада дозволила відвідувати іноземним делегаціям.[22][23]

37 Церква святої Катерини (УПЦ МП, УСЦ, УПЦ МП) початок ХХ ст., Щастя
48°43′56″ пн. ш. 39°14′22″ сх. д. / 48.732260° пн. ш. 39.239438° сх. д. / 48.732260; 39.239438 (Церква святої Катерини)
Колишня церква Різдва Богородиці. 1924 р. громаду зареєстрували як обновленську. Парафія була скасована 1931 р. У травні 1935 р. церкву закрили.

Релігійна громада відродилась 15 жовтня 1991 р. Церкву освятили в ім'я святої Катерини, оскільки на той момент парафіяни не знайшли жодних історичних відомостей про назву свого храму.[24][4]

38 Молитовний будинок в ім'я Костянтина й Єлени (УПЦ МП) 1996, Ювілейне
48°33′46″ пн. ш. 39°11′38″ сх. д. / 48.562671° пн. ш. 39.193865° сх. д. / 48.562671; 39.193865 (Молитовний будинок в ім'я Костянтина й Єлени)
Богослужіння правляться у спеціально пристосованому для молитовних цілей приміщенні, яке було освячено у жовтні 1996 р.[4]
39-
45
Каплиці ХХ-ХХІ ст. У Луганську на початку ХХ ст. одна каплиця була розташована на території Луганського патронного заводу. Згодом зруйнували. На рубежі ХХ-ХХІ ст. звели кілька божниць: біля УМВС в Луганській області на вул. Луначарського, на території ЛДУВС, пожежної частині № 1, податкової адміністрації, у кв. Комарова, на пл. Героїв ВВВ, Ювілейному тощо.
 
Каплиця Києво-Печерської ікони Божої Матері у кв. Комарова
 
Георгіївська каплиця і пам'ятник чорнобильцям.
 
Каплиця «Неопалима Купина» на території пожежної частини на вул. Челюскінців (Луганськ)
 
Миколаївська каплиця на території податкової адміністрації
 
Ольгинська каплиця на пл. Героїв ВВВ
 
Михайлівська каплиця на території ЛДУВС
 
Каплиця на території патронного заводу

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Форостюк О. Правове регулювання державно-церковних відносин в Донбасі у 1917–1941 роках. Монографія. — Луганськ. — С. 60-96, 136
  2. а б в г д е ж и к л м н п Форостюк О. Православна Луганщина — Луганськ, 1999.
  3. Башкина В. Я., Поболелов А. И. Луганск в трех столетиях. — Луганск: Изд-во «Максим», 2012. — С. 111
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Форостюк О. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004.
  5. Людмиле Янукович понравился луганский Свято-Владимирский собор. (рос.)
  6. Свято-Владимирский кафедральный собор. (рос.)
  7. Юбилей Свято-Владимирского кафедрального собора. (рос.)
  8. а б в г д е Православные и инославные святыни(рос.)
  9. Храми Луганщини
  10. Ткаченко Ю. В Луганске отстроят Казанский собор// Комсомольская правда в Украине. — 2007. — 19.10.(рос.)
  11. Александрова О. Церкви нашего города. — Луганск: Жизнь Луганска, 1994.
  12. С храмом Божьим в душе и сердце. Свято-Николаевский собор. Жизнь Луганска — 2012. — 15.03.(рос.)
  13. Собор послевоенного Луганска // Православие Луганщины. — 2007. — 4.06. (рос.)
  14. Свято-Александро-Невский храм. (рос.)
  15. В Луганске настоятель забарикадировался в храме Александра Невского // Сегодня. — 2013. — 26.06.
  16. Луганское благочиние. (рос.)
  17. Філарет: У зовнішніх спецслужб є завдання з дискредитації УПЦ МП // Ліга.Новини — 2013. — 26.07.
  18. Святійший Патріарх Філарет відвідав Луганську єпархію
  19. Патріарх Філарет освятив головний храм УПЦ КП на Луганщині . Радіо Свобода. — 2013. — 20.07.
  20. Храм Умиление
  21. Храм «Умиление» в Луганске торжественно освятят 24 августа 2013. (рос.)
  22. Свято-Вознесенский собор Александровска (рос.)
  23. Свято-Вознесенский собор. (рос.)
  24. Свято-Екатериненский храм в городе Счастье

ЛітератураРедагувати