День апостолів Петра і Павла
День апостолів Петра і Павла (нар. Петрів день) — християнське свято на честь апостолів Петра і Павла. Західні й Східні церкви святкують його 29 червня за григоріанським і новоюліанським календарями, а частина східних християн — 29 червня (12 липня) за юліанським календарем. У Католицькій церкві свято має найвищий статус торжества.
| День апостолів Петра і Павла | |
|---|---|
_56.jpg) Фреска святих Петра і Павла | |
| Офіційна назва | День святих,славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла |
| Інші назви | Петра, Петрів день, Петро-Павло, Петропавлов день, День Петра і Павла |
| Ким святкується | християни |
| Засновано | відоме з IV ст. |
| Тип | народно-православний |
| Дата |
|
| Святкування |
урочиста церкована Служба |
| Традиції | вмивання «петровою водою» (слов'яни) |
 День апостолів Петра і Павла у Вікісховищі | |
У слов'янських народі свято апостолів Петра і Павла знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Перший зажин озимого жита[1].
Церковні святкуванняРедагувати
На це свято вшановуються апостоли Петро і Павло, найважливіші для християнства. Петро — перший з апостолів, хто визнав Ісуса Христа месією[2]. Він очолив спільноту християн після Ісуса[3] і лишив 2 послання Христовим послідовникам. Павло — колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним церквам[2] і багато подорожував, поширюючи вчення Христа[3]. Обоє були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили[2]. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися й тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву[3].
Вшанування цих апостолів відоме ще з IV століття[3]. Вже з початку не всі Церкви виділяли для цього той самий день. Календар Фурія Філокала з середини IV ст. вказує на вшанування пам'яті Петра і Павла 29 червня. Сирійський календар 411 року і грузинський місяцеслов зазначає, що це відбувалося 28 грудня. Антіохійський місяцеслов IV ст. вказує на святкування пам'яті святого Петра 28 червня, а святого Павла — 129 червня. Святитель Софроній згадував, що свято в Єрусалимі припадало на четвертий день після Різдва Христового. А в Римі в V ст., як свідчить папа Лев I, день Петра і Павла мав восьмиденне післясвято[4].
У цей день в Риме правилось три Службы: перша — у базиліці святого Петра у Ватикані, друга — у базиліці святого Павла-за-мурами, третя — у катакомбах святого Севастіяна, де ймовірно віряни переховували мощі Петра і Павла, коли Рим зазнавав нападів[3].
Сучасне святкування в римо-католиків[3], англіканців[5] і лютеранів припадає на 29 червня[6], а в православних і греко-католиків на 12 липня. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Від мандрів Петра і Павла походить назва українських пампушок або печива — «мандрики», що готуються в цей день. Таку їжу апостоли нібито споживали в дорозі[7].
Народні слов'янські святкуванняРедагувати
Назви святаРедагувати
У народі свято відоме під назвами: Петрів день[8][9], Пе́тра[1], Петр[9], Петро-Павло[10], Петропавлов день[11], Свято Петра й Павла[12], День Петра і Павла[9].
ОбрядиРедагувати
Після закінчення Петрового посту 29 червня (12 липня) у народі святкували свято апостолів Петра й Павла, або просто «Пе́тра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики з пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, в яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.
До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.
У Карпатах та на Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах і полонинах: пекли мандрики, веселилися, змагалися, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками. Співали пісень:
А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко біле,
Лиш би цілувати!
(За В. Скуратівським)[11]
У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю:
Ой у лісі на кленку, на кленку,
Там повісив той Андрій гойдалку…
(За В. Борисенко)
Втім основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були насамперед хліборобними. В одній з народних колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує.
(За О. Воропаєм)[1]
У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).
Християнська церква у цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь святих, за часів Костянтина Великого були збудовані перші храми. Окремі поселення згодом були названі на їхню честь — Петропавлівка, Петропавловськ тощо.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Воропай, 1958, с. 135, т. 2.
- ↑ а б в Святі Апостоли Петро і Павло (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ а б в г д е Урочистість святих апостолів Петра і Павла (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Святі первоверховні апостоли Петро і Павло. Ближче до Бога (укр.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ The Church's Year. The Church of England (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Feasts and Festivals - Church Year - The Lutheran Church—Missouri Synod. www.lcms.org. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Закінчився піст: православні та греко-католики відзначають свято апостолів Петра і Павла » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Петрів день — Українська народна пісня [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (proridne.com)
- ↑ а б в Сапіга, 1993.
- ↑ Народні прикмети. Липень (страдень) [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (kasner.kiev.ua)
- ↑ а б Скуратівський, 1995, с. 172.
- ↑ Воропай, 1958, с. 212, т. 2.
ЛітератураРедагувати
- Воропай О. Звичаї нашого народу. — Мюнхен : Українське видавництво, 1958. — 310 с.
- Сапіга В. К. [1] — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9. Архівовано з джерела 5 квітня 2013
- Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.
ПосиланняРедагувати
- Петра і Павла день // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Петра - Павла // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1353-1354. — 1000 екз.
- Католицький часопис «Credo»/Святі Апостоли Петро і Павло (credo-ua.org)