Відкрити головне меню

Архієпископ Никон (в миру Олександр Порфирович Петін), (1 червня 1902, Катеринодар — †16 квітня 1956, Одеса) — єпископ Українського екзархату РПЦ, архієпископ Херсонський і Одеський. В'язень концтаборів ГУЛАГ СССР.

Никон (Петін)
Nikon.jpg
Архієпископ Херсонський і Одеський
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
 
Народження: 1 (14) червня 1902
Катеринодар, Російська імперія
Смерть: 16 квітня 1956(1956-04-16) (53 роки)
Одеса

БіографіяРедагувати

Народився на Кубані. 1918 закінчив Ставропольську духовну семінарію.

1920 навчався в Кубанському Політехнічному інституті.

1928 висвячений в сан ієрея целібатом.

1933 засуджений за ст.58-10 КК РРФСР і засуджений до 5 років ВТТ, покарання відбував в Ухтпечлаг.

Німецько-радянська війна застала його у місті Пензі. Призваний до будбат, де визначили в батальйон, який будував злітну смугу для аеродрому.

Після виходу з оточення, його доставили в найближчий госпіталь в Кімри. Виявилося — двостороннє запалення легенів. Через хворобу він був комісований.

За труди в роки війни Петіну були вручені сталінські медалі «За перемогу над Німеччиною» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» і навіть подяки від Сталіна як Верховного головнокомандувача.

Будучи протоієреєм однієї з церков міста Кімри, він був кліриком православної церкви, яка не підлягала Московській патріархії. 1944 його примусили до вступу в МП, був пострижений у чернецтво з ім'ям Никон.

21 травня 1944 хіротонізований на єпископа Ворошиловградського РПЦ. Чин хіротонії здійснювали: митрополит Крутицький і Коломенський Микола Ярушевич, єпископ Ростовський і Таганрозький Елевферій Воронцов і єпископ Дмитровський Іларій.

Неодноразово відправляв обози з продовольством в госпіталі для поранених сталінських вояків. Невпинно здійснював богослужіння, влаштовував богословські курси, де сам читав лекції.

З 1945 року — єпископ Донецький і Ворошиловградський РПЦ.

З 8 по 18 липня 1948 року був учасником церковних урочистостей в Москві з нагоди 500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви. Брав участь у нарадах патріархів і представників автокефальних Православних Церков, які організували спецслужби СССР.

З 3 серпня 1948 тимчасово керував Одеською єпархією, а потім був призначений єпископом Херсонським і Одеським із залишенням за ним управління Донецької і Ворошиловградської єпархією РПЦ.

19 серпня 1951 возведений у сан архієпископа.

11 вересня 1954 нагороджений правом носіння хреста на клобуку за клопотанням Патріарха Антіохійського Олександра.

Помер 16 квітня 1956 від лейкемії і похований в Одеському Успенському соборі.

Після Никона Петін одеську єпископську катедру РПЦ зайняв ще один в'язень сталінських концтаборів Борис (Вік).

ДжерелаРедагувати