Відкрити головне меню

Свято-Успенський собор (рос. Собо́р Успе́ния Пресвято́й Богоро́дицы) — православний храм, один з найбільших в Одесі. З 1936 а до закриття у 1937—1938 роках і з середини 1940-х років по 2002 був кафедральним храмом Одеської єпархії. Знаходиться за адресою вул. Преображенська 70.

Свято-Успенський собор
Успенська церква
Загальний вигляд собору
Загальний вигляд собору
46°28′30″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.47527278° пн. ш. 30.73191306° сх. д. / 46.47527278; 30.73191306Координати: 46°28′30″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.47527278° пн. ш. 30.73191306° сх. д. / 46.47527278; 30.73191306
Країна Україна Україна
Місто Одеса
Адреса Преображенська вул., 70
Конфесія Українська православна церква Московського Патріархату
Єпископство Одеська та Ізмаїльська єпархія
Тип собор і церква східної традиції
Стиль псевдоросійський
Автор проекту Л. С. Оттон
Будівництво 18551867 роки
Статус  Пам'ятка культурної спадщини України
Стан цілком задовільний
Сайт http://www.pravoslavie.mn

Свято-Успенський собор. Карта розташування: Україна
Свято-Успенський собор
Свято-Успенський собор
Свято-Успенський собор (Україна)
Свято-Успенський собор у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

 
Вигляд собору на початку 20-го століття

Перший одеський храм (точніше каплицю) було збудовано старообрядцями і освячено 7 липня 1814 року. В 1845 році почалось будівництво трьохпрестольного Свято-Успенського храму. Нинішню будівлю було закладено 17 липня 1855 року архієпископом Херсонським і Таврійським Інокентієм (Борисовим), гроші на яку дали одеські купці Яків та Микола Черепеннікові за проектом архітектора Л. С. Оттона. Завершено будівництвом в 1869 у і 12 квітня того ж року освячено архієпископом Херсонським та Одеським Димитрієм (Муретова). 19 січня 1875 архієпископ Херсонський і Одеським Леонтій освятив головний приділ нижнього єдиновірського храму в ім'я святителя і чудотворця Миколи — покровителя моряків і мандрівників, а 30 січня — і другий боковий вівтар — в ім'я трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого. Через деякий час жителі Москви пожертвували на нижній храм Одеської Свято-Успенської церкви ікони та богослужбову начиння.

Храм був закритий наприкінці 1930-х років. У 1942 році румунські окупанти відновили діяльність нижнього храму. Для цього їм, правда, довелося кілька днів відкачувати воду з нього — храм був затоплений на 1,5 метра. Під час Німецько-радянської війни верхній храм постраждав набагато більше нижнього, в центральний купол догодила німецька бомба. Величезну роль у відновленні храму після війни зіграли архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I Симанський.

30 жовтня 2009 року рішенням Одеської обласної Ради будівля собору передано Одеської єпархії Української Православної Церкви[1]. За цей час було удосконалено систему опалення, після чого храм прикрасили новими настінними розписами. Проектувальниками розпису Верхнього храму стали Володимир Борисов та Ростислав Антонов. Самі розписи виконані художниками — Віталієм і Данилом Хомницький. Так само була упорядкована недільна школа.

Устрій і архітектураРедагувати

 
Дзвіниця храму

Висота храму разом з дзвіницею — 56 метрів, місткість 5000 чоловік.

Храм складається з двох відділень: верхнього і нижнього, з трьома престолами в кожному.

Південний приділ верхньої церкви освячено на честь св. Якова; північний — в ім'я преподобної Ксенії. Північний — на честь свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.

СвятиніРедагувати

 
Касперовська ікона Божої Матері

Шанована як чудотворна Касперовська ікона Божої Матері, принесена вперше в Одесу в 1854 у з села Касперова.

До 2007 року тут покоївся прах архієпископа Інокентія (Борисова).

У нижньому храмі Свято-Успенського кафедрального собору знаходяться мощі праведного Іони Отаманського, вивів на світло, за словами сучасників, безліч різних образів святості. Отець Іона володів даром пророцтва і зцілення душевних і тілесних ран. Хрест, яким він святив воду, досі зберігається в соборі і є однією з найбільш шанованих у народі святинь.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати