Відкрити головне меню

Закрите акціонерне товариство «Луганський патронний завод» (англ. Luhansk Cartridge Works) є однією з провідних організацій з виробництва обладнання для виготовлення патронів, спортивної та мисливської зброї, а також виробництва, ремонту та продажі різної (крім військової) зброї та комплектуючих у СНД[1].

ЗАТ «Луганський патронний завод»
Тип Державне підприємство
Галузь військова промисловість
Попередник(и) Луганський чавуноливарний завод
Засновано 1895 р.
Штаб-квартира Україна Україна, м. Луганськ
Ключові особи Юрій Кулагін — директор
Послуги механічна обробка деталей
Співробітники 150 осіб
Сайт lcw.lg.ua

За показниками технічного рівня патрони відповідають найвищій категорії якості. Якість контролюється військовим представником Міноборони України. Відпуск продукції проводиться за наявністю оригіналу ліцензії МВС України та рішенням територіальних органів міліції на право придбання та провозу[1].

За 25 % акцій завод належить компаніям «Elmora Ventures», «Clymer Finance», «Holmgard System» (всі — США) та компанії «Woodex Holdings Limited» (Кіпр)[2].

ІсторіяРедагувати

Історія створення починається 6 травня 1895 року з офіційного відкриття Луганського патронного заводу. Заснований на території колишнього Луганського чавуноливарного заводу. Новий казенний патронний завод, продуктивністю 100 млн штук патронів в рік, випускав патрони калібру 7,62×54R мм, винайденні російським офіцером полковником Роговцевим. Завод був основним постачальником бойових патронів для царської армії[1].

Навесні 1918 р. більшовики вивезли на схід матеріали, обладнання, інструменти, а також кваліфікованих робітників. Через це підприємство не могло повноцінно функціонувати. Влітку 1918 р. працівники заводу оголосили страйк. Спілка фабрично-заводських службовців виступила проти порушення власником підприємства М. Оже-де-Ренкуром умов колективного договору, збільшення робочого дня, зменшення тарифних ставок, невиплати заборгованого заробітку. Тільки у вересні заводчанам вдалося отримати гроші за квітень і підвищення платні на 20–30 %. При цьому у цей час чисельність працюючих складала всього 600 осіб.

Під час Німецько-радянської війни в кінці 1941 року завод був евакуйований в райони Уралу, Сибірі, Середньої Азії та на його базі було утворено 7 заводів. Було виготовлено більше 4 млрд патронів до стрілецької зброї[1].

1953 року вперше в СРСР завод почав виробництво принципово нового, високовиробничого у обладнання — автоматичних роторних ліній, на базі яких згодом було побудовано декілька комплексно автоматизованих заводів для випуску патронів[1].

Новим етапом розвитку патронного виробництва стало створення у 2002 році ЗАТ «Луганський патронний завод». Нова концепція ЗАТ «ЛПЗ» на поточний момент — розширені номенклатури виробів, що випускаються, користуються попитом на світовому ринку, у тому числі вироби відповідно до стандартів провідних світових виробників патронів з використанням потенційних можливостей роторної технології[1].

Випуск монетРедагувати

 
Монета Луганського монетного двору

З 1991 по 1996 рік на базі Луганського патронного заводу існував Луганський монетний двір (об'єкт № 2 НБУ), на якому карбувались українські монети[джерело?].

Втрата обладнанняРедагувати

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004—2018 роки встановила, що протягом 1998—2002 рр. на околицях міста Багдад (Ірак), на території підприємства з виробництва різних боєприпасів був побудований новий цех, який за наявною інформацією був оснащений українським обладнанням, що забезпечувало повний цикл виготовлення набоїв для автоматичної стрілецької зброї, зокрема калібру 7,62 мм з продуктивністю виробництва 200 набоїв на хвилину[3].

При цьому, за наявною інформацією, поставку до Іраку технологічного обладнання з виробництва набоїв для автоматичної стрілецької зброї здійснювалось ДП «Луганський верстатобудівельний завод», однак для поставки були використана технологічна лінія для виробництва набоїв, яка була закладена у державний мобілізаційний резерв і зберігалася на вказаному підприємстві. Однак, така лінія в порушенням відповідних процедур вибракувана, з верстатів та обладнання були зняті розпізнавальні клейма (збиті, зрізані чи спиляні: номера, інформація про виробника, країну походження, рік виготовлення, тощо), зняті з обліку та експортовані до Іраку. При цьому, за наявною інформацією, з метою забезпечення монтажу та налагодження виробничої лінії до Іраку протягом декількох років виїжджали біля трьох десятків працівників заводу (виїзди були організовані невідомими особами, але з високим ступенем конспірації — працівників спершу звільняли з роботи (після повернення були поновлені); після чого оформлялися закордонні паспорти та візи, але для поїздок до Сирії або Йорданії; після прибуття у пункти призначення організовувалася їх доставка до Іраку, де такі особи працювали за винагороду у розмірі 1200 доларів США на місяць протягом декількох років (1000 дол. США перераховувалася посередниками адресатам до Луганська, а 200 дол. США вираховувалися на харчування)[3].

Тобто, з отриманої інформації вбачається, що в державному мобілізаційному резерві була закладена і зберігалася технологічна лінія повного циклу виготовлення набоїв для автоматичної стрілецької зброї з високою продуктивністю, на «особливий період», який настав у 2014 році. При цьому, після окупації РФ міста Луганськ, де був розташований патронний завод, з огляду на те, що патрон калібру 7,62 мм станом на 2019 рік належить до числа критичних найменувань для потреб ЗСУ, у держави виникла нагальна потреба розгорнути такий завод для забезпечення виготовлення набоїв для потреб Збройних Сил, однак лінії з виробництва в резерві не виявилось, а закладена фактично була вкрадена[3].

Російсько-українська війнаРедагувати

1 червня 2014 року російськими бойовиками завод було захоплено[4].

28 липня 2014 року українська авіація завдала удар по Луганському патронному заводу, оскільки терористи доставили на передову першу партію патронів, начебто вироблених на підприємстві[5].

Сфера діяльностіРедагувати

Будучи одночасно користувачем та виготовлювачем обладнання для випуску патронів до нарізної та гладкоствольної зброї, Луганський патронний завод в змозі запропонувати комплекс послуг зі створення виробництва, основаного на глибоких знаннях та досвіду, накопиченому протягом багатьох років в області експлуатації та виробництва обладнання для виготовлення патронів до нарізної та гладкоствольної зброї[1].

Підприємство ЗАТ «ЛПЗ» виробляє спортивно-мисливські патрони 5,45×39-4 з кулею зі свинцевим сердечником, мисливські патрони 7,62×39-8 з кулею зі свинцевим сердечником та патрони 9×18-7 з кулею зі свинцевим сердечником, а також на заводі освоєно та сертифіковано патрони натовського стандарту 5,56×45[6]. На усіх донних частинах патронних гільз, випущенних на заводі, стоїть клеймо «270»[7].

Підприємство також виготовляє інструменти, сувенірну продукцію (медалі, жетони, нагрудні знаки та інше).

Підприємство є постачальником у ряд держав, причому серед імпортерів продукції цього підприємства не тільки такі держави як Ємен, Конго і Білорусь, але і члени Північноатлантичного альянсу, наприклад, Греція, Польща[8].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж О компании. Сайт города Луганска. Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 13/8/2011. (рос.)
  2. Луганский патронный завод продали кипрской компании. Луганский портал. 31/3/2011. Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 13/8/2011. (рос.)
  3. а б в Як вкрали патронний завод – розкрадання та незаконні вилучення з мобілізаційного резерву – звіт ТСК. Ukrainian Military Pages. 2019-06-11. 
  4. Терористи ЛНР захопили Луганський патронний завод. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 29 липень 2015. 
  5. СМИ: в Луганске разгромлен патронный завод
  6. Валентин Бадрак (10/11/2004). Дилема украинского ОПК. Военно-промышленный курьер. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 13/8/2011. (рос.)
  7. Клейма на донных частях патронных гильз. Питерский охотник. Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 13/8/2011. (рос.)
  8. Валентин Бадрак. Тенденції. Стрілецька зброя повинна бути під прицілом міжнародного співтовариства. Прикарпатська бібліотека наукової літератури. Архів оригіналу за 2013-07-14. Процитовано 15/10/2011. (укр.)